Баронеса Амалія Георгіївна фон Менгден (; 1799, Курляндія — 1864, Костромська губернія) — фабрикантка, одна з перших жінок-підприємців в текстильній промисловості Російської імперії. Більше 30 років (з 1830 по 1864 рік) керувала зразковою генерала (1781—1855) в селищі Никольському Костромської губернії, що випускала столову білизну найвищої якості.
Біографія Амалія Георгіївна фон Менгден (уроджена баронеса Фелькерзам) народилася в 1799 році в Курляндії. За віросповіданням лютеранка. ЇЇ батько, барон (1766—1848), був ліфляндським цивільним губернатором в 1829—1847 роках. ЇЇ брат — барон (1811—1856), «лівонський Мірабо», був ліфляндським ландмаршалом (предводителем дворянства губернії) з 1848 по 1851 роки.
Баронеса славилася красою, її портрет написав відомий німецький портретист . Вийшла заміж за іншого представника остзейського дворянства, барона (1781—1855), якому належав маєток Нікольське Костромської губернії (нині село Сошники Вічугського району Івановської області, за 4 км на північний схід від м. Вічуга) з вотчинною , заснованою в 1800-х роках.
Одним з полкових командирів в дивізії генерала Менгдена був декабрист Павло Пестель, який часто відвідував маєток генерала. У розмовах з Амалією Георгіївною, ніби жартома, Пестель мріяв вголос, що з часом він буде диктатором в Росії. Баронеса його зупиняла, примовляючи: «Пестель, Пестель, погано ви закінчите», при цьому вона проводила пальцями по своїй шиї.
За спогадами онуки Софії, після смерті чоловіка Амалія Георгіївна «жила весь рік в селі, селян лікувала, допомагала їм, входила в їхні потреби». Проте навесні 1861 року після скасування кріпосництва в маєтку баронеси (як і в сусідніх маєтках) відбулися масові заворушення селян. Селяни відмовлялися йти на панщину та платити оброк. Для утихомирення селян довелося викликати війська, а призвідників покарати.
Амалія фон Менгден померла на початку 1864 року в селищі Нікільському. Відразу після її смерті молодший син перевіз її тіло в сімейний склеп Фелькерзамів, що знаходився в родовому маєтку Штайнзеє (Steinensee) в Курляндській губернії (нині це музеєфікована садиба в Зарасайському районі Литви, недалеко від латвійсько-литовського кордону на північний захід від Даугавпілса).
Діти Старший син Олександр (1820—1903) — дипломат. Середній син Микола (1822—1888) — правознавець, «перший російський турист у Бразилії». Молодший син (1825—1910) — член Державної ради, один з можливих прототипів Олексія Кареніна з роману Льва Толстого «Анна Кареніна». Дочка Марія (1828—1902) — була одружена з графом Дмитром Іануарьєвичем Толстим.
Примітки
Джерела Отрывки семейной хроники (из воспоминаний баронессы Софии Менгден) . // Русская старина, Санкт-Петербург: Типографія «Надежда». 1908. Апрель. С. 97—116. Кинешемский уезд на первой губернской выставке (1837 г.) // Кинешемский календарь-ежегодник. 1916. С. 89. Камчатное белье и вообще всякого рода салфеточные материи // Исследования о состоянии льняной промышленности в России. СПб, 1847. Льняная промышленность. Ткацкая фабрика генеральши фон-Менгден (в с. Никольском) // Материалы для географии и статистики России. Костромская губерния. Т. 12. Сост. Крживоблоцкий Я. СПб, 1861. Письма о путешествии государя наследника цесаревича по России от Петербурга до Крыма. М., 1864. Сошники // Очерки фабрик Костромской губернии. Производства по обработке волокнистых веществ. Составил В.Пирогов. Кострома, 1884. С. 30—32.