Оглядини наречених — традиція вибору дружини главою держави з-поміж найкрасивіших дівчат країни в Московському царстві.

На відміну від традиційного пошуку нареченої з династичних міркувань, огляд наречених проводився після своєрідного «конкурсу краси». Звичай зародився при візантійському імператорському дворі в VIII столітті, після чого в XVI столітті був уведений і в Московському царстві.

Пошук і обрання Про візантійські обряди збереглося мало відомостей. До того, деякі дослідники взагалі вважають подібні розповіді пізнішими літературними вставками. Однак хроніки доносять деякі подробиці про візантійські традиції. Про оглядини московських царів відомостей збереглося набагато більше.

Відбір по всій країні Красунь шукали по всій державі. У Візантії для цього у всі кінці держави розсилали послів з інструкціями. Вони повинні були оцінити «привабливість особи» і мали щонайменше три параметри відбору: ріст, розмір голови та довжину стопи (пор. історію Попелюшки)Житие Филарета Милостивого. Вперше огляд наречених у Візантії відбувся в 788 році, коли імператриця Ірина шукала дружину своєму синові, номінальному імператору Костянтину. З 13 кандидаток Ірина вибрала для сина в дружини юну незнатну вірменку, уродженку Пафлагонії Марію Амнійську, внучку праведного Філарета Милостивого. Двох дівчат взяли в дружини знатні люди, а інших відправили додому з багатими дарами. В Московському царстві до пошуку наречених підходили дуже строго:

Коли до вас ця грамота прийде, і у яких з вас будуть дочки дівки, то ви б з ними зараз же їхали в місто до наших намісників на огляд, а дочок дівок у себе в жодному разі не ховали б. Хто ж із вас дівку приховає і до намісника не поведе, тому від мене бути у великій опалі і страті.

Попередній відбір серед сотень привезених дівчат здійснювався в два етапи: спочатку з ними знайомилися бояри і відбирали дівчат, відповідних вимогам: майбутня цариця повинна бути високого зросту, повинна бути гарна, здорова й, бажано, щоб у неї в родині народжувалося багато дітей — це гарантувало її плодючість. Відібраних кількох десятків дівчат представляли особисто цареві.

Нерідко наречені обиралися з бідних і простих сімей. Батько першої дружини Олексія Михайловича — Марії Милославської, служив кравчим посольського дяка Івана Грамотіна. Дочка його, майбутня цариця, ходила до лісу по гриби і продавала їх на ринку А про матір Петра I, царицю Наталію Наришкіну, дяк Шакловитий, який пропонував погубити її, говорив царівні Софії: Відомо тобі, пані, який її рід і яка в Смоленську в постолах ходила.

Дослідник В. Д. Назаров пишеНазаров В. Д. Свадебные дела XVI в. (Предисловие)// ВИ. 1976. № 10. С. 110—115 про перше весілля Івана: «Цікаві умови відбору наречених. Бралися до уваги вік, зовнішні дані претенденток, стан здоров'я і наречених і їх батьків, їх походження. У опису члени комісії детально описали фігуру (княжна А. Гундорова була „тілом рівна, ні тонка, ні товста“), особа (форма носа, колір очей і волосся) і історію хвороб претендентки. Ретельно враховувалася її споріднення (походження матері і мачухи; шлюбні зв'язки її рідних сестер і братів). Збиралися відомості про здоров'я батьків. Яке значення надавалося родинним зв'язкам кандидаток, видно з „пам'ятки“ В. В. Ляцькому. Йому пропонувалося „беречи міцно“ та „питати таємно“ про можливу спорідненість претенденток з Щенятєвими та Плещеєвими. Виняток був можливим, мабуть, тільки в одному випадку, коли „дівка… добра“ і „далеко від того роду“. Подібні відомості вводять в закулісний світ запеклої політичної боротьби різних угруповань „государева двору“ в середині 20-х років XVI століття. Чому государева немилість була настільки сильна щодо цих двох прізвищ, сказати при нинішньому рівні вивченості політичних колізій того часу не представляється можливим».

