Поведінкові фінанси () — це новий напрям фінансової науки, головне завдання якого пояснити специфічні особливості прийняття фінансових рішень, на основі поєднання теоретичних основ психології, а також економічної і фінансової теорії.
Сутність Поняття «поведінкових фінансів» характеризується вченими з різних сторін. Фундаментом для всіх тлумачень є те, що поведінкові фінанси безпосередньо пов'язані з фінансовою теорією та психологією. З одного боку, поведінкові фінанси вважають прогресивною альтернативою класичним і неокласичним теоріям, з іншого — акцент у цій науці дослідники ставлять на вивчення впливу поведінкових чинників та прийняття фінансових рішень інвесторів та впливу прийняття фінансових рішень на ситуацію фінансового ринку. Згідно з М.Севелла, поведінкові фінанси — вчення, яке досліджує вплив психології на поведінку фінансових фахівців і подальший ефект на ринках. У наш час також дуже складним і суперечливим є питання хронологічних меж сучасних поведінкових фінансів.
Поведінкове фінансування зазвичай включає п'ять основних понять:
Психічний облік : Психічний облік стосується схильності людей виділяти гроші на конкретні цілі. Поведінка стада: поведінка стада говорить про те, що люди прагнуть наслідувати фінансову поведінку більшості стада. Гердинг відомий на фондовому ринку, тому що він викликає різкі акції та розпродажі. Емоційний розрив: емоційний розрив відноситься до прийняття рішень на основі екстремальних емоцій або емоційних напружень, таких як тривога, гнів, страх або хвилювання. Часто емоції є ключовою причиною, чому люди не роблять раціонального вибору. Прив'язка: прив'язка відноситься до прив'язки рівня витрат до певної бази. Приклади можуть включати витрати, що послідовно базуються на рівні бюджету, або раціоналізувати витрати на основі різних послуг задоволення. Самопризначення: Самопризначення відноситься до тенденції робити вибір на основі впевненості в знаннях, заснованих на власних силах. Самопризначення зазвичай випливає із внутрішньої впевненості певної місцевості. У межах цієї категорії люди прагнуть ранжувати свої знання вище за інших.
Центральне питання поведінкових фінансів — це пояснення, чому учасники ринку допускаються систематичних помилок всупереч припущенням раціональних учасників ринку. Такі помилки впливають на ціни та прибуток, створюючи ринкову неефективність. Також досліджується, як інші учасники ринку користуються такою ринковою неефективністю.
Поведінкові фінанси підкреслюють, що такі неефективності, як недостатня або занадто сильна реакція на інформацію, є причинами ринкових трендів та у надзвичайних випадках — виникнення «економічних бульбашок» та обвалів ринків. Такі реакції пояснюються обмеженою увагою інвестора, надмірною самовпевненістю, надмірним оптимізмом, мімікрією (стадний інстинкт) та шумовим трейдингом. Технічні аналітики вважають поведінкові фінанси «академічним кузеном» поведінкової економіки і теоретичною основою технічного аналізу.
Становлення і роль у сучасному світі Головним чинником впливу на становлення і подальший розвиток поведінкових фінансів є неспроможність неокласичної теорії пояснити ряд аномалій, які виникають внаслідок нераціональних рішень суб'єкта господарювання.
У класичну епоху і Адам Сміт, і Джеремі Бентам написали детальні спостереження щодо наслідків психології грошей. Багато дослідників втратили інтерес до ідеї використання психології у фінансах до другої половини 1900-х років, коли було більше доказів на її підтримку.
У 1957 році американський психолог Л. Фестингер сформулював відому теорію «когнітивного дисонансу», сутність якої полягає в тому, що коли ситуація в реальному житті складається не так як запланував індивід, то виникає певний дисонанс, тобто людина вступає в суперечність із самою собою, підлаштовуючи всі наявні результати і факти під себе, аніж змінюючи власну точку зору. Послідовники праць Фестингера, американські психологи Д. Канеман та Е. Тверскі сформулювали так звану «теорію можливостей» (Prospect Theory). Саме ця теорія і стала основоположною для поведінкових фінансів. На противагу першому підходу, сучасні науковці вважають, що як наука поведінкові фінанси виникли в 1985 році і пов'язані публікацією De Bondt and Thaler (1985) про надреакцію фондового ринку.
