Залізнична мережа Лисичанська — залізничний транспорт у місті Лисичанську Луганської області.

Історія

У грудні 1878 відбулося урочисте відкриття Донецької Кам'яновугільної залізниці, її загальна довжина становила 389 верст.

У травні 1879 були побудована ділянка Попасна — Лисичанськ (39 верст) 16 років, до 1895 року станція Лисичанськ була тупиковою.

Єдина під'їзна дорога була прокладена від станції Любимівка (Переїзна) до цементного заводу (поблизу сучасного «Строймашина») в 1898 році. До 1934 року вугілля з усіх шахт до залізниці доставлялося вантажними ПКД та бремсбергами. У 1934 році інженери вирішили підкорити Лисичанські гори. Різницю в 150 метрів, подолали використавши протяжну Ісаєву балку, вийшовши по ній до шахти № 1-2 Мельникова, до станції «Підземгаз», яка тоді ще будувалася, і до шахти Новодружеської. Після другої світової війни лінію продовжили до шахт: Привільнянська, Капустіна, Томашевська-Південна, Томашевської-Північна, до безлічі динамітних складів.

Уже мало хто знає, що залізниця була і до Білогорівського крейдяного кар'єра. Остання дорога в 1980 році вивела до Лисичанського нафтопереробного заводу, який з'єднаний зі станцією Сіверськ (Ями).

Попасна — Лисичанськ. Залізниця побудована у 1879 р. 28 лютого 1855 року вийшов указ про виробництво пошуків до спорудження Харківсько-Феодосійської залізниці «для забезпечення паливом всіх можуть бути влаштованими в Південному краї залізниць, зробити дослідження до пристрою шляху від Харківсько-Феодосійської дороги до кам'яновугільних копалень» (2). В Указі також перераховувалися копальні, що знаходяться в Катеринославській губернії і сказано: «щоб при таких дослідженнях досліджувати, скільки можливо, як кількість вугілля в кожному родовищі знаходиться, так і якість цього мінералу».

22 квітня 1875 року було прийнято рішення про будівництво Донецької кам'яновугільної лінії. Концесія на будівництво була надана промисловцеві Саві Мамонтову і торговому дому Вогау і Ко.

Дорога від станції Попасна (станція) до Лисичанську була побудована та відкрита 3 травня 1879 року. На всьому протязі її було всього 2 проміжні станції: Комишуваха (станція) та Лоскутівка (станція).

Залізничні гілки Лисичанська Ділянка Попасна — Лисичанськ побудована у 1879 р. Ця ділянка, як і уся тодішня Донецька кам'яновугільна залізниця, була побудована акціонерним товариством «Донецька дорога», власником якого був російський промисловець і меценат Сава Мамонтов. Остання залізнична гілка у Лисичанську була побудована у 1980 р.

Лисичанськ — Куп'янськ. Ділянку побудовано у 1895, у 1903 проклали другу колію. Цементний завод. Гілку побудовано у 1898. Демонтовано у 2000-х. Желатиновий завод, Гілку добудовано приблизно у 1967 р. для заводу, який почав працювати у 1968 р. Завод ГТВ. Гілку побудовано у 1965 р. для заводу, який почав працювати у 1966 р. Завод Мехскло. Гілку побудовано у 1935 р. для заводу, який почав працювати у 1935 р. Шахта ім. Мельникова № 1-2 та станція Підземгаз. Гілку побудовано у 1934 р. Ділянку до станції Підземгаз демонтовано у 2000 р. Білогорівський кар'єр. Гілку побудовано у 1951 р., демонтовано у 1980 р. Шахта «Новодружеська» Гілки побудовано у 1934 р. Шахта імені Г. Г. Капустіна. Гілку побудовано у 1955 р. Довжина гілки до шахти Капустина (через шахти Мельникова № 7, Новодружеська, Привільнянська) — 21 км. Шахта «Привільнянська». Гілку побудовано у 1948 р. НПЗ. Гілку побудовано у 1980 р. Завод Донсода на лівобережжі. Гілку побудовано у 1965 р., демонтовано у 2010 р. Шахта Матроська. Гілку побудовано у 1948 р. Демонтовано. Лісова дача (конка). Побудовано заводом Донсода 1905 р., демонтовано у 1920 р. Шахта Івано-Діборовська. Гілку побудовано 1921 р. Завод Пролетарій. Гілку від шахти Івано-Діборовської побудовано у 1932 р. Шахта Томашевська-Південна. Гілку побудовано 1960 р., демонтовано. Амоналові склади поблизу шахти Томашевська-Південна, демонтовано. Томашевська-Північна. Гілку побудовано 1949 р., демонтовано. Склади деревини. Гілку побудовано ??????, демонтовано. Хладкомбінат. Гілку побудовано ??? , демонтовано. Пивзавод Лиспи. Гілку добудовано приблизно у 1971 р. для заводу, який почав працювати у 1972 р. КХП (Лутрезерно). Гілку побудовано 1976 р., демонтовано у 2000 р.

Станції Станція Лисичанськ, побудована одночасно з дорогою у 1879 р.

Станція Любимівка з'явилася в 1894 році, перейменували її в Переїзну 1 травня 1902 року. У 1892 році на 137 десятинах орендованої землі селян села Верхнього був побудований Донецький содовий завод акціонерного товариства «Сольве, Любимов і Ко», а пізніше і на 100 десятинах землі тих самих селян, цементний завод «Товариства Чорноморського цементного виробництва в Новооссійську». Так з'явився роз'їзд Любимівка.

Станція Насвітевич побудована у 1899 році одночасно з подовженням дороги .

Станція Вовчоярська отримала свою назву тільки в 1929 році. У 2013 році її було переведено з категорії «станція» у категорію «зупиночний пункт».

Водопропускні тунелі

Для пропуску води, що ярами збігає з Лисичанських круч, під залізничним насипом було побудовано майже 50 тунелів. Матеріалом використано тесаний пісковик, стелі побудовані у формі арки. Пізніше, при прокладці другої колії, насип був розширено, а тунелі — подовжено.

Після 2 світової війни деяку мости-тунелі були підкріплені залізобетонними блоками.

Примітки

Джерела Подов В. И. История города Лисичанска – Луганск: Альма-матер, 2005. – 535 с. – ISBN 966-617-171-182-1. Родзевич А. И. Спутник пассажира по Юго-Восточным железным дорогам [в 3 вып.]. Выпуск II. Балашово-Харьковская, Донецкие Каменноугольные, Восточно-Донецкая и Елец-Валуйская линии / Сост. А. И. Родзевич, коммерч. агент юго-вост. ж.д. — Москва: Издание общества Юго-Восточных железн. дорог, 1900. — 318 с. Труды XXII съезда горнопромышленников юга России, сотоявшегося в г. Харькове с 25 октября по 13 ноября 1897 года. Часть. 1-я. Харьков. Паровая типография и литография Зальберберга. Улица Рыбная, 30. 1898. Лопатин Н. В. У колыбели Донбасса: к 250-летию Лисичанска, 1710 – 1960 — Луганск: Областное издательство, 1960. — 279 с.

Посилання «Залізнична мережа Лисичанська». Інтерактивна мапа