«Мутанти» (Мімікрія — властивість організмів імітувати зовнішній вигляд інших організмів.) — науково-фантастичний фільм жахів режисера Гільєрмо дель Торо, який також є співавтором сценарію, створеного за мотивами однойменного оповідання Дональда Аллена Волхейма. У головних ролях зіграли Міра Сорвіно, Джеремі Нортем, Джош Бролін, Чарльз С. Даттон, Джанкарло Джанніні та Фарід Мюррей Абрагам. Також за участю Нормана Рідуса, для кого цей фільм став його голлівудським дебютом.

Опис Нью-Йорк потерпає від епідемії, що вбиває тисячі дітей. Два молодих науковця об'єднують свої зусилля, щоб засобами генної інженерії створити «породу Іуда» — нову комаху, чиї ензими є смертельними для розповсюджувачів хвороби — тарганів. Втім, їхнє творіння обернулося проблемою для самого людства. Створена у лабораторії істота еволюціонує, порушуючи природній баланс, та починає імітувати свого найзапеклішого ворога — людину.

Акторський склад

Сюжет Впродовж останніх двох років на Мангеттені у Нью-Йорку розповсюджується смертельна «Хвороба Стріклера», що загрожує винищити ціле покоління, вражаючи сотні дітей у місті. Спроби винайдення ліків чи вакцини проти хвороби були не успішними. Спростовуючи початкові версії про можливе зараження води або ймовірну передачу хвороби повітряно-крапельним шляхом, останні дослідження показують, що розповсюджувачем хвороби є таргани. Заступник директора центру з контролю та профілактики захворювань Пітер Манн (Джеремі Нортем) звертається за допомогою до відомого ентомолога Сьюзен Тайлер (Міра Сорвіно), яка задля локалізації хвороби вдається до генетичної інженерії аби вивести новий вид комах, здатний винищити усіх тарганів на острові. Вона називає його «порода Іуда» (Judas breed). Це гібрид терміта та богомола, що в процесі життєдіяльності продукує особливі ензими, які здатні прискорювати метаболітичні процеси тарганів при їхньому взаємному контакті, спричинюючи швидке вимирання останніх за рахунок підвищеної потреби у харчуванні. Сама ж комаха позбавлена можливості розмножуватись та повинна померти природним чином протягом наступних шести місяців. План спрацьовує та хворобу вдається подолати у короткі терміни. Пітер та Сьюзен одружуються та збираються завести сім'ю.

Три роки потому невідомий переслідує священника місцевої церкви дахом будинку. Нападник володіє надприродною силою: у погоні за своєю жертвою він із нелюдським натиском виламує двері, що ведуть на дах. Він худий, має високу статуру, одягнений у довгий чорний плащ та, ніби ангел смерті, нависає над своєю жертвою. Загнаний у глухий кут та за браком іншого виходу, священник стрибає униз на будівельну люльку та, не втримавшись, падає і розбивається на смерть. Невдовзі невідомий спускається та затягує небіжчика у водостік під тротуаром вулиці та зникає. Єдиним свідком цієї події стає дитина, десятирічний хлопчик Чуй (Александер Гудвін) із синдромом аутизму, що живе із батьком у будинку навпроти та визирає у цей момент зі свого вікна. Він грається парою столових ложок, якими імітує клацаючі звуки, що щойно почув у момент вбивства. Повторюючи про себе «кумедні, кумедні черевики», він скручує шматок блискучого дроту у невелику високу фігуру, що повторює риси нападника…

Наступного ранку, Пітер приїздить на виклик до церкви, де поліцейські виявили поламану будівельну люльку, плями розлитої фарби та, зазирнувши до вікон церкви, викрили чималу групу нелегальних мігрантів із підозрою на жовту гарячку. Церква стала як їхнім прихистком так і підпільною фабрикою із пошиття одягу, на якій вони працювали як раби. Ситуація вимагає уведення карантину та подальшого розслідування. По мірі того як Пітер та його асистент (Джош Бролін) досліджують приміщення старої церкви, вони наштовхуються на гидку знахідку у підвалі будівлі — декілька шматків екскрементів невідомого походження, що звисають зі стелі підвалу, наче сталактити. Джош збирає їх для аналізу, а пізніше показує Пітеру один із несподіваних компонентів, що знайшли у зразку — гудзики. Також, одна із врятованих із підвалу жінок перед своїм звільненням розповідає їм про темних янголів, що переслідують її. Жінку сприймають за божевільну.

