+ Команда СРСР США Шахівниць 10 Турів 2 Рахунок 15½ 4½rowspan="2" class="hintergrundfarbe5" 1-ша шахівниця
Михайло Ботвинник Арнольд Денкерrowspan="2" class="hintergrundfarbe5" 2-га шахівниця
Василь Смислов Самуїл Решевський середній вік 31 рік 37 років середній рейтингMonthly List: September 1945 rating list (chessmetrics.com) 2702 2560 Радіоматч СРСР — США із шахів — перший міжнародний шаховий матч після Другої світової війни. Проведений 1—4 вересня 1945 року за допомогою радіозв'язку на 10 шахівницях у два тури. Збірна СРСР передавала ходи з Москви, а команда США — з Нью-Йорка.
Сполучені Штати були переможцями чотирьох поспіль олімпіад у 1930-х роках, а Радянський Союз міг стати новим гегемоном на шаховій арені, але війна перервала міжнародні зв'язки й не було можливості оцінити рівень радянських гравців. Про силу цих збірних свідчить також факт, що серед учасників матчу було 4 із 6 гросмейстерів, у майбутньому запрошених на матч-турнір за звання чемпіона світу 1948 року (могло бути 5 із 6, але Пауля Кереса не включили до збірної СРСР з політичних міркувань).
До того збірні Радянського Союзу та Сполучених Штатів не зустрічалися між собою в жодному виді спорту. Перша така зустріч повинна була стати символом єднання та культурного співробітництва союзників у Другій світовій війні, але з огляду на політичне протистояння мала й пропагандистське значення, особливо для радянської сторони.
Розгромна перемога збірної СРСР з рахунком 15½:4½ розпочала епоху домінування радянської шахової школи у світі.
Радіо та шахи
Шахісти здавна прагнули організовувати матчі між окремими гравцями чи командами клубів і міст, географічно віддалених одне від одного. Партії за листуванням тривали місяцями й роками через повільне поштове сполучення. У XIX столітті з появою сучасних засобів зв'язку шахісти почали використовувати телеграф (першою міжміською телеграфною зустріччю був матч Балтимор — Вашингтон 1844 року), пізніше — телефон, що значно зменшило час очікування на хід суперника. За допомогою кабельного зв'язку проводили регулярні міжнародні матчі між збірними Англії та США (1896—1911). Першу партію по бездротовому радіо зіграли 1902 року між лайнерами «Етрурія» та «Міннетонка»The Atlantic Transport Line 1881—1934 і в наступні роки шахові партії через радіозв'язок стали сенсацією у пресіLitmanowicz W., Giżycki J. Szachy od A do Z. — T.2. — Warszawa, Sport i Turystyka, 1987. — S. 1004..
Проте, шахові радіоматчі на найвищому рівні залишалися рідкістю. Серед міжнародних радіоматчів до 1945 рокуBill Wall, Telegraph, Wireless, and Radio Chess (2021) : Гейверфордський коледж (США) — Оксфордський університет (1924) Гейверфордський коледж (США) — Паризький університет (1926) Шаховий клуб Маніли — шаховий клуб Шанхаю (1926) Шаховий клуб Росаріо (Аргентина) — команда Уругваю (1926) Парламент Австралії — Палата громад Великобританії (1927) Шаховий клуб Лос-Анджелеса — Шаховий клуб Росаріо (Аргентина) (1930)
Таким чином, радіоматч СРСР — США став першим шаховим матчем на рівні збірних, який провели за допомогою бездротового радіозв'язку.
Організація матчу У другій половині 1943 року в США вирішили організувати шаховий матч між командами Сполучених Штатів і Радянського Союзу. Цей захід мав зміцнити культурні зв'язки між двома союзниками.
Офіційне запрошення американська сторона надіслала через Товариство допомоги Росії у війні () 21 жовтня 1943 року до Московського шахового комітету в складі Всесоюзного комітету у справах фізичної культури та спорту за підписом Джорджа Стерджіса (George Sturgis), президента Шахової федерації СШАUSA-USSR RADIO MATCH of 1945 - CHESS REVIEW November, 1943 (Sarah's Chess Journal) .
До реалізації матчу повернулися вже наприкінці війни. 26 квітня 1945 року радянська сторона надіслала підтверджувальну радіограму за підписом гросмейстера М. Ботвинника та контрадмірала І. Папаніна про готовність зіграти матч на 10 шахівницях у 2 тури; матч пропонували почати 20 липня. Під час переговорів дати довелось змістити, адже на червень був запланований чемпіонат СРСР, а потім у Сполучених Штатах відбувались найважливіші національні змагання (Відкрита першість США і Панамериканський турнір). Зрештою, сторони вирішили зіграти матч на початку вересня 1945 рокуU. S. Accepts USSR Invitation To Play Team Match By Radio // Chess Review. — 1945. — May 1945. — Vol. 13, No. 5. — P. 3..
