Лі́сове (до 1961 року — Заморочення) — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області. До 2020 року підпорядковувалося Лісівській сільській раді. Населення налічує 462 особи (2011).

На території Лісового працює Лісівське лісництво, та в стадії ліквідації сільськогосподарський кооператив «Полісся». Більшість земель знаходяться у приватній власності жителів села. У селі є дев'ятирічна школа, дитячий садок «Чебурашка», публічно-шкільна бібліотека, сільський клуб, відділення зв'язку, фельдшерсько-акушерський пункт, чотири магазини.

Назва До 1961 року називалося Заморочення. Сучасна назва походить від давніх лісів, які і досі оточують Лісове з усіх сторін. Польською мовою згадується як Zamorocze, російською — як Замороченье.

Географія Площа села — 0,4 км². Лісове знаходиться на північний захід від районного центру Дубровиця за 17 км та за 23 км від залізничної станції. Через село проходить автомобільна дорога Рівне — Зарічне.

Клімат Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 605 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 87 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 59 мм. Пересічна температура січня — -5,5 °C, липня — 18,5 °C. Річна амплітуда температур становить 24,0 °C.

Історія

У письмових джерелах село під назвою Заморочення вперше згадується від 1577 роком. Цю інформацію дає «Історія міст і сіл УРСР» 1973 року видання. Але, за переказами, поселення тут існувало ще задовго до цього. Про це свідчить легенда про місцеве урочище «Селисьба». Усі великі суспільно-політичні віхи історії відображалися в житті лісовчан (замороченців). Народні перекази зберегли пам'ять про часи монголо-татарської навали, турецько-татарських набігів. З XVII століття село відносилося до маєтку графів Плятерів. З кінця XVIII століття землі Дубровиччини відносяться до Ровенського повіту Волинської губернії в складі Росії.

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі. У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки. 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту. У 1935 році село Заморочення разом з хутором Заморочення та лісничівками Заморочення, Пруд і В'ясовець належало до громади Заморочення гміни Висоцьк Поліського воєводства.

Більшість господарств були розкидані по хуторах (Пасіка, Лубок, Добрий бір, Веприк, Островки і т. д.) Від панського маєтку тих часів збереглися великі липи, які обмежовували панські землі. У польські часи в селі працювала трьохкласна школа, яка спочатку знаходилася у селянських хатах, а пізніше було збудоване красиве приміщення, яке в роки війни згоріло. Деякі поліпшення відчули селяни після 1939 року, але вони були недовгими.

З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби у лавах УПА та ОУН. Загалом встановлено 51 житель села, який брав участь у визвольних змаганнях, з них 26 загинуло, 24 було репресовано.

Наприкінці липня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Ліси навколо стали місцем перебування і партизанів, і бандерівців. Жителі села фактично розділилися на два ворогуючі табори, і не стільки через високі політичні ідеї, як через звичайні сусідські чвари, що вилилося це у численні жертви серед мирного населення. Після звільнення села у 1944 році 44 мешканці села були призвані на фронт. 22 з них були поранені, 17 — не повернулися з війни. На сьогодні в селі не залишилося в живих жодного ветерана.

У 1947 році село Заморочене підпорядковувалося Замороченській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.

