«Маленький утікач» (яп. «小さい逃亡者») — радянсько-японський художній фільм 1966 року, знятий режисерами Едуардом Бочаровим і Кінугасою Тейноске.
Сюжет Десятирічного сироту Кена Каваму з Токіо виховує його дядько Нобуюкі Нода, в минулому — музикант, який подавав великі надії. Але зараз Нобуюкі грає в барах Токіо і поступово спивається. Кен теж хоче стати музикантом — його батько був талановитим скрипалем. Але дядько тягає його на свої вечірні «халтури» — в дуеті з дитиною можна більше заробити, хоча це і незаконно. Одного разу, будучи напідпитку, Нобуюкі каже хлопчикові, що його батько, якого той вважав померлим, живий і перебуває в Москві. Ровесниця Кена Мітіко Сакума, яка теж підробляє вечорами продажем квітів, радить йому знайти якого-небудь росіянина, який може допомогти з відомостями про далеку Москву і, можливо, про долю батька. У місті гастролює московський цирк. Кен, пробравшись в цирк без квитка, тікаючи від служителів, потрапляє в роздягальню Юрія Нікуліна. Клоун не видає хлопчика, але думає, що той прийшов до нього в надії потрапити на виставу — зрозуміти один одного їм заважає мовний бар'єр. У подарунок хлопчикові дістається набір російських матрьошок — Кен вважає ці іграшки чарівними, здатними виконувати бажання. Поставивши собі за мету відшукати батька, Кен, за допомогою водія-далекобійника добирається до Кіото, а потім, потайки пробирається на судно, на якому з Японії в СРСР повертається цирк, але самі артисти, виявляється, полетіли літаком.
На кораблі Кен знайдений, і в порту Находка його передають прикордонникам, але, всупереч закону і здоровому глузду (практично «за помахом чарівної палички» — виконане загадане хлопчиком однією з семи матрьошок бажання) Кена не депортуватимуть назад, а дозволяють продовжити подорож до Москви. Починається шлях десятирічного хлопчика по великій чужій країні. Спочатку він їде з поводирем Трофімичем, з яким пізніше через обставини розлучається. Протягом подорожі хлопчикові допомагають мисливці, зплавники лісу і інші радянські люди. Врешті-решт його саджають в літак, який летить до самої Москви.
Але літак сідає не в Москві, а — через негоду — в Ленінграді. Пасажирам влаштовують екскурсію по місту, під час якої Кен відбивається від групи і, переконаний в тому, що перебуває в Москві, вирушає шукати батька. В цей самий час в Ленінграді гастролює і Нікулін. Кен, побачивши афішу, потрапляє в цирк, де клоун представляє його публіці. Кен, вийшовши на арену, розповідає людям, хто він, звідки і з якою метою приїхав. Глядачі сміються, вважаючи «японського хлопчика» частиною жартівливої репризи. На щастя, серед глядачів виявляється японець, що знає російську мову. Згодом він разом з Кеном і Нікуліним їде на поїзді до Москви. У японському посольстві вони дізнаються сумну новину — батько Кена помер вже як п'ять років тому.
Кен залишається в Москві, продовжує вчитися грати на скрипці і закінчує консерваторію, після чого з оркестром під керівництвом Рудольфа Баршая приїжджає на батьківщину, де зустрічається з подругою дитинства Мітіко і її мамою. Дядько Кена, що працює кухарем в дитячому притулку, бачить по телевізору його виступ як соліста зі спільним радянсько-японським оркестром. Але нікому не зізнається у цьому — разом з гордістю за племінника, що став знаменитим, служителя притулку (музична кар'єра якого не склалася), мучить почуття сорому.
У ролях
Тіхару Інайосі — Кен Кавама в дитинстві Дзюкіті Уно — Нобуюкі Нода, дядько Кена Макіко Ісімару — Мітіко Сакума в дитинстві Мітійо Оокусу — Мітіко Сакума доросла Юрій Нікулін — камео Ейдзі Фунакосі — японець в Ленінграді і Москві Матіко Кйо — директор притулку Іван Рижов — старшина Трофімич Інна Макарова — Клава, дружина Трофімича Станіслав Чекан — зплавник Володимир Ємельянов — начальник митної служби Микола Граббе — виконроб Хіроюкі Ота — Кен Кавама в юнацтві Микола Сморчков — будівельник Едуард Бредун — мисливець Раднер Муратов — пацієнт в лікарні Юрій Саранцев — помічник капітана Любов Соколова — лейтенант міліції Тетяна Нікуліна — камео, Тетяна Нікуліна Віктор Чекмарьов — відрядженний Клавдія Козльонкова — диспетчер Олексій Миронов — залізничник Ірина Калиновська — епізод Тетяна Айнюкова — Оленка, дочка зплавника Тамара Яренко — провідник Рудольф Баршай — камео, диригент Тайдзі Тонояма — епізод
Знімальна група Режисери-постановники — Едуард Бочаров, Кінугаса Тейноске Сценаристи — Еміль Брагінський, Андрій Бітов Оператори-постановники — Петро Катаєв, Олександр Рибін Композитор — Борис Карамишев Художник-постановник — Петро Пашкевич
Посилання