Бере́жки — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області. До 2020 підпорядковувалося Бережківській сільській раді. Населення налічує 1404 осіб (станом на 01.01.2025 р.).https://lnk.ua/fmahUpnDA
Назва Польською мовою згадується як Bereżki, російською — як Бережки.
Легенда про походження назви села
Перша Існує легенда про походження назви села Бережки. Виникло село дуже давно на лівому березі Случі, що є притокою річки Горинь. Маленька групка людей приїхала ловити рибу, уподобала місце на крутому схилі і тут же на березі оселилася. Трохи пізніше до них почали приєднуватись все нові і нові люди. Селились на самому березі, щоб річка була близенько і непотрібно було далеко десь іти, щоб випрати одяг, напувати худобу або ж набрати води.
Приваблювали також широкі заливні луги, де дуже зручно випасати худобу. З'явились чепурні хатки, місця всім було вдосталь, і навіть ті рибалки, що тимчасово приїхали сюди, не хотіли полишати місце. Про цих людей почали говорити, як про бережчан, тому що вони жили на березі. І так виникла назва Бережки, у якій потім із причин нам невідомих, було змінено наголос на Бережки.
Легенда про походження назви села (друга) За нашим селом в сторону села Любиковичі стоїть колгоспна ферма. На місці цієї ферми, за переказами моєї прабабусі, стояв колись панський маєток. Там жив пан на прізвище Березовський. Від прізвища цього пана пішла назва села Березка. А потім з часом, «з» помінялася на "«ж» і стала назва Бережки.
Легенда про походження назви села (третя) Виходимо з села у бік Узлісся (село) і здалеку подивимось на нього. Старе русло річки Случі огинало село так, що здавалося воно стоїть на трьох бережках. Звідси пішла назва Бережки.
Географія Площа села — 1,16 км². Поблизу села — річка Случ. Розташоване на лівому березі Случі, що за 4 км від залізничної станції Дубровиця і за 7 км від районного центру. Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «конфліктна».
Клімат Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 613 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 29 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм. Пересічна температура січня — -5,5 °C, липня — 18,6 °C. Річна амплітуда температур становить 24,1 °C.
Історія
Легенда про виникнення села Бережки
На березі чарівної річки розкинулось село. Село, як село, та особливим було воно. Місцевість, на якій проживали люди, славилась вродою і силою жінки. Щасливий був той обранець, якому судилося з'єднати свою долю з місцевою красунею. Скрізь давала лад жінка. Подорожні зупинялися тут перепочити, а дехто зупинявся, щоб подивитися на саму місцевість та на дівчат. Дивувалися вони моторності української дівчини. Був серед проїжджих і багач Омелько, якому чогось як забажається, то враз так і повинно бути. Прогулюючись одного разу по березі, зустрів він чарівну дівчину. Глянув — остовпів. Очі — як числі річкові води, волосся — як могутні хвилі очеретів вздовж берега, а усмішка так і прикувала немов міцними ланцюгами. Схопив Омелько дівчину за руку і забажав тут же забрати її з собою. Але не врахував, що сільські дівчата не терплять сваволі і примусу. Вирвалась гордячка — і тільки блискавка майнула в блакитних очах. Подався сердитий зайда до іншого берега, але не захотів відступатись. На другий день наказав своїм слугам привести на берег негайно дівчину. Що відбувалося між нею і Омельком, ми не знаємо. Чужак покинув село над вечір, а дівчина … Бачили люди, як до схід сонця стояла русокоса красуня на крутому березі і тихо щось шепотіла вранішнім зорям. А потім зникла, зникла назавжди. На місці сповіді дівчини зазеленів прутик, який згодом виріс у струнку березу. Селяни ж не могли залишитися байдужими. Вшановуючи пам'ять красуні, вони назвали село Бережки, оскільки дівчина загинула на одному із крутих берегів, а її саму бережчанкою. Цю назву село носить і досі.
До XX століття
Село вперше згадується 1521 року.
Перша історична згадка про село відноситься до часів розквіту феодалізму на Русі. У письмових переказах, датованих 1580 р., село згадується під назвою Бережків. У І-й половині XVI ст. воно належало князям Острожецьким, було «имением княгини Марии Юрьевны», яка заповідала це село своєму сину Андрію Леонтальту.
У 1594 р. власником села стає Микола Семашко.
Дослідженню істориків представлені віднайдені давні орнаменти поліських вишивок, серед яких сорочки «білим по білому».
Станом на 1859 рік, Бережки були , тут діяла дерев'яна православна церква.
XX століття До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Любиковицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.
У 1918—1920 перебувало в складі Української Народної Республіки. Протягом 1918—1921 років влада у селі змінювалась кілька разів. Зрештою, навколишні землі відійшли до Польської республіки (1921—1939), де входили до складу гміни Любиковичі Сарненського повіту Поліського воєводства.
