Адольф де Герц (, повне ім'я Adolf Edmund George de Herz; 1887—1936) — румунський журналіст і перекладач, драматург і поет.

Деякі його роботи підписані псевдонімами a. d. h., A de H., -h-, H., Dinu Ramură.

Біографія

Народився 15 грудня 1887 року в Бухаресті в сім'ї Edgar von Herz і його дружини Mariei Keresteyi, що мають єврейське коріння, пращури яких жили в Австро-Угорщині. Його дід був банкіром і президентом Імператорської залізниці, батько був високопоставленим банківським службовцям і відомий як перекладач румунської літератури.

Спочатку Адольф навчався вдома, отримуючи приватні уроки. Потім відвідував середню школу Георге Лазара (нині Gheorghe Lazăr National College) в рідному місті протягом двох років, після чого був зарахований до військового училища в Яссах. Військова справа йому не подобалося, і Адольф став писати вірші, а також створив драму, використовуючи псевдонім Dinu Ramură.

У 17-річному віці він опублікував роман «De ziua nunții tale-ți scriu», який став дуже популярною літературною працею. У 1907 році він вступив на факультет літератури і філософії Бухарестського університету, де виявив себе старанним студентом, здобув прихильне ставлення професорів, серед яких були Тита Майореску, Михаїл Драгомиреску та Помпіліу Еліаде.

Вірші Герца вперше з'явилися в пресі в 1906 році, в журналі Luceafărul, а потім у журналах Sămănătorul і Vieața Nouă. Перші його драматичні експерименти були натхненні творами румунського драматурга Александра Давіла. Дебютною п'єсою Адольфа де Герца стала «Domnița Ruxandra» 1907 року, за якою в 1908 році була «Floare de nalbă». Його твори відійшли від впливу Давіли і стали нагадувати роботи Хараламба Леккі. Потім пішли інші роботи Герца. Деякі з них були поставлені Національним театром Бухареста. Одночасно він займався і журналістською діяльністю.

Адольф де Герц став одним із засновників Румунського товариства письменників, був літературним секретарем бухарестського Національного театру і головним редактором літературного журналу Făt Frumos. У 1910—1911 роках він відвідав у рамках літературного туру румунські громади Австро-Угорщини, в тому числі Буковину, познайомившись з багатьма письменниками. У квітні 1911 року румунське театральне товариство обрало Герца до свого першого керівного комітету разом з іншими відомими особистостями в галузі літератури і мистецтва. Деякий час в 1914 році Герц і художник Жан Стеріаді видавали свій популярний журнал Ilustrațiunea Română.

Під час першої світової війни Адольф Герц, як і вся Румунія, не міг визначитися між підтримкою союзників або Центральних держав, що позначилося на його творчості. З серпня 1916 року Румунія підтримала союзників, що перервало роботу Герца в музичному театрі. Він більше приділяв уваги журналістиці, познайомився і подружився з починаючим молодим поетом Раду Джиром. Адольф повернувся до своєї діяльності в Бухаресті після окупації його Центральними державами. У червні 1917 року він познайомився з Ліллі Тенесеску (Lilly Tănăsescu) — співачкою оперети, донькою актора Іона Тенесеску (Ion Tănăsescu), на якій одружився в липні місяці. Вона виступала в театрі Габріелеску до народження їхньої першої дитини — дочки Александри Марії (Alexandra Maria). Пізніше в сім'ї народилися два сини — Нону та Кукі.

В середині 1917 року Герц став співробітником журналу Săptămâna Ilustrată. У вересні цього ж року він разом з Лівіу Ребряну взяв участь у церемонії відкриття культурного видання Scena, широко представляв багатьох письменників Румунії. Але саме тут Адольф потрапив під громадську критику і вгруз у різні багаторічні розгляди, що доходили до скандалів.

У 1924 році ім'я Адольфа Герца було включено до чорного списку єврейських журналістів трансільванської преси. У міжвоєнний період він відновив свою діяльність у Великій Румунії, займаючись перекладацькою роботою. З 1920 по 1924 рік випускав «Adevărul Literar şi Artistic», писав у культурницький журнал Gândirea. У 1923 році Герц приєднався до товариства Society of Romanian Dramatic Authors Катона Теодоріана. Повернувся на театральну сцену з різними новими п'єсами. У 1925 році разом з іншими діячами культури був виконавчим директором товариства Filmul Românesc, присвяченого просування румунської кінопродукції. Приблизно в той же час він був головним редактором щоденної газети «Dimineața», працював ведучим на нещодавно відкритій радіокомпанії з серією інтерв'ю з акторами. Зайнятий у Національному театрі Бухареста, він також працював у провінційних театрах. Продовжував роботу перекладачем.

У червні 1930 року Герц став директором Національного театру Крайови. Однак фінансові проблеми, загроза банкрутства і політичні інтриги зрештою призвели до звільнення в 1935 році.

Помер Адольф де Герц 9 березня 1936 року в Крайові від хвороби легенів. Був похований 12 березня поряд з матір'ю на дільниці № 26 кладовища Беллу в Бухаресті.Gheorghe G. Bezviconi, Necropola Capitalei, p. 153. Bucharest: Nicolae Iorga Institute of History, 1972

Після смерті Герца його родина залишилася без засобів до існування, будинок та бібліотека були повернені кредиторам. У травні 1937 року румунська поетеса Клаудіа Мілліан опублікувала заклик до громадських пожертв, щоб допомогти безпритульній вдові та її дітям.Claudia Millian, «Carnetul meu. Orfanii lui A. de Herz», in Adevărul, May 21, 1937, p. 1

Вибрані праці Румунською мовою: Domnița Ruxandra, 1907 Floare de nalbă, 1908 Noaptea Învierii, 1909

Păianjenul, 1913 Bunicul, 1913 Cuceritorul, 1914 Sorana, 1916 Caricatura sub ocupație, 1918 Vălul de pe ochi, 1918 Mărgelu, 1921 Șeful gării, 1924 Seară pierdută, 1925 Aripi frânte, 1925 Omul de zăpadă, 1927 Noapte bună, 1928 Încurcă-lume, 1929

Література

Aurel Sasu. Dicționarul biografic al literaturii române, vol. I, p. 721-22. Pitești: Editura Paralela 45, 2004. ISBN 973-697-758-7.

Примітки

Посилання

Remus Zăstroiu. Adevărul literar și artistic HERZ, ADOLF DE Adolf de Herz Adolf de Herz