У Радянському Союзі начальником штабу з проведення матчу став шаховий організатор Яків Рохлін. У Сполучених Штатах головою комітету з проведення матчу став банкір і меценат Моріс Вертгейм, заступником голови — В. В. Ланкастер.
У Москві спортивне керівництво вирішило повністю ізолювати шахістів від глядачів. Гросмейстери грали в Центральному будинку працівників мистецтв, а глядацьку залу на 1300 місць облаштували в Центральному будинку культури залізничниківВладимир Нейштадт, Страсть и военная тайна гроссмейстера Ройбена Файна, часть 5 (chesspro.ru) . Під час відкриття матчу з промовою виступили голова Всесоюзного комітету у справах фізичної культури та спорту Микола Романов та голова правління Всесоюзного товариства культурного зв'язку із закордоном Володимир Кеменов, почесним гостем на матчі був посол США в Радянському Союзі Аверелл Гарріман.
У Нью-Йорку місцем проведення став готель «Гадсон» (). Подію рекламували у ЗМІ, пряму трансляцію церемонії відкриття та закриття матчу проводила радіостанція WNYC, для глядачів виділили залу на 1000 місць, квитки до якої були платними. На церемонії відкриття виступив мер міста Фіорелло Ла Ґуардіа, він же виконав від імені Арнольда Денкера на демонстраційній шахівниці хід 1.d2-d4 в партії Денкер — Ботвинник. На десяти великих добре освітлених демонстраційних шахівницях глядачі спостерігали за перебігом усіх партій, а кожен хід оголошували зі сцени. На матчі був присутній чемпіон Бразилії Вальтер Круз. В урочистостях закриття матчу брали участь радянський консул у Нью-Йорку Павло Михайлов, співачка Грейс МурChess Review. — 1945. — October 1945. — Vol. 13, No. 8. — P. 3-24., актор Сем Джаффе і журналіст Ліланд Стоу, який під час війни працював кореспондентом у СРСРBill Wall, USA vs USSR radio match, 1945 .
Склади команд Радянський Союз
Беззаперечним лідером збірної СРСР був Михайло Ботвинник — багаторазовий чемпіон СРСР і головний претендент на звання чемпіона світу. 2-гу і 3-тю шахівницю представляли, відповідно, Василь Смислов та Ісаак Болеславський. Смислов стабільно посідав найвищі місця на турнірах початку 1940-х, однак у першості країни 1945 року опустився в нижню половину таблиці. Болеславський став третім призером чемпіонату СРСР 1944 і другим призером 1945 року. Саломон Флор був одним із провідних гросмейстерів СРСР, 4-м призером у чемпіонаті-44, але наступного року не зміг завершити чемпіонат-45. Можна також відзначити наймолодшого основного гравця команди — Давида Бронштейна. Третє місце в чемпіонаті СРСР 1945 року було лише першим великим успіхом 21-річного майстра, тому через відсутність досвіду його поставили на останню шахівницю.
Номер гравця означає шахівницю. Додатково вказані призові місця в головних турнірах 1943—1945 років (чемпіонат СРСР із шахів, чемпіонат Москви із шахів та інші). Михайло Ботвинник (МоскваТериторіальне представництво подано відповідно до статті Сергія Воронкова «Дворцовый переворот» про чемпіонат СРСР 1945 року) — переможець турніру у Свердловську 1943, перемога в чемпіонаті Москви 1943 (поза конкурсом), чемпіон СРСР 1944 і 1945 років Василь Смислов (Москва) — 3-тє — 4-те місця в турнірі у Свердловську 1943, чемпіон Москви 1943 і 1944 років, 2-ге місце в чемпіонаті СРСР 1944 Ісаак Болеславський (Свердловськ) — 3-тє місце в чемпіонаті СРСР 1944, 2-ге місце в чемпіонаті СРСР 1945 Саломон Флор (Москва) Олександр Котов (Москва) Ігор Бондаревський (Москва) Андре Лілієнталь (Москва) — 3-тє місце в чемпіонаті Москви 1944 В'ячеслав Рагозін (Москва) — 2-ге місце в чемпіонаті Москви 1944 Володимир Макогонов (Баку) — 2-ге місце в турнірі в Свердловську 1943 Давид Бронштейн (Сталінград) — 3-тє місце в чемпіонаті СРСР 1945 року
Запасні: Олександр Константинопольський, Віталій Чеховер, Петро Романовський.
