Штефан Лохнер

Штефан Лохнер (, також Майстер Штефан () 1400—1410, Мерсбург — 1451, Кельн) — німецький художник, один з найвизначніших представників Кельнської школи живопису. Послідовник «м'якого стилю» в німецькому живописі. Першим у німецькому малярстві адаптував стилістичні особливості нідерландських майстрів, насамперед Яна ван Ейка та Робера Кампена.

Ідентифікація особи

Жоден твір майстра не підписаний. До XIX століття творцем «Мадонни з трояндовим кущем», а також Вівтаря трьох Королів вважали анонімного художника. Ідентифікація особи художника спирається на щоденниковий запис Альбрехта Дюрера, у якому той повідомляв, що в Кельні він заплатив два білих пфеніга, щоби для нього відкрили стулки вівтаря, створеного «Майстром Штефаном». Після того, як науковці звернули увагу на це місце в щоденнику, вирішили дослідити середньовічні кельнські джерела, надіючись натрапити на майстра на ім'я Штефан. На думку істориків, Дюрера так сильно міг зацікавити лише «Вівтар трьох Королів» у каплиці Міської ратуші неподалік від Кельнського собору і на той час уже був завершенийЙдеться про так звану каплицю міської ради (), розташовану поряд із Кельнською ратушею, що мала також назву церква Святої Марії з Єрусалиму.. Так з'ясували, що Майстром Штефаном міг бути відомий із джерел художник Штефан Лохнер. Цю ідентифікацію прийняла більшість фахівців, хоча в 1993 році її знову поставили під сумнів.Michael Wolfson: Vor «Stefan Lochner»? Über den Maler des Kölner Dombildes und den Meister des Heisterbacher Altares. In: Zehnder (Hrsg.): Stefan Lochner, Meister zu Köln. 1993, S. 97–108.. Решту творів, які приписують Штефану Лохнеру, було визначено за їхньою стилістичною та часовою близькістю з «Вівтарем трьох Королів».

З біографії

З історичних джерел відомо, що Штефан Лохнер праював у Кельні в 1442—1451 роках, але очевидно поселився в цьому місті значно раніше. Його родина походила з околиць Боденського озера. Це підтверджує лист міської ради Кельна, направлений до Мерсбурга, у якому та вимагала переслати до Кельна спадок батьків Лохнера. Саме тому Мерсбург вважають місцем народження Штефана Лохнера, хоча про точне місце перебування його батьків на час його народження нічого достеменно не відомо. У Мерсбурзі якийсь час на одному зі старовинних будинків висіла меморіальна табличка про те, що саме там народився майстер, проте жодних історичних підтверджень цього факту не існує.

Відомо, що 1447 року Штефан Лохнер був головою ради цехової організації «Шільдергаффель». Відомо також, що він купив у Кельні два будинки: будинок Роґґендорфа у провулку Ґроссе Буденґассе, а також «подвійний» будинок на площі Кватермаркт, що свідчить про чималі статки художника, а також вказує на місця його проживання і роботи. Збереглося чимало документів про різні доручення, які Лохнер виконував для міської ради Кельна.

Штефан Лохнер помер 1451 року від чуми, епідемія якої лютувала того року в Кельні.

Стиль

Харектерними для Лохнера є лялькоподібні постаті з приємними рисами обличчя, вбрані у довгі легкі одежі з багатьма складками. Загалом картини Лохнера вирізняються великою барвистістю. Типовим для нього є поєднання так званого м'якого стилю, поширеного в 1400-1420 роки, з елементами нового натуралізму нідерландського живопису (Ян ван Ейк).

Водночас Лохнер розвивав традиції Кельнської школи живопису, зокрема кельнського анонімного художника, майстра Святої Вероніки. Стилістика Лохнера нагадує також твори Майстра Гайстербахського вівтаря, проте точно не відомо, чи цей анонімний художник справді був предтечею Лохнера. Існує припущення, що Гайстербахський вівтар є ранньою роботою самого ЛохнераДив.: Michael Wolfson: Vor „Stefan Lochner“? Über den Maler des Kölner Dombildes und den Meister des Heisterbacher Altares. In: Zehnder (Hrsg.): Stefan Lochner, Meister zu Köln. 1993, S. 97–108..