Оглядини монархом

Одно из известных описаний так рассказывает о выборе византийским императором Феофилом (IX век) невесты:

Коли Феофіл вирішив вибрати дружину, в столиці було влаштовано оглядини наречених, для яких найкрасивіші дівчата були зібрані з усіх провінцій в Константинополь. Майбутня черниця і поетеса Касія була однією з них. Імператор повинен був ходити між рядів дівчат із золотим яблуком і протягнути його тій, на якій він збирався одружитися. Він збирався протягнути його Кассії, яка подобалася йому більше іншихВасильев А. А. История Византийской империи. Але Касія, за словами Георгія Амартола, «вразила серце його словом», і яблуко дісталося більше «спокійній» пафлагонянці Теодорі (у майбутньому вона відновила іконошанування)C.Б.Дашков. Императоры Византии.

А в Московській державі царствений наречений віддавав своїй нареченій багато вишиту хустку і обручку.

Ось як проходили вибори нареченої Великого князя Василю за розповіддю Франческо да Колло: «Сей Великий Князь Василь — як мені розповіли — вирішив завести дружину, щоб мати дітей і забезпечити себе законним спадкоємцем і правонаступником Держави; для цього звелів оголосити у всіх частинах своєї Держави, щоб — не зважаючи на благородство або кров, але лише на красу — були знайдені найкрасивіші дівчата, та на виконання цього указу були обрані понад 500 дівчат та наведені у місто; із них було обрано 300, потім 200 і нарешті скоротилася до 10, які були оглянуті повивальными бабками з усіляким увагою щоб переконатися, чи дійсно вони цнотливі і спроможні народжувати дітей, і немає у них якогось недоліку,— і, нарешті, з цих десяти була обрана дружина»Итальянец в России XVI в.: Франческо да Колло. Донесение о Московии. Пер. О. Симчич. — М.: Наследие, 1996. — На Интернет-ресурсе «Восточная литература». За інформацією Зиґмунда Герберштейна, вибір проводився не 500, а з 1500 дівчат.

Однак найбільш вдалими виявилися оглядини Івана Грозного, який знайшов таким чином трьох дружин. Заради його третього одруження було відібрано 2000 дівчат. Казимир Валишевський залишив такий опис ритуалу:

У шлюбі Іванові призначено було насолодитися щастям, що не випадало на долю його предків. Вибір нареченої проводився за загальним правилом. Шляхетні дівчата всієї держави, що походили з родин служивих людей, були зібрані в Москву. Для прийому їх були відведені величезні палати з численними кімнатами; в кожній з них було по 12 ліжок. До першого шлюбу Василя, за словами Франциска та Колло, було зібрано 500 красунь, а за свідченням Герберштейна — 1500. Ці цифри, цілком ймовірно, показують тільки число тих дівчат, які потрапили в Москву вже після перших виборів у провінціях. Такий порядок існував і в Візантії. Там правителям областей давалися з цього приводу докладні інструкції, із зазначенням зросту та інших якостей дівчат. Коли в сералі збиралися кандидатки, туди приходив сам государ в супроводі одного з найстаріших вельмож. Проходячи покоями, він дарував кожній з красунь по хустці, вишитій золотом, з дорогими каменями. Він накидав хустки дівчатам на шию. Після того, як вибір був зроблений, дівиці відпускалися з подарунками по домівках. Так в 1547 році Іван вибрав собі Анастасію, доньку покійного Романа Юрійовича Захар'їна-Кошкіна, що походив із старого боярського роду. Серед загибелі княжих родів він зумів, однак, зберегти близькість до царського трону і не брав участі в запеклій боротьбі за владу в дні дитинства Івана. Можливо, що в даному випадку вибір нареченої був лише простою формальністю.Казимир Валишевский. Иван Грозный. Часть вторая, глава первая, раздел III: Женитьба и венчание на царство

Знайомство царя з можливими нареченими могло займати багато часу. Їх селили в палаці, з царськими сестрами чи доньками. Відома історія з обранням Олексієм Михайловичем майбутньої матері Петра I — Наталії Кирилівни. З 28 листопада 1669 року по 17 квітня 1670 року він дев'ятнадцять разів обходив ночами верхові опочивальні, і вибирав з шістдесяти спали красунь ту, яка була б покрасивей і йому, великому государю, приглядней.