По обіді того ж дня, Сьюзен працює у лабораторії зі своєю асистенткою Реймі (Алікс Коромзай). Двоє місцевих хлопців, які за домовленістю приносять їй на продаж усіляких не звичайних комах, у цей раз здобули «дивну комаху», яку вони знайшли на станції метрополітену неподалік. Комаха ледь жива, тому за не велику винагороду хлопці погоджуються продати її. Сьюзен оглядає комаху з коробки: та є дуже агресивною і, все ж, це ще тільки малюк. При спробі подальшого дослідження комаха кусає Сьюзен за руку, на що та прибиває її шпилькою до столу. Вона помічає, що комаха почала виділяти при цьому ту саму білу пінисту речовину, таку ж, що й порода Іуда! Вона продивлюється у свої старі нотатки та здійснює над знайденою комахою тест, аналогічний тому, що здійснювався над представником породи Іуда. Результати виявляються ідентичними. Захоплена своїм відкриттям, вона не помічає як з-поза вікна за нею спостерігають.

Раптом Сьюзен чує звук битого скла — лампа, що світила на комаху розтрощена вщент, вікно на вулицю відчинене, а сама комаха зникла. Сьюзен намагається щипцями відшукати комаху під столом та все марно — та зникла безслідно. Копирсаючись на підлозі у розкиданих шматках паперу з коробки, вона не помічає, що зі стелі за нею хтось спостерігає. Непомітний зловмисник, високий та худий, зачаївся у темряві прямо над нею, без жодних зусиль зачепившись за стелю. Лише мить знадобилась йому, щоб непомітно спуститись та зникнути у темряві за вікном поки Сюзен піднімалась із колін. Тільки його тінь на стіні та раптовий порив вітру на мить видали нападника.

Пітер стурбований, почувши про те, що трапилось із Сьюзен у лабораторії ввечері. Прийнявши це за пограбування, той просить її більше не працювати у лабораторії вночі наодинці. Сьюзен же більше стурбована тим фактом, що результати тестів секреції знайденої хлопцями комахи та комахи породи Іуда збіглися. ЇЇ найстрашніші передчуття виявилися вірними — порода Іуда жива та розмножується. У такому разі це, без жодних сумнівів, матиме руйнівні наслідки у довгостроковій перспективі. Вона переконує Пітера у необхідності проведення подальшого розслідування.