Капітан: Віктор Герман — голова Шахової федерації СРСР.
До збірної не включено громадянина СРСР, естонця, Пауля Кереса. За ретроспективним рейтингом Chessmetrics у вересні 1945 року він був третім за силою шахістом світу, у майбутньому виграв чемпіонат СРСР 1947 року і здобув третє місце на турнірі за звання чемпіона світу 1948. Однак, за те, що 1941 року він не евакуювався в тил СРСР, а залишився в Естонії та брав участь у турнірах на німецькій території, після завершення війни шахіста внесли до переліку «ворогів радянської влади» . Гросмейстеру не дозволили зіграти в першості СРСР 1945 року та престижному турнірі в Голландії 1946 року. Шахова влада не включила Кереса до збірної Радянського Союзу на матч з американцями, дозволивши тільки надіслати 10 листопада 1945 року телеграму заокеанським колегам із привітанням з нагоди першого післявоєнного американського турніруСергей Воронков, Мистерия Кереса (chesspro.ru) .
Сполучені Штати
США вирішили розташувати на першій шахівниці чемпіона країни 1944 року Арнольда Денкера. Визнані лідери американських шахів, які регулярно посідали призові місця в національних чемпіонатах — Самуель Решевський і Рубен Файн — змагалися, відповідно, за 2-ю і 3-ю шахівницями. Під питанням була спортивна форма 53-річного ветерана Абрагама Купчика на 9-й шахівниці, який уже кілька років не грав у серйозних турнірах.
Номер гравця означає шахівницю. Додатково вказані призові місця в головних турнірах 1943—1945 років (чемпіонат США із шахів, відкритий чемпіонат США із шахів, Панамериканський турнір та інші). Арнольд Денкер (Нью-Йорк)Batgirl, Who Was Abe Kupchik? (chess.com, 14.03.2019) — чемпіон США 1944 року Самуель Решевський (Нью-Йорк) — переможець відкритого чемпіонату США 1944, переможець Панамериканського турніру 1945 Рубен Файн (Нью-Йорк) — 2-ге місце в чемпіонаті США 1944, 2-ге місце в Панамериканському турнірі 1945 Ізраель Альберт Горовіц (Нью-Йорк) — чемпіон штату Нью-Йорк 1943, переможець відкритого чемпіонату США 1943, 3-4-те місця в чемпіонаті США 1944 Айзек Кешден (Нью-Йорк) Герман Стайнер (Лос-Анджелес)Bill Wall, Herman Steiner — 3-4-те місця в чемпіонаті США 1944 Альберт Пінкус (Нью-Йорк) Герберт Сейдмен (Нью-Йорк)Herbert Seidman (chessgames.com) Абрагам Купчик (Нью-Йорк) Ентоні Сантасьєр (Нью-Йорк)Batgirl, Santasiere's Folly (chess.com, 11.05.2018) — 2-ге місце у відкритому чемпіонаті США 1944, переможець відкритого чемпіонату США 1945 року
Прогнози Порівняння сил шахістів США і СРСР було вельми умовним, адже збірна Радянського Союзу ніколи не виступала в міжнародних змаганнях, а збірну США востаннє збирали разом для виступу на шаховій олімпіаді 1937 року. У СРСР навіть у воєнний час відбувались сильні турніри, значних успіхів у яких досягли представники нового покоління (Смислов, Болеславський і Бронштейн), тоді як у США не було молодих талантів такого рівня, а один із символів американських шахів, ветеран Френк Маршалл, помер 1944 року.
На думку шахового діяча і запасного гравця команди СРСР Петра Романовського, боротьба мала бути рівною з невеликою перевагою збірної Радянського Союзу. Навіть найоптимістичніші прогнози з радянського боку не передбачали перемоги більшої від 12:8. Водночас, з огляду на важливу пропагандистську складову, комуністичні чиновники очікували на впевнену перемогу радянських шахістів, адже в сталінські часи тільки з такими гарантіями партійне керівництво дозволило б проведення матчуKonstantin Riga, Матчи СССР — США (sports.ru).
На 1-й шахівниці чемпіон США Арнольд Денкер (який не мав досвіду міжнародних виступів) навряд чи міг щось протиставити призерові кількох міжнародних турнірів Михайлу Ботвиннику — багаторазовому чемпіону СРСР і претенденту на звання чемпіона світу. Натомість на 2-5-й шахівницях клас суперників був рівним.