Псалом 21 (у масоретській нумерації — 22) — двадцять перший псалом у Книзі псалмів, загалом відомий за першим віршем «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?». Книга псалмів — третій розділ юдейського Святого Письма Танах та книга Старого Завіту християн. У грецькій версії Біблії Септуаґінта та в її латинському перекладі Вульгаті цей псалом також має порядковий номер 21. Латинською мовою він відомий інципітом «Deus, Deus meus».
Псалом є регулярною частиною єврейської, католицької, англіканської, лютеранської та протестантської літургій.
Історія та контекст У найбільш загальному значенні псалом 21 є розповіддю про людину, яка взиває до Бога, щоб врятувати себе від насмішок і мук ворогів, і (в останніх десяти віршах) дякує Богові за порятунок.
Єврейські тлумачення псалому ототожнюють особу в псалмі з королівською фігурою, як правило, царем Давидом або царицею Естер.Talmud Bavli, Tractate Megillah, Schottenstein Ed., Mesorah Publications, New York, 1991; page 15b2, footnote 16 explains that Psalm 22 contains prophetic references to Esther.
Псалом також трактується як згадка про становище єврейського народу та його страждання та відчуження у вигнанні.Writing and Reading the Scroll of Isaiah: Studies of an Interpretative Tradition, p. 412-413 Наприклад, фраза «А я — черв'як» (іврит: ואנכי תולעת) відноситься до Ізраїлю, подібно до : «Не бійся, Якове, мій черв'ячку, — слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, — слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого викупителя».
Трактат Мегіла з Вавилонського Талмуду містить розширену колекцію мідрашів, яка розширюється на Книгу Естер. Коментуючи , цитують раві Левія, який говорить про те, що, коли Естер проходила через зал ідолів по дорозі до тронної зали, щоб просити царя, вона відчула, як Шехіна (божественна присутність) покидає її, в цей момент вона цитувала , кажучи: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?».Babylonian Talmud, Tractate Megillah, page 15b (Vilna edition). Текст