Тетяна (також Марія) Федорівна Прончищева, до шлюбу Кондирєва; до 1713 року,Энциклопедический словарь. 2009. с. Березово Алексинського повіту — , Таймир) — російська полярниця, мандрівниця. Перша жінка-полярна дослідниця Арктики, учасниця Великої Північної експедиції у складі Ленсько-Єнісейського загону, дружина керівника загону лейтенанта Василя Прончищева.

Довгий час через помилки картографів її ім'ям вважалося Марія, а справжнє ім'я було невідоме.

Життєпис Тетяна Кондирєва народилася в селі Березово Алексинського повіту (нині Дубенського району Тульської області) не пізніше 1713 рокуРік смерті батька. у родині стряпчого Федора Степановича Кондирєва і Василини Петрівни, до шлюбу Нелюбової. У родині були ще брат Федір та сестра Ганна. Її батько під час Північної війни охороняв Петербург від нападів шведського флоту, брав участь у будівництві верфей російського флоту. Після його смерті сім'я жила за одними даними у БерезовоVIVOS VOCO: В. В. Богданов, «Первая русская полярница», за іншими — у 1721 році переїхала на острів Котлін, де його батькові за заслуги перед державою ще в серпні 1712 року була надана земля.

За одними даними Тетяна була знайома з майбутнім чоловіком з дитинства, бо садиба батька Василя Прончищева розташовувалася неподалік від Березово, за іншими — вони познайомилися після переїзду Кондирєвих на Котлін.

20 (31) травня 1733 року Тетяна та Василь в одному з родових сіл справили весілля, а в червні переїхали до Москви, а вже через кілька днів вирушили в складі Великої Північної експедиції до Сибіру.

Участь в експедиції і смерть Перед Ленсько-Єнісейським загоном під керівництвом Василя Прончіщева було поставлено завдання дослідити та описати узбережжя Північного Льодовитого океану від гирла Лени до гирла Єнісею.

До літа 1735 року в Якутську була побудована дубель-шлюпка «Якутськ», на якій загін з 40 людей 25 серпня 1735 року досяг гирла річки Оленьок, де вимушений був зимувати через виявлену течу.

У серпні 1736 року почалося нове плавання, і судно досягло Хатангської затоки, а потім попрямувало уздовж східного берега Таймиру на північ, досягнувши точки 77°25' північної широти, але незабаром, через важкі льоди, що перегородили шлях, Прончищев був змушений лягти на зворотний курс і повернутися на зимівлю в гирлі Оленька.

29 серпня Прончищев шлюпкою відправився на розвідку і зламав ногу. Повернувшись на судно, він втратив свідомість і незабаром помер. Справжня причина смерті — синдром жирової емболії внаслідок перелому — стала відома зовсім недавно, після того як у 1999 році розкрили могилу мандрівника. Раніше вважалося, що Василь Прончищев помер від цинги.

2 вересня 1736 року «Якутськ» увійшов в гирло річки Оленьок. 4 вересня Тетяну звезли на берег.Российский государственный архив Военно-Морского Флота. Ф.913. Оп.1. Д.11. Л.90. Цієї години звезли на берег бувшаго лейтенанта Прончищева дружину…

12 вересня 1736 року з невідомої причини Тетяна Прончищева померла. Запис в судновому журналі, зроблений рукою Семена Челюскіна, свідчить:

Таємниця імені Тетяна Прончищева брала участь в експедиції потай. У рапортах свого чоловіка і штурмана Семена Челюскіна, а також керівників експедиції Вітуса Берінга та Олексія Чирикова вона не згадується. Навіть запис про її смерть у вахтовому журналі шлюпа «Якутськ» не згадує її особистого імені.

