Кривуха

Криву́ха — село в Україні, у Привільненській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 297 осіб

Опис

Маленьке (всього дві вулиці), але мальовниче село Кривуха розташоване на Повчанській височині на березі нині не існуючого струмка Знесена (осушений за совєтів, приблизно у 60-х рр XX ст.) , заплаву якого часто затоплює, притоки Ікви, за 5 км від районного центру Дубно.

Межує на півночі з селом Кліщиха, на заході з ур. Ліс Кліщиха, ур. Кавкова Гора (або Циганка) та з селом Малі Сади, на півдні з ур. Стара Кривуха (у другій третині минулого століття відоме в народі як П'ятихатки) та з селом Тараканів, на сході з містом Дубно.

Через село проходить автошлях Т 0303 Луцьк-Демидівка-Дубно, за 1 км від села проходить траса М 06 Київ -Чоп.

У пресі часто пишуть про події, що стались на дорозі «між селами Кривуха та Кліщиха», як то підтоплення автобуса чи зломлені буревієм дерева, що не зовсім відповідає дійсності, адже ці села сполучає лише ґрунтова дорога. Насправді йдеться про частину села Малі Сади, на околиці якої споруджена зупинка «Кліщиха», саме ж село розташоване за 3 км звідти (по іншу сторону ур. Ліс Кліщиха), що вводить в оману не лише подорожніх, але й місцевих жителів та пресу…

Соціальна сфера У селі до середини 2010-х років працював ФАП, а до початку 1990-х — бібліотека; також є клуб та централізоване водопостачання, з кінця 2017 року відновлене вуличне освітлення.

Єдине село району, у яке курсують міські маршрутки (8 рейсів маршрутних таксі № 5 та № 9). Також має сполучення з сусідніми колишніми райцентрами — смт. Демидівка та Млинів (проходять автобуси за маршрутами Дубно-Демидівка (3 оборотні рейси), Дубно-Великі Сади (2 рейси) Дубно-Мильча ч/з Повчу (3,5 рейси), Млинів-Яблунівка/Млинів-Підбрусинь (3 рейси).

Великим недоліком було відсутність в селі магазину, він був відчинений лише на початку вересня 2021 року, хоча ще у 2011 році це питання мало бути вирішене районною радою.

Поруч з селом, на території міста Дубно знаходиться Кривушська дільниця ветеринарної медицини.

Зміна розташування села

На кінець XIX століття хутір Кривуха (не плутати з теперішнім хутором Кривуха, який розташований поблизу Малих Садів, південніше хутора Круча, і чомусь позначається на картах Гугл як село Кривуха) розміщувався південніше теперішнього розташування села в урочищі з назвою Стара Кривуха, після чого став розростатись.

До середини XX ст. село розміщувалось західніше та південніше в урочищах Стара Кривуха (на північ від села Олександрівка — «польська» Кривуха) та Кавкова гора (на південний захід від села Кліщиха — фільварок, т. з. «чеська» Кривуха) та складалось з кількох хуторів.

Після II Світової війни, після переселення з села чехів, Радянська влада переселяла залишки населення в село Замчисько або поближче до автодороги Дубно — Повча та об'єднала їх (Кривуху та Замчисько в одне село), а хутори, що належить до Кривухи, а саме Круча, Смолярня та залишки нового хутору Кривуха (південніше Кручі) були віднесені до Малосадівської с/р, землі навколо урочища Стара Кривуха — до Тараканівської с/р, а власне село Кривуха, з приєднаним Замчиськом — утворили разом Кривухівську сільську раду (згодом приєднана до Іваннівської с/р).

На жаль на картах Google та Вікімедія вони й досі не тільки належать до села, але й позначаються як Кривуха, відповідно багато ресурсів посилається на дану інформацію.

Водойми

Раніше існував струмок (річечка) Знесена, ліва притока Ікви, що утворював широку болотисту заплаву та озеро. Через нього була дамба з грунтовою дорого до теперішнього урочища Стара Кривуха та міст на грунтовій дорозі в сторону Тараканова (приблизно в тих же місцях, де і дороги тепер знаходяться). Брав свій початок наприкінці теперішнього села Кривуха та тік на схід та північний схід у напрямку міста Дубно де впадав у річку Іква поблизу Кемпи.

За радянських часів був осушений, а джерела засипані. На деяких картах озеро ще й досі позначається, хоча існує воно нетривалий час, лише коли після сильних злив долину затоплює (у 2011 році дане «озеро» розмірами 300*200 м існувало з травня по липень, а у 2019 уже утворювалось два таких «озера»).

