Тамара Владиславівна Петкевич (29 березня 1920, Невель Вітебська губернія — 18 жовтня 2017, Санкт-Петербург) — радянська і російська акторка, театрознавиця і письменниця-мемуаристка.

Біографія Тамара Петкевич народилася 29 березня 1920 року в місті Невелі Невельського повіту Вітебської губернії. У мемуарах вона також вказувала місцем народження Петроград.

Батько — Владислав Йосипович Петкевич (1890, Рига — 15 січня 1938 або 10 лютого 1942), учасник Першої світової війни, член ВКП(б) з 1918 року, заарештований і репресований у 1937 роціСогласно Ленинградскому мартирологу 1937—1938 гг. и свидетельству о смерти, выданному в 1994 году , В. И. Петкевич был расстрелян в 1938 г. Согласно воспоминаниям Тамары Петкевич 1993 года издания и приведённому в них свидетельству о смерти, он умер в лагере в 1942 году, успев передать родным письмо из лагеря. В издании 2010 года этого свидетельства о смерти уже нет, хотя эпизод с письмом из лагеря остался.. Мати — Єфросинія Федорівна Мочаловська. Сестри: Валентина (1927—?), Рената (1930—1942).

Поступила в школу № 182 міста Ленінграда в 1927 році. У 1937 році була виключена з ВЛКСМ через арешт батька. У 1938 році закінчила десятирічку і вступила в 1-й Державний інститут іноземних мов на англійську факультет.

26 грудня 1940 року одружилася і поїхала до чоловіка на заслання в місто Фрунзе. Зі своїм чоловіком Еріком вона познайомилася у в'язниці «Хрести», куди носила посилки своєму батькові. Туди ж приїжджав і Ерік з матір'ю. Його батько теж був заарештований по політичній статті. Працювала театральною художницею у Фрунзе. Там у 1942 році вступила в медичний інститут. Мати і молодша сестра Рената загинули в Ленінграді в роки блокади.

30 січня 1943 року одночасно з чоловіком була заарештована і 4 травня 1943 року засуджена за ст. 58-10 (частина 2) Кримінального кодексу РРФСР на сім років позбавлення волі, три роки поразки в правах і конфіскацію майна. Покарання відбувала в таборах Киргизької РСР. Спрямована в Джангиджирський жіночий табір на сільськогосподарські роботи, де стала бригадиркою польової бригади. Потім працювала на будівництві овочесховища. Переведена в Новотроїцьку колону, а звідти в Біловодський табір.

В 1943 році переведена в Севжелдорлаг в Комі АРСР. Працювала на лісоповалі в табірній колона «Светик». Переведена в городню бригаду, потім комісована по інвалідності і відправлена в лазарет при Урдомской колоні. Працювала в хірургічному відділенні лазарету. Призначена через політвідділ в Театрально-естрадний колектив, що складався з ув'язнених. Грала в спектаклях, поставлених режисером Олександром Йосиповичем Гавронским (п'єса Чехова «Ювілей»). Переведена в Княж-Цвинтар. Відправлена в штрафну колону на землекопні роботи за самовільне знаходження на Урдомській колоні. Переведена в Межег, потім повернута в Княж-Цвинтар на Центральний окремий табірний пункт. Репетиції з Гавронським п'єси Чехова «Ювілей». Врешті народила сина Юрія, якого невдовзі забрали в дитячий приймач, а потім він був усиновлений. Суд відмовив їй повернути дитину з прийомної сім'ї. Прийомна сім'я незабаром виїхала з Вельска, і Тамара почала шукати сина. Коли вона знайшла його, тому вже йшов одинадцятий рік і він залишився в прийомній сім'ї.

Звільнена в 1950 році. У паспорті, який вона отримала, через недбалість РАГСу з'явилося невірне по батькові — Володимирівна. Працювала в Сиктивкарському державному драматичному театрі Комі АРСР. Через адміністративну 39-у статтю, вписану у паспорт, повернутися в Ленінград не могла. Акторкою працювала в театрах Шадринська (Шадринський державний драматичний театр), Чебоксар (Чуваський російський драматичний театр, 1954—1956), Кишинева (Кишинівський російський драматичний театр імені А. П. Чехова, 1956—1960).