У 1913 році мис на вході до однієї з безіменних на той момент бухт на східному узбережжі Таймиру був названий експедицією Вількицького на честь Прончищевої і на карті позначений як «м. Прончищевої». Позначення на карті «м. Прончищевої» (мис Прончищевої) при підготовці видання карт прийняли рішення віднести його до прилеглої бухти, тому трансформувалося в «бухту М. Прончищевої». У 1921 році «М» було розшифровано як «Марія». Відповідно, довгий час особистим іменем дружини Василя Прончищева вважалося Марія. Справжнє ім'я було встановлено в 1983 році В. В. Богдановим за документами Центрального державного архіву давніх актів.

Пам'ять

Могила Прончищевих збереглася до наших днів. У 1875 році її знайшов геолог Олександр Чекановський. У 1893 році Едуард Толль, а в 1921 році гідрограф Микола Євгенов відновлювали хрест.

В наші дні могила Прончищевих, поруч з якою знаходяться полярна станція і селище Усть-Оленьок, дбайливо охороняється як історичний пам'ятник.

У 1999 році експедиція Інституту археології Російської Академії наук (РАН) і клубу «Пригода» Дмитра Шпароа провела ексгумацію та перепоховання останків подружжя Прончищевих. У ході цієї роботи була виконана реконструкція їх осіб, були написані портрети, а також встановлено причини смерті Василя Прончищева.

Бухта Марії Прончищевойї в морі Лаптєвих. Гора Прончищевої (112 м) на півострові Таймир. Півострів Марії Прончищевої. Полярна станція Бухта Марії Прончищевої. У Якутську встановлено пам'ятник подружжю Прончищевих. Меморіальна табличка на Алеї Слави в селищі Дубна Тульської області. Фільм «Перші» (2017) про життя та подвиг подружжя Прончищевих.

Див. також Прончищев Василь Васильович Список дослідниць та мандрівниць Жінки в Антарктиді

Примітки

Література

Кандидов А. В. Исследователь Крайнего Севера, мореплаватель Василий Прончищев. — Калуга: Золотая аллея, 2008. — 160 с. — ISBN 978-5-7111-0407-0. Соколов А. П. Северная экспедиция, 1733—1743. — Санкт-Петербург, 1851. — С. 92—97. Попов С. В. Морские имена Якутии. Очерки по топонимии морей Лаптевых и Восточно-Сибирского, Очерк 3 — Кресты Великой Северной. — Якутск: Кн. Изд-во, 1987. — 168 с. Глушанков И. В. Навстречу неизведанному. — Л.: Гидрометеоиздат, 1980. — 136 с. Шпаро Д. Герой российского флота // Московская правда. — № 01.02.2003. Богданов В. В. Первая русская полярница // Природа. — 2001. — № 1. Федяева Т. Злополучный Прончищев и его неустрашимая жена… // Женщина Плюс…. — 05.05.2003. Архивировано 27 марта 2005 года. Евстифеев А. Тайна гибели Прончищевых // Молодежь Якутии. — 2008. — № 3. (недоступная ссылка) Романов Д. «…и не ошибся в ожидании моем» // Вокруг Света. — 1987. — № 8. Спасский Г. История плаваний Россиян из рек Сибирских в Ледовитое море // Сибирский Вестник. — 1822. — № часть 17. — С. 66—78. Врангель Ф. П. Путешествие по северным берегам Сибири и по ледовитому морю. — СПб.: Типография Бородина, 1841. — С. 52—57. Овчинников Д. Дубенская полярница // Молодой коммунар. — 21.07.2015. Овчинников Д. Василий и Татьяна Прончищевы: Короткое счастье Великой Северной экспедиции // Родина: журнал. — 2015. — № 12. — С. 19—20. Крутогоров Ю. А. Куда ведёт Нептун: историческая повесть. — М.; Дет. лит., 1990. — 272 с. Овчинников Д. Первая полярная путешественница Т. Ф. Прончищева: «Невеста бурь, подруга капитана» // География и экология в школе XXI века. — 2015. — Номер 7. — С. 30-35. Овчинников Д. «Невеста бурь, подруга капитана» // География — Первое сентября. — 2016. — Номер 1. — С. 38-41.

Посилання

Станюкович А. К. Хрест Прончищевых Перша полярница — рязанка, Тетяна Кондырева (Прончищева)