На даний час у селі розташовані два приватні ставки.

Мікротопоніми Назви місцевостей села та околиць:

1) урочища:

- Кавкова гора;

- Циганка;

- Стара Кривуха;

- Ліс Кліщиха;

- Олександрівка;

- Тараканівщина (застаріле).

2) місцевості (частини)села:

- Замчисько;

- Долина (застаріле);

- Підзамчисько (застаріле).

Поширені прізвища Галій,

Тимощук,

Чорнобай,

Панасюк,

Павлюк,

Чех.

Ґрунти

В заплаві осушеного струмка Знесена (на південній околиці села) ґрунти дернові неглибокі глейові середньосуглинкові.

Історія. З давніх часів до закінчення Польської окупації

Територія села була заселена ще з давніх часів. Поблизу села виявлено чотири поселення Х ст.(Кривуха п.1 — Кривуха п.4). Ймовірно там же чорними археологами було знайдено скарб римських денаріїв, що були розгорнуті технікою близько 20 метрів навколо.

У 1577 році татари атакували греблю біля Знесення, а потім спустошили село разом з іншими в окрузі Дубна, очевидно Кривуха також постраждала, адже гребля знаходилась за кілька кілометрів від села.

У генеральній візитації 1799 року вказані такі поля і сіножаті належні Дубенському парафіяльному костелу:1) безліса ділянка за пів милі від Дубна в урочищі "Кривуха недалеко від пасіки князя Любомирського"; 2) ділянка за милю від Дубна з назвою Пішача (у маніфесті 1811 року дана ділянка вказана як "Мандзині гори", якими, очевидно, є пагорби між Малими Садами та Кривухою).

Станом на 1892 рік хутір Кривуха належав до приходу Свято-Миколаївської церкви міста Дубно.

Наприкінці XIX ст. за кілька кілометрів від села збудовано знаменитий Тараканівський форт.

У виданні П.Савчука "Дубенський Спасо-Преображенський монастир і церква" із серії Храми Дубеншини (Рівне, 2006, ст.100) вказано, що відстань від форту до хутора Кривуха становить 5 верств, до Північної Кривухи 6, а до Лівої Кривухи 7 верств. За даними цього ж списку-відомості, станом на 27 березня 1899 року на хуторі Кривуха було 10 дворів, проживало 43 чоловіка, 36 жінок та 19 дітей, у поселенні Північна Кривуха — 7 дворів, 19 чоловіків, 23 жінки, 13 дітей, а в поселенні Ліва Кривуха — 3 двори, 5 чоловіків, 6 жінок, 3 дітей.

У XIX ст. входило до складу Дубенської волості, а у 1921—1939 роках до складу ґміни Дубно як громада Кривуха (у її склад також входили хутори Кривуха, Круча і Смолярня). Село Замчисько, яке тепер є частиною села, утворювало окрему громаду з аналогічною назвою.

Населення станом на 1906 (1911) рік:

хутір Кривуха — 10 дворів, 64 жителя. фільварок Кривуха — 1 двір, 34 жителя.

Станом на 1912 рік у селі Кривуха та сусідніх Клещиха, Олександрівка та Загорці проживали німці, а хутір Круча був німецькою колонією. (архівна справа Держ.архіву Житомирської обл.(Ф.109.-Оп.1.-Спр.39).

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

Поблизу села відбувались бойові дії літа 1920 року, зокрема у ніч з 16 на 17 липня генерал польської армії Крайовський вирішив повернути Головчице та Хорупань. 144-й та 49-й піхотні полки, посилені артилерією, за наказом командира XXXVI ВП залишили Дубно. 144 піхотний полк рушив вздовж осі Дубно — Головчице та 49 п.п. через хутір Кривуха, Малі Гайки. Колона 144 п.п. після нетривалої сутички взяла Головчице, але вона не могла самостійно контролювати Хорупань.

Після Першої світової війни село переходить до Польщі. В селі Кривуха польські військові поселення мали 7 господарств, займали 107 га землі.

За даними перепису 1921 року в селі (разом з хуторами Кривуха та Круча) налічувалось 78 будинків, проживало 415 жителів (219 чоловіків та 196 жінок), з них 174 українця, 151 поляк, 43 німця та 47 представників інших національностей, зокрема чехи.

Уже в 30-х роках XX ст у селі існувала школа, в якій було 2, а згодом 4 класи та 5 відділів.

На 1936 рік село входило до ґміни Дубно Дубенського повіту.