З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У 1941 році село було зайняте німецькими військами. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби у лавах УПА чи ОУН. Загалом встановлено 87 жителів Бережків, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 44 загинуло, 21 було репресовано. 312 мешканців села воювали було мобілізовано до радянської армії і відправлено на фронт, з них 98 загинуло. 10 січня 1944 року село повернулось під контроль СРСР. У 1951 році було проведено колективізацію та створено колгосп.
У 1947 році село Бережки разом з хутором Залісся підпорядковувалося Бережківській сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР. Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 3 господарства колгоспу ім. Тимошенка села Бережки були занесені у список «бандпосібницьких» і підлягали вивозу за межі УРСР.
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення. На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,41 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 3,94 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,88 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 147 мбер, з якої: зовнішнього — 31 мбер, загальна від радіонуклідів — 116 мбер (з них Cs — 105 мбер).
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Дубровицької міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубровицького району, село увійшло до складу новоутвореного Сарненського району.
Населення
Станом на 1859 рік, у Бережках налічувалося 75 дворів та 666 жителів (357 чоловіків і 309 жінок), з них 661 православний і 5 євреїв. За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1298 осіб, з них: 635 чоловіків та 663 жінки; 1292 православні. Станом на 1906 рік у селі нараховувалося 151 двір та мешкало 1344 особи.
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі та однойменному сусідньому фільварку разом налічувалося 259 будинків та 1511 мешканців, з них: 741 чоловік та 770 жінок; 1483 православні, 27 юдеїв та 1 римо-католик; 1482 українці (русини), 22 євреї та 7 білорусів.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села налічувала 1729 осіб, з яких 817 чоловіків та 912 жінок. На кінець 1993 року в селі мешкало 1715 жителів, з них 483 — дітей.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1630 осіб. Станом на 1 січня 2011 року населення села налічує 1614 осіб. Густота населення — 1425 осіб/км².
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,64 % російська 0,18 % білоруська 0,06 % болгарська 0,06 % молдовська 0,06 %
Вікова і статева структура Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік): + Статевий склад серед основних вікових груп Вік Чоловіків Жінок Разом 0-17 196 202 398 18-39 290 249 539 40-59 217 185 402 60+ 105 170 275 Разом 808 806 1614
Соціально-економічні показники + Працездатність (станом на 2011 рік) Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1614 ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % 509 31 405 25 914 56 198 12 215 13 413 25
+ Зайнятість (станом на 2011 рік) Зайняті Безробітні Все населення Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1614 ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % 17 6 17 6 34 11 75 25 56 18 131 44
+ Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік) Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері 1113 503 463 3 11 77 24 4 7 38 128 13 3 2
Політика
Органи влади До 2020 року місцеві органи влади були представлені Бережківською сільською радою.
Вибори Село входить до виборчого округу № 155. У селі розташована виборча дільниця № 560253. Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1213 осіб.
Культура У селі працює сільський будинок культури на 250 місць. Діє публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 15 663 книги та яка має 12 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 500 осіб.
При Будинку культури створено під керівництвом художнього керівника Будинку культури Красько Ганни Семенівни народний ансамбль «Родинонька». Це ансамбль своїми виступами зігрівав серця не одного відвідувача їхніх концертів. Вони гастролюють і по селах району, були переможцями конкурсів в області, а також шановними гостями в етнографічному музеї м. Києва, де були відзначені дипломами та цінними призами. Артистичним співом та мелодійними мотивами звеселяють гостей на весіллях народні музики з естрадного ансамблю.
В центрі села на пагорбі прекрасна архітектурна споруда — церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка була побудована в 1817 році. Не зважають на те, що вона пережила дві світові війни, але зберегла свій зовнішній та внутрішній вигляд, хоча вона дерев'яна. Завдяки жителям села, які підтримують пожертвами, у ній досить затишно і завжди людно. Багато людей поспішають на службу, яку проводить отець Василь.
Село славиться не тільки працьовитими та добрими людьми, але й майстрами. Довгими зимовими вечорами ще наші бабусі вишивали рушники, наволочки та багато інших речей побуту, так і зараз, їхні нащадки не байдужі до вишивання, що можна було спостерігати на виставці робіт умілих рук, яка щорічно проводиться на День села.
Не лише в жінок, але й в чоловіків є улюблене заняття — робити з дерева неможливе. Село славиться своїми різьбярами, токарями, столярами. Не одну сільську садибу прикрасили роботи Костючка О. О., Коваля М. І., Білоконя І. І., Разневича Р. Т. Багато в Бережках людей, які пишуть вірші, складають оповідання, гуморески. Про що свідчать легенди та пісня.
Усна народна творчість
Легенда про русалок