Труби́ці — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області, входить до складу Костопільської міської громади та Підлужненського старостинського округу Населення становить 334 осіб.
Географія Село розташоване на правому березі річки Горинь. Неподалік від села розташований Базальтівський заказник.
Символіка Символи затверджені 28 листопада 2024 року рішенням Костопільської міської ради. Автори – А. Гречило та Ю. Терлецький.
Герб У синьому полі золотий перев'яз ліворуч, на якому синя труба-горн, розтрубом догори, обабіч перев'язу - по срібній квітці латаття із золотим осердям.
Труба-горн є асоціативним символом, який вказує на назву поселення (герб є промовистим). Дві квітки латаття означають два ставки, які розташовані в селі.
Прапор Квадратне полотнище, що складається з трьох діагональних смуг з нижнього кута від древка - синьої, жовтої та синьої (співвідношення їхніх ширин становить 7:6:7), на жовтій смузі синя труба-горн, повернута розтрубом догори, на синіх полях - по білій квітці латаття із жовтою серцевиною.
Історія
Заснування села Перша писемна згадка про село датується у 1569 році.
Походження назви села У польському документі 1577 року зафіксована назва Trubicze, а у 1620 році — Trubicy. Назву Трубичи подано також у журналі «Волинські єпархіальні відомості», що видавався за царського самодержавства у другій половині ХІХ — на початку ХХ століття.
Точних відомостей про етимологію назви немає. За однією з версій, вона пов’язана зі словом «трубачі». Рівненський науковець Я. Пура подає такі значення слова «трубити»: «видавати або утворювати низькі та пронизливі звуки, схожі на звуки труби», «довго займатися чим-небудь»; «трубити в кулак» — «терпіти нужду, недостатки, голод».
XVII століття 1629 року — у Підлужному разом із Трубицями налічувалося 48 димів (господарств).
XIX — початок XX століття
У 1906 році колонія Костопільської волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 43 верст, від волості 19. Дворів 18, мешканців 153Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с..
За переказами, у селі проживали близько десяти сімей німецьких колоністів (приблизно 40 осіб), які користувалися пільгами царського уряду. Згодом вони виїхали, імовірно перед Першою світовою війною. У 1908 році на їх місце прибули 22 родини з Великої Любаші.
Міжвоєнний період
У 1928 році, за польської влади, було прокладено залізницю Костопіль — Янова Долина. За 2 км від села облаштовано полустанок «Кошарка» для перевезення робітників до базальтових кар’єрів. За спогадами старожилів, вартість квитка становила 30 грошів.
Радянський період
Друга світова війна Під час воєнних дій залізничне сполучення перестало існувати: колію було зруйновано. У другій половині вересня 1939 року територію зайняла Червона армія. Поміщицькі та церковні землі було конфісковано та передано незаможним селянам. У селі відкрито хату-читальню та організовано курси з ліквідації неписьменності. Від села до районної ради було обрано Афанасію Данилівну Молошик.
Німецько-Радянська війна 5 липня 1941 року село окупували німецькі війська. 14 січня 1944 року Трубиці були зайняті радянськими військами. Після цього відбувалися каральні акції радянських органів проти учасників українського визвольного руху.
Післявоєнний період У 1948 році була заснована початкова школа.
У 1950 році в селі організовано колгосп імені Б. Хмельницького. Першим головою став Клавдій Денисович Сівук. Восени 1950 року господарство приєднано до підлужненської артілі імені Ватутіна. Освіта Початкова школа в селі була заснована у 1948 році. Вона містилася в хаті родини Мельників, вивезених у Сибір. Учителькою тоді працювала Уляна Петрівна.
Нову школу відкрили у 1968 р. Завідувачем її призначили Ларису Левчук.
Згодом цей навчальний заклад набув статусу семирічного, а відтак - восьмирічного і дев'ятирічного. Через невелику кількість учнів Трубицька школа знову стала початковою. Тепер заклад є філією Великолюбаського ліцею.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 448 осіб, з яких 209 чоловіків та 239 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 385 осіб. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.
Упродовж 2010–2014 років, за даними Підлужненської сільської ради, спостерігалося подальше зростання чисельності населення: з 367 осіб у 2010 році до 382 особи у 2014 році.
Станом на 1 січня 2023 року чисельність населення села становила 334 особи.
Динаміка населення
Рік 1989 2001 2010 2011 2012 2013 2014 2023 Населення (осіб) 448 385 367 376 379 383 382 334
Примітки
Посилання Погода в селі Трубиці