Найбільш вагомий внесок в розвиток теорії поведінкових фінансів здійснили американські дослідники, зокрема, дослідженням прийняття фінансових рішень в умовах невизначеності та ризику займались Д. Канеман та А. Тверскі ; проблематиці неефективності фінансового ринку присвячені праці Р. Талера та В. ДеБондта , Р. Шиллера, Дж. Акерлофа, А. Шлейфера та Р. Вішни . Деякі аспекти поведінкових фінансів, наприклад, напряму фінансової науки, стали об'єктом наукових досліджень таких вчених, як Т. Кізима , Г. Беккер та Р. Новсінгер , М. Помпіан , П. Бернстайн . Слід відзначити, що у вітчизняній науковій літературі поведінковим фінансам приділена недостатня увага.
Біхевіористи та фінансові теоретики в останні роки почали більш повно вивчати цю тему. Вони намагаються зрозуміти, як люди думають, приймаючи інвестиційні рішення, і які моделі вони можуть побудувати, щоб використовувати цю інформацію на власну користь. Документ Даніеля Канемана " Теорія перспектив: аналіз рішення під ризиком ", мабуть, є одним із найзначніших у сучасності.
Раніші дослідження були більш емпіричними. Вони проводили спостереження за ключовими подіями та вимірювали відповіді як на індивідуальному, так і на груповому рівнях. Сучасні теоретики доклали додаткових зусиль і почали робити нейро-карти для виявлення частин мозку, які можуть відповідати за ключові рішення. В сучасних умовах дослідження даної галузі є надзвичайно важливим через те, що поведінкові фінанси спроможні пояснити ірраціональність поведінки суб'єкта господарювання під час прийняття фінансових рішень, а також дають можливість оцінити ефективність ринків. Через зростаючу тенденцію практичного застосування поведінкових фінансів, зростає й актуальність дослідження теоретичного аспекту даного напряму фінансової науки. Впродовж останніх двох століть, науковці намагаються узагальнити й систематизувати усі емпіричні напрацювання задля того, щоб визначити причину появи і можливі наслідки ринкових аномалій, а також дати адекватну оцінку і пояснення поведінки індивідів. Однак, більше уваги сьогодні потребують саме дослідження теоретичних аспектів функціонування поведінкових фінансів, а саме визначення сутності даного поняття, його взаємозв'язків з іншими економічними категоріями та характеристики основних теорій сучасних поведінкових фінансів.
Зв'язок з іншими науками У наш час поведінкові фінанси взаємопов'язані з багатьма іншими науками. Головна особливість поведінкових фінансів полягає в їх інтеграції з різними теоріями, школами і напрямами. Поведінкові фінанси пов'язані з багатьма сучасними науками, такими як:
· Фінанси: Поведінкові фінанси використовують ідентичні методи та категорії, мають однаковий об'єкт та предмет вивчення.
· Поведінкова економіка: Методи дослідження досить подібні, але предмет і об'єкт вивчення є більш конкретизованим
· Соціологія: Використання соціологічних методів дослідження для виявлення поведінки потенційного інвестора
· Психологія: Використання психологічних методів дослідження задля виявлення особистих якостей та характеристик потенційного інвестора
· Культурологія: Розгляд поведінки потенційного інвестора з точки зору його менталітету та культурної належності.
