Марина Володимирівна Марюхнич (до 2007 — Манюк; . 26 листопада 1982, смт Южне, Одеської області Української РСР) — російська волейболістка. Центральна блокуюча. Майстер спорту Росії.
Біографія Волейболом Марина Манюк почала займатися в 1996 році в рідному селищі міського типу Южне (нині — місто Южне) Одеської області в шкільній секції. Перший тренер — М. С. Муравський. У 16-річному віці вступила в спортивний ліцей міста Біла Церква та протягом чотирьох сезонів виступала за місцеву команду «Рось», яка грала в суперлізі чемпіонату України. У 2002—2005 рр. виступала за черкаський «Круг», у складі якого двічі поспіль ставала бронзовим призером української національної першості.
У 2002—2005 роках виступала за збірну України у відбірковому і фінальних турнірах чемпіонату Європи 2003 та відбіркових турнірах чемпіонату Європи 2005 та чемпіонату світу 2006.
У 2004 році Марина Манюк переїхала до Хабаровська і стала волейболісткою місцевого «Самородка», а незабаром і отримала російське громадянство. У 2007 році одружилася з прес-аташе і статистиком «Самородка» Дмитром Марюхничем і змінила прізвище. За «Самородок» Марина Марюхнич (Манюк) виступала протягом чотирьох сезонів і в його складі вигравала «срібло» Кубка Росії та «бронзу» чемпіонату Росії.
У 2008—2012 роках грала за «Уралочку-НТМК» (крім сезону 2009—2010 рр., коли перебувала у декретній відпустці), а в 2012—2016 роках — за краснодарське «Динамо». У складі цих трьох команд Марюхнич чотири рази ставала призеркою чемпіонатів Росії, двічі вигравала Кубок країни, тричі перемагала в єврокубкових змаганнях. У 2016 році уклала контракт з клубом «Динамо-Казань»Экс-блокирующая краснодарского «Динамо» Марина Марюхнич в сезоне 2016/2017 сыграет за «Динамо-Казань». . У грудні 2016 р. у складі своєї нової команди стала володаркою Кубка Росії (3-й раз поспіль), а в квітні 2017 року — срібною призеркою чемпіонату Росії.
Свою ігрову кар'єру Марина Марюхнич починала як діагональна нападаюча, але в 2003 на чемпіонаті Європи наставник збірної України Ігор Філіштинський вперше використав волейболістку в ролі центральної блокуючої. З 2010 року Марина Марюхнич грає переважно в цьому амплуа, хоча в цілому ряді матчів виходила на майданчик і на позиції діагональної.
Клубна кар'єра
1998—2002 — «Рось» (Біла Церква); 2002—2004 — «Круг» (Черкаси); 2004—2008 — «Самородок» (Хабаровськ); 2008—2012 — «Уралочка-НТМК» (Свердловська область); 2012—2016 — «Динамо» (Краснодар); 2016—2021 — «Динамо-Казань» (Казань).
Досягнення
З клубами
Чемпіонка Росії 2020; дворазова срібна (2017, 2018) і 4-кратна бронзова (2007, 2009, 2012, 2016) призерка чемпіонатів Росії. 5-кратна переможниця розіграшів Кубка Росії — 2014, 2015, 2016, 2017, 2019; срібна (2005) і 3-кратна бронзова (2012, 2013, 2018) призерка Кубка Росії; дворазова бронзова призерка чемпіонатів України — 2003, 2004. срібна призерка Кубка України 1999. 3-кратна переможниця розіграшу Кубка ЕКВ — 2015, 2016, 2017; срібна призерка Кубка ЕКВ 2009. переможниця розіграшу Кубка виклику 2013 (MVP фінальної серії); срібна призерка чемпіонату світу серед клубних команд 2015.
Зі збірною України
учасниця чемпіонату Європи 2003.
Примітки
Посилання та джерела Профіль на сайті ВК «Динамо-Казань» . Марюхніч посилить казанський блок //Прес-служба ВК «Динамо-Казань», 3.06.2016. Марина і Дмитро Марюхніч: можемо зустрітися в Кубку ЕКВ.//Час спорту, 15.07.2011. Профіль на сайті ЕКВ