Ферна́нду Гонса́лвіш Намо́ра (; *, Кондейша-а-Нова — †, Лісабон) — португальський письменник, поет і лікар.

З життя і творчості У 1942 році отримав ступінь доктора медицини в Коїмбрському університеті, після чого працював сільським лікарем у віддалених областях країни, таких як Бейра-Байша і Алентежу, що знайшло відображення в «Оповіданнях з життя лікаря» (, у 2-х частинах, 1949 і 1963)Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 392 .

У 1950 році був запрошений на роботу асистентом у Португальський онкологічний інститут у Лісабоні.

Свій перший збірник віршів опублікував у 1937 році, перший роман — наступного (1938) року; загалом написав понад 30 романівVieira Reis, Carlos (2000), «Fernando Namora- Médico, Escritor, Artista, Argumentista e Humanista Universal: 1919—1989», Lisboa: ..

У своїх творах, які можна віднести до неореалізму, здіймав теми соціальних проблем у сучасних йому містах і на підприємствах; у деяких з них відображений особистий досвід автора участі в студентських протестах, роботи сільським лікарем, поїздок за кордон.

У 1981 році номінувався на Нобелівську премію з літературиVieira Reis, Carlos (2000), «Fernando Namora- Médico, Escritor, Artista, Argumentista e Humanista Universal: 1919—1989», Lisboa: .Biblioteca Nacional (2010), "Doação do espólio de Fernando Namora. ", Lisboa: http://www.bnportugal.pt/index.php?option=com_content&view=article&id=507%3Adoacao-do-espolio-de-fernando-namora&catid=49%3Aaquisicoes&Itemid=560&lang=pt .

Бібліографія

As Sete Partidas do Mundo, роман – 1938 Fogo na Noite Escura, роман – 1943 Casa da Malta, роман – 1945 Minas de San Francisco, роман – 1946 Retalhos da Vida de um Médico, оповідання / ч. 1 – 1949 A Noite e a Madrugada, роман – 1950 Deuses e Demónios da Medicina, біографії – 1952 O Trigo e o Joio, роман – 1954 O Homem Disfarçado, роман – 1957 Cidade Solitária, новели – 1959 As Frias Madrugadas, роман – 1959 Domingo à Tarde, роман – 1961 Retalhos da Vida de um Médico, оповідання / ч. 2 – 1963 Diálogo em Setembro, романізована хроніка – 1966 Um Sino na Montanha, письменниці зошити – 1968 Marketing, поезія – 1969 Os Adoradores do Sol, письменниці зошити – 1971 Os Clandestinos, роман – 1972 Estamos no Vento, літературно-соціологічні розповіді – 1974 A Nave de Pedra, письменниці зошити – 1975 Cavalgada Cinzenta, повість – 1977 Encontros, інтерв'ю – 1979 Resposta a Matilde, гумор – 1980 O Rio Triste, роман – 1982 Nome para uma Casa, вірші – 1984 URSS mal amada, bem amada, хроніка – 1986 Sentados na Relva, письменниці зошити – 1986 Jornal sem Data, письменниці зошити – 1988 </div>

Нагороди і відзнаки

Премія Рікарду Малєйруша (1953) Золота медаль Товариства сприяння прогресу (Societé d'Encouragement au Progrés, 1979) Великий командор Ордена Сантьяго да Еспада в галузі науки, літератури та мистецтва (3 вересня 1979) Премія Дініша (1982) Великий Хрест Ордена інфанта Енріке (26 травня 1988 року) Великий Хрест Ордена Свободи (29 серпня 2019 року, посмертно)

У рідному містечку літератора Кондейша-а-Нова в фамільному особняку створено і працює будинок-музей, присвячений його життю та творчості (1990).

Український переклад

Роман Фернандо Намори Os clandestinos (буквально «Підпільники», за версією перекладача «Життя потайки») побачив світ українською в перекладі В. Шовкуна вже через 3 роки після виходу в оригіналі в 1975 році (Намора Ф. Життя потайки. Роман. Переклад з португальської В. Шовкун. К. «Молодь», 1975, 196 с.).

Примітки

Джерела та посилання Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 392 Фернандо Намора на Сайт Національної бібліотеки Португалії