Тетяна Василівна Бронзова (. 15 січня 1946, м. Ленінград, Російська РФСР) — актриса театру і кіно, сценарист, письменник, заслужений працівник культури Російської Федерації.

Біографія Народилася Тетяна Бронзова 15 січня 1946 року в Ленінграді. У період 1964 по 1968 навчалася в Ленінградському кораблебудівному інституті, де активно брала участь у постановках самодіяльного театру, підробляла на аукціонах «Союзпушнини» і була «обличчям» цього радянського тресту. З 1965 по 1968 рік працювала в апараті Ленінградського Комітету ВЛКСМ.

У 1968 році вступила до Школи-студії МХАТ, після закінчення якої в 1972 році була прийнята в трупу МХАТ. Після розділу МХАТу в 1987 році на два колективи — у МХАТі імені А. П. Чехова. У 1990 році за рішенням Олега Єфремова була призначена завідувачкою трупи. На цій посаді працювала до 2001 рокЧас волкау. Після чого зайнялася сценарною та письменницькою діяльністю.

Особисте життя

Чоловік — народний артист Росії Борис Васильович Щербаков (. 1949).

Син — Василь (. 1977), закінчив Московський державний університеті імені М. В. Ломоносова, юрист, у 2006 році закінчив режисерський факультет ВДІКу.

У 2006 році хворіла на рак, але вдалось подолати цю недугу.

Фільмографія (актриса)

1973 —Багато галасу з нічого 1975 — День за днем 1981 — Йдучи, озирнися 1981 — Три сестри 1983 — Принц і жебрак 1998 — Чехов і Ко 2001 — Ніна 2004 — На розі, біля Патріарших-4 2004 — Союз без сексу 2006 — Сищики 2007 — Спецгрупа

Фільмографія (сценарист)

2006 — Сищики (телесеріал) 2008 — Історія кохання, або Новорічний розіграш

Бібліографія

Венера в русских мехах. — Москва: Вагриус плюс, 2009. По дороге за мечтой. — М.: Бослен, 2010. Матильда. Любовь и танец. — М.: Бослен, 2012. Фуэте для полковника. — М.: Бослен, 2014. Две Ольги Чеховы. Две судьбы. — М.: Бослен, 2017

Державні нагороди та почесні звання Заслужений працівник культури Російської Федерації, 1998

Посилання

Співрозмовник: І знову про Матильди. Знає Поклонська історію будинку Романових Літературна газета: Любов на пуантах Літературна газета: Світло надії Російська Газета: Міла Йовович: Я не покидала Росію Вогник: Година вовка

Примітки