Черешні́вка — село в Україні у Привільненській сільській громаді Дубенського району Рівненської області.
Географія Село Черешнівка знаходиться на півночі Дубенського району, який розташований у південно-західній частині Рівненської області. Великі за площею земельні угіддя, які оточують село, займають крайню північну та північно-східну частину території Привільненської територіальної громади. Відповідно до попереднього адміністративно-територіального поділу, котрий діяв до 2021 року, на півночі за межами села Черешнівка проходила границя з Млинівським районом. На сході село Черешнівка межує із Варковицькою територіальною громадою.
З південно-східного боку від села пролягає автошлях (E40) Київ-Чоп, північно-західного — автошлях М19 (E85) Чернівці-Брест.
Рельєф Черешнівка розташована в межах Волинської височини, має підвищений хвилястий рельєф і належить до лісостепової зони. Село розкинулося на пагорбі і його вулиці в більшості своїй простягаються по рівнинній місцевості, проте через рівнинно-горбистий рельєф в межах села трапляються довгі й пологі долини. За межами сільської території рельєф переходить у значно більш горбистий з відносно глибокими долинами, з високими та переважно прикрими горбками із крутими схилами.
На південному боці села знаходиться природне угіддя з місцевою назвою «Глубокий Рів» — це довгий і широкий розгалужений на декілька протяжних рукавів глибокий крутий яр з вузькими долинами й високими та дуже стрімкими боковими схилами. У центрі, де сходяться докупи відокремлені яри, їхні схили відчутно нижчають та стають більш пологими, а долина стає трохи мілкішою і порівняно значно ширшою.
Крім нього, теж на півдні, між селами Привільне і Черешні́вка на схід від центральної дороги, яка веде до села, бере свій початок інший яр «Дубина». Цей яр по долині огинає півколом підніжжя крутого горбка з назвою «Горбок» — великий глиняний горбок, на його вершині простягається велика рівнина на якій розкинулося село Черешнівка. Трохи поодаль від дороги на східній стороні цей яр розділяється на два окремі рукави, один з яких, у вигляді глибокого й широкого рова вщерть зарослого деревами й непролазними кущаками повертає на північ і виходить до «Прушки». Головний широкий яр продовжується далі на схід і під кінець поступово переходить в глибоку долину з безлісим порослим травою високим південним схилом і прямує в бік до «Даманського».
Ще один яр простягнувся на північному сході від села. За радянських часів у ньому, щоб зменшити природну ерозію і запобігти розмиванню ґрунтів, проводився відповідний комплекс природо-захисних робіт. З метою укріплення яру в ньому було висаджено чимало соснових саджанців, котрі за сорок з лишком літ виросли у гарний сосновий ліс, проте маленький за своїми розмірами.
На північному заході поза селом в одному місці зустрічаються між собою аж декілька чималих горбків, їх розділяють глибокі долини.
На сході, якраз за межею села Черешні́вка, простягається дуже довгий високо-горбистий кряж, який складається із багатьох з'єднаних між собою високих і ще вищих горбків порослих сосновим лісом. У селі його називають «Печений Віл». Своєю протяжністю цей горбистий кряж орієнтований з півдня на північ і що більше він повертає на північний захід то стає все вищим. Цей кряж схожий на маленькі місцеві гори зі своїми вершинами та із своїми долинами і навіть природні підземні печери в них є. На «Печеному Волі» окрім природних печер є ще й старі рукотворні крейдяні копальні. Колись тут видобували крейду у промислових об'ємах, з якої випалювали крейдяне вапно. Виробництво вапна з місцевої сировини давно вже припинилося, а от штольні старих копалень на різній глибині утворили собою довгі заплутані підземні лабіринти і в такому вигляді вони там збереглися донині.
Клімат Клімат на території села Черешні́вка помірно континентальний з незначними коливаннями температури, і з відносно високою вологістю і помірно теплим літом та м'якою зимою з частими відлигами. Протягом року влітку трапляються спекотні дні, а взимку, хоча й рідко, але все ще бувають тріскучі морози, гарні віхоли і навіть хуртовини. Інколи трапляються відносно сухі роки, коли влітку по декілька тижнів поспіль немає опадів, але урожай переважно не вигорає. Іноді бувають трохи занадто вологі й дощові роки, коли день при дні протягом кількох місяців поспіль квасить докучливий дощ і порівняно рідко випадає ясна погожа днина.
За останні 50 років клімат у Черешні́вці дуже сильно змінився. Як і скрізь у тутешній окрузі зими в Черешні́вці стали сльотавими, весни відносно прохолодними й затяжними, літа бувають в більшості вогкими та сирими. Дощі з теплих змінилися на холодні. Особливо в останні роки світ навколо сильно спохмурнів, нерідко все навкруги сповивають пеленою сиві тумани, у повітрі висить якась невловима мрячка і часто-густо небокрай затягують сірі, густі і непроглядні дими. У порівнянні з давно минулим часом нинішній клімат став ніби й відчутно м’якшим, зате сирішим і значно холоднішим. На перший погляд це може здаватися досить дивним, але в дійсності погода у селі Черешні́вка дещо відрізняється від сусідніх сіл і тим більше від м. Дубно. Напевно на неї відчутно впливає географічне положення села, зокрема свій відбиток накладає досить високе розташування цієї місцевості над рівнем моря бо село розкинулось на відносно височенькому горбочку, а також тут відчувається вплив інших природних умов.
