Іваннє (до 23 вересня 2008 року — Іванне) — село в Україні, у Привільненській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 883 особи.
Географія Село розташоване на правому березі річки Ікви.
Герб У срібному щиті червоне гроно калини із зеленим листям, поверх неї перекинута срібна шабля в перев'яз зліва. У червоній главі срібний розширений хрест. У лазуровій базі, тричі просіченій в колір поля, золота риба.
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська97999.19%російська70.71%інші/не вказали10.10%Усього987100%
Історія Перші поселення людей на території Іваннє відомі з часів неоліту.
В період роздробленості Київської Русі ці землі належали Галицько-Волинському князівству. В 1259 року перенесли не без втрат татаро-монгольську навалу.
У XI столітті входять в Литовську державу, а після Люблінської унії відходять до Польщі.
У 1906 році село Дубенської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 8 верст, від волості 9. Дворів 83, мешканців 807.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
На 1936 рік село входило до ґміни Дубно Дубенського повіту.
З кінця 1980-х почалося відкриття раніше закритих храмів і зростання числа приходів.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Привільненської сільської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубенського (1939—2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Дубенського району.
Населення За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1 004 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,19 % російська 0,71 %
Відомі люди Білий Василь Павлович — народний депутат України 1-го скликання. Паньчук Олександр Левкович — крайовий провідник СБ ОУН-УПА (б). Рачинець Сергій Порфирович — український поет, представник української християнської поезії. Багінський Олександр (? - 21.01.2025) - український військовий, учасник російсько-української війни. Службу проходив у 94-му прикордонному загоні на посаді інспектора прикордонної служби, санітарний інструктор. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно), медалями «За військову службу Україні», «Ветеран війни», «За оборону рідної держави», а також грамотами за сумлінне виконання службових обов’язків і високий професіоналізм.
Учасники Другої світової війни Базильчук Григорій Степанович (07.01.1919 - 27.09.2005) - народився в с. Майдан Дубенського району у багатодітній сім'ї. У травні 1941 р. був призваний до лав Радянської армії. Спочатку перебував з військовою частиною в м. Туабсе (Молдова). Був у протитанковій піхоті. Брав участь у битвах під Сталінградом, під Новоросійськом, під Орлом. У битві під Сталінградом контужений. В складі своєї військової частини визволяв землі Чехії, дійшов до Берліна. Додому мобілізований в 1947 році. До мобілізації перебував зі своєю військовою частиною у Німеччині. В мирний час працював у колгоспі в будівельній бригаді. За бойові заслуги отримав нагороди: «За взяття Берліна», «За взяття Сталінграда», «За взяття Новоросійська». Похований на місцевому кладовищі. Базильчук Хома Ананійович (1920 - 28.04.1945) - народився в селі Майдан Мізоцького району Рівненської області в багатодітній сім'ї. У 1939 році Хома одружився з Якобською Тетяною Антонівною, яка була родом з села Івання Дубенського району. Подружжя проживало в селі Івання. У 1940 році в молодій родині народилась донечка. У 1943 році Хому забрали на фронт. За взяття міст Бервальде, Темпельбург, Фалькенбург, Драмбург, Вангерин, Лабес, Фрайєн-Вальде, Шифельбайн, Ретенвальде, Карелін, Штаргард, Наугард, Польцин, Бельгард, Трептов, Грайфенберг, Каммін, Гюльцов, Плате Базильчук Хома одержав три подяки і нагороди. Під час важких боїв був тричі поранений. Помер у військовому шпиталі на території Німеччини після важкого поранення. Похований у місті Найдат, парк Крохмального заводу, вулиця Звінцева. Собчук Михайло Климович (1911 - 27.07.1944) - військовий. Весною 1944 року Собчука Михайла призвали на фронт. Загинув біля села Озаричі Калинковицького району Гомельської області під час боїв за визволення Білорусі. Після війни був перезахоронений на братському військовому кладовищі у с. Дубрава Світлогорського району Гомельської області.
Примітки
Посилання
Свешников И. К. Богатые погребения комаровской культуры у с. Иванья Ровенской области