Наступного дня науковці відшуковують хлопців, що принесли «дивну комаху» та просять їх вказати на точне місце їхньої знахідки. Ті ведуть Сьюзен, Пітера та Реймі до станції метро, де вони нещодавно знайшли комаху. Двері у підсобне приміщення на станції виявляється зачиненим, хоча хлопці стверджують, що там було відчинено на момент знахідки. Сьюзен показує хлопцям фото, на якому зображено оотеку, кладку яєць, та питає, чи ті колись зустрічали щось подібне. Хлопці зацікавлені у отриманні додаткового прибутку за подібну знахідку, хоча й ніколи не бачили нічого подібного. Реймі забирає хлопців зі станції та повідомляє їм, що подальші угоди на пошуки із ними скінчились. Сьюзен та Пітер зламують замок на дверях та заходять у приміщення, на яке вказали хлопці. Воно більше нагадує бездоглядну роздягальню. Їхні пошуки перериває охоронець служби метрополітену Леонард (Чарльз С. Даттон), що погрожує Пітеру та Сьюзен арештом за псування майна метрополітену. Пітер переконує офіцера, що вони знаходяться там по важливій справі Центру по контролю захворювань, на що той із упертістю запевняє про необхідність наявності відповідного дозволу для продовження розслідування. Пітер запевняє Леонарда, що дістане усі необхідні дозволи, а також, у відповідь на його настирливість, зробить відповідний запит на те, щоб той став їхнім персональним провідником у службових тунелях метрополітену, коли вони туди спустяться для пошуків. Сьюзен чекає на платформі станції поки Пітер сперечається із офіцером. Вона схилилась до однієї із колон на станції та настукує черевиком по бетонній підлозі. Раптом вона помічає поряд Чуя, що імітує її настукування двома столовими ложками. Коли Сьюзен підходить, щоб привітатись та заговорити із ним, Чуй коротко зауважує «Черевики зі шнурівкою… чорні… виробництва Найн Уест», що точно відповідає моделі, кольору та виробнику взуття, яке вона носить. Чуй повертається та сідає поряд із Менні (Джанкарло Джаніні), який працює чистильником взуття на цій станції. Сьюзен із цікавістю продовжує спостерігати за тим як Чуй імітує звуки, що лунають на станції, називаючи виробника, модель та колір взуття усіх пасажирів, що проходять поряд. Також вона помічає у нього невеличкі скульптури, що уміло скручені із блискучого дроту. Вона підіймає одну із них, що виглядає точнісінько як «дивна комаха», яку вона досліджувала у лабораторії напередодні увечері. «Містер кумедні черевики» — промовляє Чуй, на що Менні, помітивши зацікавленість Сьюзен, зауважує, що хлопець імітує усе, що потрапляє у його поле зору.

Тим часом обидва хлопці усупереч вказівкам повертаються до тунелів метро для пошуків оотеки — кладки яєць, яку їм раніше показала Сьюзен на зображенні. Місцеві безхатьки, що оселились у цій закинутій частині метрополітену, попереджають хлопців, щоб ті не заходили далі у тунелі, інакше «худий у довгому плащі» схопить їх. Хлопці у відповідь зневажливо жартують у бік безхатьків та нехтують їхніми порадами. Невдовзі вони знаходять те, за чим сюди прийшли: у відгалудженні тунелю вони бачать невеликий предмет, прикріплений слизом до стіни — оотеку розміром із наплічну сумку. Намагаючись відірвати липкий слиз та зрізати кладку, вони чують позаду шарудіння — за ними хтось спостерігає. Обернувшись, вони помічають темний силует, що стоїть осторонь у проході, ледь помітний у тьмяному освітленні тунелю. Спрямувавши ліхтарики на неочікуваного візитера, вони намагаються розгледіти джерело незнайомих звуків. Раптом світло їхніх ліхтариків вихоплює із темряви пошматоване скривавлене тіло собаки, яку незнайомець тримає на руках. Хлопців охоплює паніка, вони перелякано задкують у напрямку до виходу із тунелю, не помітивши купи дроту, розкидані на підлозі. Один із них падає та заплутується у дротах. У цей момент незнайомець кудись зникає, покинувши тіло собаки на підлогу. За мить кривдник спускається зі стелі та вбиває хлопців одного за другим, швидко та безжалісно.

Сьюзен йде відвідати свого вчителя, професора Гейтса (Мюррей Абрагам) для того, щоб розказати про ситуацію та порадитись із ним. Все ще не впевнена у власних висновках, вона запитує думку професора на рахунок можливості того, що порода Іуда змогла вижити. На його відповідь про те, що це цілком можливо, вона апелює, що створювала комаху, яка мала б померти та це було підтверджено лабораторними дослідами, де усі комахи помирали як і очікувалось. На це професор відповідає, що навколишній світ це набагато більша лабораторія, а вона випустила комаху у середовище із можливими непрогнозованими факторами. На питання Сьюзен чи він все ще вважає не правильним той спосіб, у який вона взялася вирішити цю проблему, той відповідає, що ще три роки тому він назвав би це неприпустимим. Але також він доброзичливо додає, що зараз має двох здорових онуків живими тільки завдяки тій роботі, яку зробила Сьюзен і що зараз це було б дуже лицемірним із його боку судити негативно про виконану нею роботу.