Інтриги при відборі Зрозуміло, говорити про абсолютну неупередженість вибору, зробленого на подібному «конкурсі краси», неможливо. Всі наречені були дворянками, нехай навіть і захудалыми; неугодні за політичними міркуваннями відсівалися в попередніх турах. У Візантії часто весілля організовувалися ще батьками спадкоємця імперського трону, вони ж і направляли вибір нареченого (так, Костянтина VI одружила його мати імператриця Ірина, а Феофіла — мачуха Єфросинія).

На це прямо вказується в розповіді про одруження Лева VI:

Рано довелося Леву звикати до покірності. Коли йому мало виповнитися шістнадцять років, Василь вирішив його одружити. Зазвичай, в одній із зал Магнаврського палацу зібрали дюжину дівчат з найкрасивіших в імперії. В очікуванні приходу царя ці маленькі особи, дуже збуджені, зайнялися тим, що пробували відгадати, хто з них виявиться щасливою обраницею. Одна афінянка, за словами літописця, «уміла, завдяки звичаям своєї країни, відгадувати майбутнє за прикметами», запропонувала тоді у вигляді гри наступне дивне випробування: всі кандидатки повинні були сісти на підлогу і кожна поставити перед собою свої черевики; та з дванадцяти, яка на даний знак швидше всіх встане, взується і перша встигне зробити гарний уклін, та й буде, напевно, імператрицею. У той час як вони займалися цією вправою, раптом увійшов цар. Першою, що піднялася була якась Феофано, яка походила з відомої столичної патриціанської сім'ї Мартинаків. У зв'язку з тим, що вона була знатна, при цьому дуже красива і набожна, вона сподобалася Василю і дружині його Євдокії — так виправдалася прикмета, що пророкувала їй трон. Самого Льва навіть не питали, а тим часом юний царевич мав інші симпатіїШарль Диль Византийские портреты М., 1994 год..

У Московській державі, зазвичай, цар раптом звертав увагу на неугодну кліці дівчину (наприклад, якщо наближені до трону клопотали за свою родичку). У цьому випадку робилося все, щоб зняти наречену з дистанції. Приміром, коли Юхимію Всеволожську, обрану Олексієм Михайловичем, перший раз одягнули в царське плаття, їй затягнули волосся так сильно, що вона втратила свідомість. Швидко оголосили, що Юхимія страждає на епілепсію, а її батька з сім'єю, за те, що приховав її «нездоров'я», заслали в ТюменьН. И. Костомаров. Русская история в жизнеописаниях её главнейших деятелей. Алексей Михайлович.

Приблизно те саме сталося з Марією Хлоповою, нареченою Михайла Федоровича, яка вже була взята «на верх» (в палац, власне в теремні хороми цариць), їй велено було надавати почесті як цариці, дворові люди їй хрест цілували, і у всій Московській державі велено поминати її ім'я на єктеніях — але тим не менш вона також не уникнула інтриг. Конкуренти Салтикова позбавилися від неї в такий спосіб: дівчину довели до розладу шлунка, лікарів до неї не допускали, налаштували проти неї мати царя Марту Іванівну, у результаті звинувативши в можливій беплідності. Було скликано спеціальний собор з бояр, Хлопову позбавили почестей і заслали до Тобольська, де вона жила в бідностіН. И. Костомаров. Русская история в жизнеописаниях её главнейших деятелей. Михаил Федорович. Тим не менш, Михайло зберігав до Марії ніжні почуття, і коли його батько патріарх Філарет прибув до двору, зміг захистити царя від тиску матері, і зменшити вплив Салтикових, Михайло знову оголосив, що не хоче одружуватися ні з ким, крім неї (хоча пройшло вже 7 років). Потім цар допитав лікарів, які лікували Хлопову. Звинувачених на очній ставці з лікарями Салтикових заслано в далекі вотчини. Проте, Марфа Іванівна наполягла на своєму, і її син зі все ще коханою йому Хлоповою так і не одружився, проходивши після цього в холостяках до 29-річного віку (що було в його епоху дуже рідкісним).

А Марфа Собакіна, хоча Іван Грозний і встиг з нею одружитися, після весілля прожила не більше місяця і раптово померла, залишивши всіх переконаними, що її отруїли. Цю історію відображено в сюжеті опери М. А. Римського-Корсакова «Царева наречена». Після її смерті цар одружився з Анною Колтовською, яка на тих оглядинах у його очах посіла «друге місце».

Відомі огляди

Візантія