Кіберпа́ртія (англ. Cyber Party) — тип політичної партії, який повністю або майже повністю покладається на засоби Інтернету у здійсненні своєї діяльності.Сморгунов Л.В., Шерстобитов А.С. Глава 12.3. Виртуальные (кибер) политические партии // Политические сети: Теория и методы анализа: Учебник для студентов вузов — М.: Издательство «Аспект Пресс», 2014 Кберпартії характеризуються відмовою від формального членства і переходом до прямої взаємодії з виборцямиMargetts H. The Cyber Party // www.governmentontheweb.org 2001, більшим відкликом у взаємовідносинах з громадянами і високою швидкістю розробки основних цілей і задач.Margetts H. The Cyber Party // www.governmentontheweb.org 2001Балашов А.Н. Интернет-технологии как фактор повышения эффективности деятельности политических партий // Государственное управление. Электронный вестник. 2015. №49. — С.129Курочкин А.В., Антонов Г.К. Особенности информационно-коммуникативного пространства политики в современной России // Общество: политика, экономика, право. 2017. №2. Кіберпартії є швидше організаціями, а ніж інститутами.

Кіберпартії як самостійний феномен стали з'являтися у першому десятилітті 21 століття. Одною з перших віртуальних партій вважається угорська партія «Йоббик», яка була створена у 2003 році.

Характерні особливості Кіберпартії дуже різняться своїми ідеями, способами організації і формами активності.

Перше, що їх об'єднує — Інтернет, який є і засобом організації, і ареною політичної діяльності кіберпартій. Саму діяльність мережевих партій можна описати як створення платформи для взаємодії окремих громадян, зацікавлених груп, рухів і організацій, в тому числі міжнародних. Інтернет забезпечує прямий і надзвичайно швидкий обмін інформацією між партією і її прибічниками, а інтерактивний характер цих відносин стирає кордон між учасниками і прибічниками. Кіберпартії оперують десь на кордоні категорій «держава» і «цивільне суспільство», не належачи повністю ні до тієї, ні до іншої структури.Чернышев С.И., Каринцев О.И. Партии-корпорации как новое явление в мировой политике // Вестник РУДН. Серия: Международные отношения. 2006. №2.Парфенова Ю.В. Сетевые партии как новые акторы публичной политики в условиях кризиса // ПОЛИТЭКС. 2015. Том 11, № 2

З ідеологічної точки зору, головною об'єднуючою рисою кіберпартій є протестний настрій по відношенню до поточного стану політичної системи. На початковому етапі розвитку феномену, віртуальний простір використовувалося в першу чергу опозиційними силами, які мали труднощі з використанням традиційних медіа для просування своїх ідей.

Ідеологія більшості таких партій спрямована проти істеблішменту, проти організаційної величини традиційних партійних структур, а конструктивна програма заснована на безпосередній демократії.

Потенційними прихильниками кіберпартій є весь електорат, що передбачає сильну конкуренцію між партіями за виборця. Можливо тому ідеї, які просуваються віртуальними партіями, відрізняються еклектичністю і часом поєднують непоєднуване за мірками традиційних ідеологій.

Лібертаріанізм, лібералізм, консерватизм, націоналізм, антикомунізм, євроскептицизм зустрічаються серед тез цих партій разом і окремо. Кіберпартіям властивий популізм : відсутність фундаментальних цінностей, прості рішення складних проблем і готовність підлаштуватися під будь-яку ситуацію.

Піратські партії Серед кіберпартій можна виділити підвид - піратські партії. Ці партії сформувалися для вирішення питань, пов'язаних з інтелектуальною власністю, файлообміном і патентним правом. Члени цих партій пропонують варіанти реформування відповідного законодавства. Багато з них стоять на позиціях інфоанархізмуИрхин Ю.В. 1.2 Интернет-партии как новый тип партийной организации (на примере Партии пиратов) // Партийная реформа и контрреформа 2012–2014 годов: предпосылки, предварительные итоги, тенденции / Под ред. Н.А. Борисова, Ю.Г. Коргунюка, А.Е. Любарева, Г.М. Михалевой; Минобрнауки России, Российский гос. гуманитарный университет, факультет истории, политологии и права; Российская ассоциация политической науки, исслед. комитет по сравнительному изучению партийных и избирательных систем. Москва: Издательство «Товарищество научных изданий «КМК», ISBN 978-5-87317-582-21, 2015. – 200 с..

Першу піратську партію заснував шведський політик Рікард Фальквінге в 2006 році. У тому ж році почалося обговорення створення піратського інтернаціоналу, офіційно заснованого в 2010 році. На листопад 2017 року до Піратського інтернаціоналу входили партії з 37 країн світу.

Історія Доповнити типологію політичних партій новим типом «кіберпартіі» вперше запропонувала Хелен Маргеттс в 2001 році. Маргеттс проаналізувала тенденцію до освоєння можливостей Інтернету британськими партіями і зробила припущення про появу нового типу партій, котрі взаємодіють із виборцем через Мережу безпосередньо.

Протягом першого десятиліття 21 століття кіберпартіі стали з'являтися в країнах Західного світу. У 2003 році угорський рух «Йоббік» перетворилося в партію під тією ж назвою, учасники цієї партії стали просувати свої ідеї через портал jobbik.hu. У 2006 році в Нідерландах з'явилася Партія свободи, яка фактично складалась з однієї людини, Герта Вілдерса, і реалізує свої політичні завдання з використанням онлайн-технологій.

У 2009 італійський актор і блогер Беппе Грілло об'єднав ряд організацій в партію «П'яти зірок», яка на сьогоднішній день має 88 місць в Палаті депутатів Італії. У тому ж році в США була заснована «Партія чаювання», яка поширила свій вплив на всю країну. З 2006 року в країнах по всьому світу стали з'являтися піратські партії, на сьогоднішній день яких налічується понад 60.

Критика Думки дослідників про феномен кіберпартій змішані.

Деякі дослідники підтримують початковий оптимізм Маргеттс. Політологи апелюють до успіхів кіберпартій в Європі, де мережеві партії набирали до 25% голосів на виборах до представницьких органів, і відзначають помітний вплив партій нового типу на політику, придбання кіберпартіями власної політичної сили.

Інші не бачать можливості приходу кіберпартій до влади ні в Росії, ні в провідних західних демократичних державах. Причинами цього є непрофесіоналізм кіберактивістів, ухил кіберпартій в протестну сторону і проблема «цифрового бар'єру» — неповного проникнення цифрових технологій.

Є і третій погляд: не всі бачать в кіберпартіях власне партії. Ці дослідники вважають кіберпартіі швидше інформаційними агентами в руках тіньових спонсорів, ніж самостійними політичними акторами.

Див. також Піратська партія

Піратський інтернаціонал

Примітки

Посилання

Сайт піратського інтернаціоналу Піратська партія Росії Партія соціальних мереж у Вконтакте Інтернет Партія Російської Федерації в Facebook