Роза вітрів На території села Черешні́вка переважно протягом цілого року переважають помірні північно-західні і рідше західні вітри, саме вони найчастіше приносять із собою опади в село. Трапляються і вітряні дні, тоді пориви західного вітру нерідко бувають досить сильними і з поперемінною силою вони можуть дути від однієї до трьох діб. Північні вітри відносно рідкісні і зазвичай холодні. Північно-східні та східні вітри дують значно частіше і переважають взимку, вони теж приносять холод, особливо зимою. Південно-східні вітри хоча й бувають, але вони набагато менш дошкульні від усіх попередніх і в своїй переважній більшості рідко коли надувають на село негоду. А от південні і південно-західні вітри завжди найбільш лагідні та погідливі тому на фоні всіх інших вітрів вони найменш помітні.
Ґрунти Ґрунтовий покрив села представлений ґрунтами характерними для лісостепу: найчастіше чорноземно-глинистими, а також дерново-підзолистими та опідзоленими, дерново-глинистими й дерновими карбонатними на крейдяних ме́ргелях. На цій території ме́ргелі залягають в землі на різній глибині пластами різної товщини і тим самим утворюють міцне та стійке підґрунтя, тому жодного промислового значення вони не мають.
Природно-ресурсний потенціал місцевості: крейда, глина, пісок.
Місцями за межами села трапляються поклади жовтої з червонястим відтінком глини та залягають чималі пласти крейди, трапляються прошарки дрібнозернистого мілкого піску. Подекуди ті чи інші поклади природної сировини підступають близько до поверхні.
Крейда На південній стороні між селами Черешнівка і Привільне є маленький відкритий крейдяний кар’єр, але нині крейду з нього майже не використовують. У цьому родовищі поміж пластами крейди трапляється чимале каміння кремнію. Крейда з місцевого кар’єра не годиться для будівництва тому, що вона швидко розсипається. За часів існування колгоспу подрібнену крейду вносили на поля, її використовували для зниження кислотності ґрунтів. В той самий час у навколишніх селах нею часто замощували глибокі баюри на ґрунтових вулицях тобто ставили крейдяні пломби. Нині крейдою з цього кар’єра майже не користуються, лише тільки хтось із місцевих жителів набере собі трохи дрібної крейди для власних господарських потреб.
Глина Найбільш багатим природним ресурсом у селі Черешні́вка є жовта глина, місцями вона трапляється з червонуватим відтінком. Глиняні пласти залягають хвилеподібно і на деяких ділянках піднімаються дуже близько до поверхні, а в окремих місцях її поклади виступають на відкриту поверхню. Поверхня глиняних пластів вкрита здебільшого достатнім шаром родючого ґрунту, але є території де він відносно тонкий і в цих місцях ґрунт має рудуватий глинистий відтінок. Глина придатна для випалювання цегли.
Пісок Поблизу села Черешні́вка є невеликі родовища піску на яких мешканці навколишніх сіл розкопали маленькі пісочні копальні і використовують цей природний ресурс у невеликих кількостях суто для власних потреб. Справа в тому, що місцеві піски абсолютно не придатні для промислового видобування з метою їхнього використання у будівництві. Вони дрібнозернисті, у своєму складі містять багато різних домішок, наприклад, в одному родовищі присутня безліч дрібних крейдянистих камінців, в іншому пісок містить великий домішок суглинку і так далі. Така природна структура піску обумовлена наявністю великої кількості м’яких глинистих та крейдяних мергелів з іхнім тонким прошаруваням.
Корисні копалини В минулому столітті у різні періоди, орієнтовно протягом від початку 1950-их до середини 1960-их років, за межами села в землі бурили свердловини і встановлювали вишки. Там проводились геолого-розвідувальні роботи і дослідження земних надр на предмет наявності корисних копалин. Проте, результати проведених геологічно-геодезичних вишукувань та спостережень офіційно ніде не оприлюднювались, тому достеменно невідомо чи відшукали в цих землях якісь цінні корисні копалини чи ні. Найімовірніше, що ні, бо жодні промислові розробки надр на цій території не проводились.
Природні ресурси На території села Черешні́вка є мішаний листяний ліс площею 88 га. У лісі ростуть переважно граби, осика, берези, зрідка трапляються інші породи дерев. Підлісок і вирубки густо заросли кущами ліщини, а його окраїни місцями дбайливо обступив колючий і густий захисник лісів — світлолюбний терен. Узлісся й прекрасні, влітку квітучі зелені, галявини кружка обступають міцні та високі чорняві граби і поодинокі довгокосі білі берези. Місцевий ліс багатий різними грибами, особливо восени тут рясно зростають опеньки.
На північно-східній стороні недалеко за селом простягнувся глибокий яр давно засаджений для укріплення тепер уже великими та високими соснами. Його без перебільшення можна назвати маленьким сосновим лісом в якому у врожайну пору щедро ростуть маслюки.
Поряд із центром, на півдні села Черешні́вка біля крайньої вулиці в урочищі Глубокій Рів розкинувся маленький за розмірами і гарненький за красою стрункий білокорий березовий гай. З двох протилежних боків поза світлим березовим гаєм по краях глибоких ярів ростуть місцями рідко, а місцями густо, високі ошатні гладкошкірі світло сірі красиві осики на яких постійно тремтить листя навіть у безвітряну погоду. Здебільшого вони займають крайні узбіччя з початків "Федориного" і "Буслового" глибоких крутоярів, невеличкими острівцями осики трапляються і в інших частинах ярів.
Трішечки далі, на західну сторону від інших ярів, пологі схили одного куцого яру поросли грабами. Крутосхили і долина "Погорілецького" рова вкриті густими кущами терну. А на високому лисому насипі, який здіймається в сторону "Ґабреля" колись росло тільки якесь одне маленьке деревце з двома обногами, проте з часом і цей крейдянистий насип засіявся та заріс молодими деревцями.