Історія. Німецька та Радянська окупація

Із захопленням Західної України Радянським Союзом активізувалися різного роду підпільні організації, зокрема українські та польські. Для налагодження співпраці з українськими націоналістичними групами польське підпілля відряджало своїх представників до сусідніх з Дубном та Кременцем сіл. Відомо, що підтримати антирадянське повстання погодилася українська організація з с. Кривуха.

У 1940 році село увійшло до складу новоутвореного Дубенського району Рівненської області, у складі якого залишилось і після проголошення Україною незалежності, лише під час німецької окупації належало до району Дубно Дубенського ґебіту.

На пагорбах поблизу села проходила танкова битва під Дубном. Неподалік ур. Стара Кривуха стоїть хрест воїнам, які загинули на тих полях літом 1941 року, а місцеві й досі знаходять скелети поблизу.

З жовтня 1942 по весну 1944 року жителі села Павло та Глікерія Пастух переховували у себе єврейку Геню Малер з дітьми Фаньою та Ефраїмом. Пізно восени 1942 року Гликерія Пастух дізналася від сусідів, що в занедбаному сараї під лісом ховається єврейка з дітьми, та що деякі селяни постачають їх продуктами. Згодом жінка і сама стала носити їм їжу, а з приходом холодів забрала їх до себе. Геня, так звали єврейку, розповіла Глікерії, що її чоловік, Ехезкель Малер, в минулому торговець лісом, загинув в перші дні німецької окупації, і що вона сама з дітьми: 15-річною Фаней і 12-річним Ефраїмом перебувала в гетто в містечку Дубно майже до самої його ліквідації, 5 жовтня 1942 го року. Після втечі з гетто Геня з дітьми багато днів і ночей провели в лісі, харчуючись тим, що вдавалося отримати або вкрасти у селян, але холодні осінні дощі та перші заморозки змусили їх перебратися в цей порожній сарай. Павло та Глікерія переховували Геню з дітьми в хліві, де в підлозі була вирита яма, прикрита дошками, а Мітя, Катя і Степан — діти господарів носили Малерам їжу. На початку 1944 року Павло Пастух і його старша дочка Марія були вивезені на примусові роботи до Німеччини, а Глікерія з дітьми продовжували доглядати за своїми таємними мешканцями до приходу Червоної Армії в березні 1944 року. Незабаром після закінчення війни Геня Малер з дітьми виїхала до Польщі, а потім до Ізраїлю. Вона не зустрічалася більше зі своїми рятівниками, але її син Ефраїм відвідав Дубно в 2008 році і знайшов дітей Пастухів. 1 серпня 2010 року Яд Вашем удостоїв Павла і Глікерію Пастух почесним званням «Праведник народів світу».

На примусові роботи до Німеччини були вивезені Галета Василь Федорович, Галій Петро Костянтинович та інші.

В ніч з 13 на 14 січня 1944 року поляки спалили в селі Замчисько (нині частина с. Кривуха) 2 хати та 4 клуні тих господарів, чиї сини чи родичі були в лавах УПА або мали з ними стосунки.

Учасники Другої світової війни:

Чернобай Іван Афанасієвич (1906 р.н.), вказаний як уродженець Кривухи та житель Кривухівської с/р, в/ч 330; трест 58; 13 зап ст бригада; Галета Василь Федорович (1928—1988 рр.), молодший сержант, нагороджений медалями «За відвагу» та «За перемогу над Німеччиною»; Юзяк Дмитро Федорович (1924 — 29.07.1944 рр.) 1015 стр.полк 285 стр.дивізії, загинув та похований в Латвії; Гордеюк (Гордіюк) Павло Миколайович (1921 р.н.), рядовий 98 зсп. ВПП та ЗП; Лавренюк Олександр Гнатович (1918—1944 рр.), рядовий, помилково вважався зниклим безвісти у червні 1941 р.; Михальчук Дмитро Олександрович (1911 — 3.03.1945 рр.), рядовий, санітар, вбитий у Східній Пруссії, нагороджений медаллю «За відвагу». Литвиненко Володимир Васильвич (1921 — 12.08.1944 рр.), гв.рядовий 71 гв. сд, 379 зсп 37 зсд ПриВО, вбитий та похований у Латвії; Катульський Михайло Іванович (1905 — 16.02.1945рр), також записаний як Котульський, рядовий 314 сд,1076 сп, 1076 сп 314 сд, вбитий у Верхній Сілезії (тоді Німеччина), нагороджений «орденом Слави III ст.»; Дудаш Гнат Євдокимович (1917 р.н.), рядовий 34 зсп 29 зсд (379 зсп 37 зсд);