Класифікація і теорії поведінкових фінансів
Класифікація поведінкових фінансів (за М. Міллера) Американський економіст М.Міллер вказує на те, що дослідження у сфері фінансів поділяються на два напрями: мікронормативний (присвячений індивідуальному прийняттю рішень і пов'язаний з підходом, що використовують сучасні бізнес-школи з метою навчання студентів прийняттю ефективних фінансових рішень) і макро-нормативний (пов'язаний із дослідженнями, притаманними економічним департаментам університетів, головною метою яких є виведення динаміки цін активів з поведінки індивідів) Мікро-поведінкові фінанси документують поведінкові помилки приватних інвесторів та їх наслідки, макро-поведінкові фінанси зацікавлені в визначенні того, як поведінка економічних агентів визначає ціни активів та пояснює їх динаміку.
Теорії використання поведінкових фінансів Т. Ващенка Кандидат економічних наук Ващенко Т. В. з точки зору практичного використання поведінкових фінансів виділяє чотири основних теорії.
1.Теорія перспектив. Загалом дана теорія має описовий характер, але базується на результатах сотень проведених досліджень. В цих експериментах учасникам пропонували обрати альтернативний варіант в умовах невизначеності та ризику. Дані дослідження показали, що люди певною мірою є неефективними переробниками інформаційних потоків, бо приймають спонтанні рішення швидше за ті, які засновані на обережній логіці. Основні положення поведінкової теорії перспектив і її відмінність від класичних теорій очікуваної корисності і раціональних очікувань полягають в наступному: — у теорії перспектив корисність кожного результату зважується відповідно до його імовірності; — альтернативою функції корисності, яка використовується в класичній теорії, в теорії перспектив виступає функція вартості, яка визначена не на підсумковому добробуті суб'єкта, а на величинах, які є в даному конкретному випадку «виграшними» і «програшними» і розділяються деякою «точкою байдужості». При цьому точка байдужості в різних ситуаціях може бути різною. Основою для даних припущень є три основні чинники, що стосуються поведінки людей в умовах невизначеності і ризику: боязнь втрат, прагнення до визначеності, а також нелінійність переваг.
2.Теорія поведінки інвесторів. Сутність теорії полягає в тому, що інвестори недостатньо швидко реагують на нові потоки інформації (як негативні, так і позитивні), які надаються ринком щодо компаній-емітентів. Американський економіст А.Шлейфер пояснив це твердження, яке згодом отримало назву «ефект консерватизму». Він полягає у недостатній реакції на негативну інформацію, що досить часто спостерігається в ситуаціях, коли інформація не відповідає уявленням про компанію-емітента. Некоректна робота з моделями теорії імовірності, а також невчасна реакція безсумнівно спричинюють втрати. Неправильне використання на практиці моделей теорії ймовірностей полягає в тому, що, ґрунтуючись на серії адекватної інформації про компанії, інвестори передбачають збереження позитивної тенденції і в майбутньому. Дане невиправдане переконання знову веде до переоцінки акцій і зниження доходу їх власників.
3.Теорія шумової торгівлі. Ця теорія полягає в тому, що на ринку постійно присутні неперевірені дані, чутки, які називаються «шумовими трейдерами». В таких умовах рішення частіше приймаються не на основі достовірної та адекватної інформації, а під проводом шуму.
4.Теорія впливу психологічних якостей трейдера на ефективність проведених ним операцій. За цією теорією потенційний учасник ринку обов'язково повинен мати низку якостей, таких як: відсутність бажання підкорити собі ринок і почати його контролювати; здатність розпізнати стан стресу та виробляти захисні механізми проти необдуманих дій; здатність абстрагуватись від власних емоцій і переживань; — здатність враховувати вплив негативних установок, уподобань і настроїв. Наявність перерахованих рис породжує так званий «трейдерний оптимізм» — умова успішної діяльності на фондовому ринку.
Класифікація суб'єктивних факторів поведінкових фінансів Сучасні вчені Лісіцина В. П. та Ващенко Т. В. стверджують, що всі суб'єктивні фактори поведінкових фінансів варто поділити на дві великі групи:
– фактори, пов'язані з помилковим сприйняттям дійсності або неправильною оцінкою реальної ситуації(вплив способу подачі інформації (як значимої, так і не зовсім) на оцінку ситуації та формування відповідного рішення; дія так званого «ефекту якоря») ;