1961 року перейменоване на Лісове. Після закінчення війни мирне життя в селі почало налагоджуватися. Організовується колгосп — імені Суворова, 31 річниці Жовтня, імені Шевченка. З 1961 по 1967 рік — Лісівське допоміжне господарство, яке відносилося до села Трипутні. З 1968 року організовується радгосп «Озерський», у 80-х роках — колгосп «Полісся». З 1939 року село відносилося до Золотинської сільської ради Висоцького району. Пізніше організовується Замороченська сільська рада, першим головою якої був Грицюк Роман Трохимович. Переважна частина жителів села є православними віруючими. Характерною рисою лісовчан є особлива любов до народної пісні. Довгий час радував своїм співом фольклорний ансамбль «Родина»(керівник Ф.Грицюк), який виступав на сценах Києва, Львова, Москви. Сьогодні ці традиції продовжує дитячий фольклорний колектив, який є неодноразовим переможцем районного фольклорного фестивалю «Дзвенить струна народна». Славиться Лісове народними майстрами вишивки (Скляр С. Г., Кузло К. П., Сульжик М. О., Петрович 3. О., Кузло Н. М., Грицюк Р. В.), ткацтва (Грицюк О. П., Скляр С. Г.), різьби по дереву (Сахно В. М., Мерзун В. А., Мерзун І. М.), виробництву кошиків та кошелів(коробок) (Місько І. Ю., Сахно М. І., Грицюк В. М.). Лісовчани протягом століть зберігають батьківські традиції і створюють нові свята та обряди. Із сивої давнини зберегігся у селі купальський обряд. Кожного року в ніч із 6 на 7 липня відбувається велике дійство з вогнищем, купальськими піснями і хороводами, танцями та розвагами. На свята збираються цілі родини, натруджені люди (бо ж саме в цей час масово збираються чорниці у лісі, йде заготівля сіна для зимівлі худоби, пораються чималі городи) веселяться цілу ніч. Із нових свят, які також стали традиційними, у Лісовому дуже люблять день села, яке відзначають щороку 28 серпня на світле свято Успіння Пресвятої Богородиці. Чарує і захоплює Лісове своїх гостей багатою, розкішною природою. Тут можна довго мандрувати лісовими масивами, різними путівцями-манівцями, милуватися величними деревами. А яка краса відкривається оку, коли потрапляєш до урочища «Ставки». Тут голубіють тихим водним плесом більше десятка цих водойм. І риба гарна водиться у ставках, можна добре порибалити, а потім приготувати смачну юшку. Багаті ліси навколо нашого села на різні ягоди та гриби. Тут можна поласувати чорницею, брусницею, журавлиною, лохиною, лісовими малиною та суницею, ожиною. А скільки різних грибів збирають місцеві жителі. Справжнім делікатесом є мариновані білі гриби та зелениці. Лісівські господині знають багато рецептів приготування грибних страв.

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення. На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,13 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 13,96 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,66 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 368 мбер, з якої: зовнішнього — 28 мбер, загальна від радіонуклідів — 340 мбер (з них Cs — 239 мбер).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубровицького району, село увійшло до складу новоутвореного Сарненського району.

Населення

Станом на 1859 рік, у Заморочення налічувалося 14 дворів та 132 жителів (62 чоловіків і 70 жінок), з них 127 православних і 5 євреїв. Станом на 1906 рік у селі було 37 двори та мешкало 307 осіб.

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 75 будинків та 407 мешканців, з них: 193 чоловіки та 214 жінок; 397 православних та 10 юдеїв; 397 українців та 10 євреїв. На сусідньому однойменному фільварку налічувалося 7 будинків та 37 мешканців, з них: 19 чоловіків та 18 жінок; усі 37 римо-католики та поляки.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 500 осіб, з яких 239 чоловіків та 261 жінка. На кінець 1993 року в селі мешкало 466 жителів, з них 131 — дітей.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 486 осіб. Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 462 особи. Густота населення — 1230 особи/км².

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 98,58 % російська 1,22 % білоруська 0,20 %

Вікова і статева структура Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік): + Статевий склад серед основних вікових груп Вік Чоловіків Жінок Разом 0-17 72 44 116 18-39 77 69 146 40-59 65 48 113 60+ 28 59 87 Разом 242 220 462

Соціально-економічні показники + Працездатність (станом на 2011 рік) Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 462 ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % 111 23 148 31 259 54 94 19 119 25 213 45

+ Зайнятість (станом на 2011 рік) Зайняті Безробітні Все населення Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 462 ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % 18 3 45 8 63 12 80 15 106 20 186 34

+ Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік) Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері 310 145 150 1 2 27 13 9 10 10 34 5 17 3

Політика

Органи влади До 2020 року місцеві органи влади представлені Лісівською сільською радою.

Вибори Село входить до виборчого округу № 155. У селі розташована виборча дільниця № 560768. Станом на 2011 рік кількість виборців налічувала 336 осіб.

Культура У селі працює Лісівський сільський будинок культури на 288 місць. Діє Лісівська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 10 645 книг та яка має 12 місць для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 448 осіб.

Хор-ланка «Світоч»