30 листопада 1954 року судимість знята. У 1957 році реабілітована. У Ленінград повернулася в 1959 році. У 1962 надійшла в Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (ЛГИТМиК) на театрознавчий факультет. Закінчила ЛГИТМиК в 1967 році, працювала в Ленінградському будинку художньої самодіяльності завідувачкою репертуарним відділом.

У 1993 році опублікувала книгу мемуарної прози про життя в сталінських таборах «Життя — чобіток непарний», витримала ряд перевидань. Книгу високо оцінив, зокрема, Ельдар Рязанов. У Петербурзі був поставлений спектакль за її книгою. У Німеччині книгу видали кілька разів. Олександр Квасневський нагородив авторку кавалерським хрестом ордена Заслуг перед Республікою Польща.

У 1996 році Тамара Петкевич була прийнята в Союз письменників Санкт-Петербурга.

На думку письменниці Тетяни Бек, Тамарі Петкевич випав такий жереб, ніби вся апокаліптичність XX століття згустилася в одній приватній долі.

Друга книга — «На тлі зірок і страху» — продовження першої. В ній Тамара Петкевич розповідає про своє життя після звільнення з табору. Прочитавши її, Тетяна Гердт сказала: «Я дуже щаслива людина, мені Господь посилав весь час чудових людей. Але потрясінь людських у мене було в житті два: Твардовський і Тамара Петкевич. Це не табірна література. Це література російська. Це те, що дає сили жити».

«Напевно, людям треба знати, як обходитися з труднощами. І, може, це найважливіше, що я повинна була зробити в житті», — говорила Тамара Петкевич.

Табірна тема вже становить у російській словесності цілий Архіпелаг, сильний і багатотипний. «Життя...» Т. П. займає в цьому трагічному достатку особливе місце — поблизу від прози і поезії Шаламова, Євгенії Гінзбург, Заболоцького і Керсновської.

Тамара Петкевич померла 18 жовтня 2017 року в Санкт-Петербурзі. Похована на Комаровському кладовищі селища Комарово Курортного району міста федерального значення Санкт-Петербургу.

Про Тамару Петкевич був знятий документальний фільм «Життя — чобіток непарний» (2001, режисерка Марина Разбежкіна).

Бібліографія «Життя — чобіток непарний» — СПб. : «Астра-Люкс», АТОКСО, 1993. «Несподівана професія» у зб. «Театр Гулагу» — Видавництво «Меморіал», 1995. «Життя — чобіток непарний» в одноїм. зб. — М.: Незалежне видавництво «Пік», 2001. «Die Liebe gab mir Hoffnung» — Берлін: Видавництво «Verlag Volk&Welt», 2001. «Die Liebe gab mir Hoffnung» — Берлін: Видавництво «Bastei Lubbe», 2003. «Життя — чобіток непарний» — М. : «Вагриус», 2004. «На тлі зірок і страху» — СПб. : Балтійські сезони 2008. «Життя — чобіток непарний» (комплект з 2-х книг) — СПб. : Балтійські сезони 2010. «Memoir of a Gulag actress» — by Northen Illinois University, 2010(англ.))

Нагороди та звання Кавалерський хрест ордена Заслуг перед Республікою Польща 1998 р. Лауреатка літературної премії Гоголя на фестивалі «Невський проспект» 2009 р. Лауреатка літературної премії «Круті сходи» 2009 р. Мистецька премія «Петрополь» за унікальну епопею у 2-х книгах 2010 р. Диплом Лауреата премії уряду Санкт-Петербурга в галузі літератури, мистецтва і архітектури 2010 р.

Примітки

Посилання Биография на сайте Центра Сахарова и фрагменты воспоминаний Биография Петкевича Владислава Иосифовича на сайте памяти жертв репрессий Биография Петкевич Тамары Владиславовны «КРЕПОСТНАЯ АКТРИСА» воспоминания Т.Петкевич и интервью для газеты «Ленинградская правда» от 12.01.1990 года.