Гірудин (Hirudin) — антикоагулянт, 65-членний пептид, що міститься в слинних залозах п'явок (Hirudo medicinalis) та в деяких видах зміїної отрути; запобігає згортанню крові шляхом пригнічення дії ферменту тромбіну і впливу на деякі інші фактори згортання крові. Відкритий в 1884 році Джоном Гейкрафтом (Haycraft).
Гірудин характеризується прямим біфункціональним механізмом інгібування, високою винятковою специфічністю та сильною здатністю зв'язуватися з тромбіном (щільне зв'язування). Іншими характеристиками є органо-хімічна структура гірудину, що допускає лише парентеральне введення; відсутній обмін речовин в організмі; та виняткова клубочкова фільтрація гірудину у нирках як ефективний механізм елімінації. Рекомбінантний гірудин (r-гірудин) є продукт генної інженерії, який ідентичний природному гірудину і має ті ж біохімічні та фармакологічні характеристики, що й природний гірудин.
Використовують у вигляді лікарських засобів, в тому числі рекомбінантних, і в складі екстракту із голівок п'явок.
Похідні гірудину Після десятиліть розробки, вчені змогли розробити кілька похідних, таких як лепірудин, дезирудин та бівалірудин, які були успішно застосовані в клініці для лікування тромботичних захворювань.
Переваги цих похідних гірудину полягають у зниження ризику кровотечі шляхом впливу на ділянки тромбів та підвищення антитромботичної ефективності.
Приклад використання Голівки п'явок розтирали із піском і екстрагували фізіологічним розчином з розрахунку 1 см3 на голівку. Щоб запобігти згортанню крові, вводили 3 см3 такого екстракту на 1 кг маси тіла тварини.
Див. також Гепарин Гірудотерапія Тромбоемболія Кровоспинні засоби
Примітки
Посилання
Гірудин //Фармацевтична енциклопедія