Вівтар трьох Королів був створений Штефаном Лохнером на замовлення міської влади Кельна. Обличчя легендарних королів, які в муміфікованому вигляді зберігаються в Кельнському соборі, були відтворені з великою точністю, про що залишилися історичні свідчення.Roberti de Monte Chronica in 1164, MGH 6, p. 513, 48; 2. Annales Isingrimmi maiores in 1168, MGH, Scriptores, 17 p. 314, 37; 3. William of Newburgh book 2, chapter 8; 4. Gilles of Orval, Gesta episcoporum Leodiensium, in 1250, MGH 25, p. 108, 57; 5. Ottonis Frisingensis chronica, MGH, Scriptores, 20, p. 310, 51; 6. Aegidius Gelenius: De admiranda sacra et civili magnitudine Coloniae Claudiae Agripinensis Augustae Ubiorum urbis, Köln 1645, S. 233: & ferme integris corporibus, nervis, & cute arida ac impurribili conspicui sunt, ope, ut putatur, Balsami aliorumque Arabiae liquorum, quibus corpora curari olim mos fuit. Цей твір часто називають "Соборною картиною" (), хоча спершу він зберігався в капеллі міської ратуші Кельна й був перенесений до Кельнського собору лише в XIX столітті.

Лохнер надзвичайно пишно прикрашав постаті святих, детально виписуючи оздобу їхнього одягу з коштовним камінням, перлинами й золотими прикрасами. Святі Марія, Урсула, Катарина й інші персонажі мають на собі корони, діадеми. Капелюхи, берети й тюрбани прикрашені фібулами. Перед собою Марія й Урсула тримають розкішні клейноди. Одяг та митри прикрашені сяючим коштовним камінням і перлинами. Натуралістичність зображень дозволяє припустити, що частина цих прикрас існувала насправді й служила художнику зразком.

Твори

{| class="wikitable sortable centre" style="width:100%; margin-top:0.5em;text-align:center" |- ! scope="col" class="unsortable" width="100px" | Ілюстрація ! scope="col" | Назва ! scope="col" | Рік ! scope="col" | Розміри(см) ! scope="col" | Місце зберігання Інвертарний № ! scope="col" | Місто Країна

| Вівтар Страшного суду (зовнішні стулки)Страсті Апостолів | близько 1435Довідка про картину на сайті музею | 120,9 × 81,3 для кожного панно(40 × 40 для кожної сцени) | Штедель821-826 (панно ліворуч) і 827—832 (панно праворуч) | Франкфурт-на-Майні

| Фрагмент триптиха, ліва стулка (відповідає правій стулці, яка зберігається в Мюнхені)Внутрішня сторона, Введення у храмДовідка про картину на сайті музею | 1445 (датована) | 35,5 × 22,5 | Музей Галуста ГюльбенкянаInv. 272 | Лісабон

| Вівтар чотирьох отців церкви, ліва стулкаНауковий аналіз засвідчив подібність з панно, яке зберігається в Музеї Вальрафа-Ріхарца, Внутрішня сторона, Святі Матвій, Катерина Олександрійська, Іван Хрестительзовнішня сторона, Святий Ієронім, мученик та святий Георгій з донаторомРепродукція зовнішньої сторони, багато пошкоджень | близько 1450 | 68,6 × 58,1 | Національна галереяNG705 | Лондон

Курйози

2007 року ім'я Штефана Лохнера з'явилося на шпальтах німецьких газет через доволі курйозний випадок. В Кельнський собор за адресою Domkloster 4, 50667 Köln на ім'я Штефана Лохнера прийшов рекламний лист від «Німецької пошти» з пропозицією стати їхнім новим клієнтомPost wirbt um toten Maler als KundenPost für einen seit 556 Jahren verstorbenen Maler. Головний канонік капітули Кельнського собору написав відповідь Німецькій пошті, повідомивши, що Штефан Лохнер не зможе стати їхнім клієнтом, оскільки він помер 556 років тому. За свідченням представників Кельнського собору це був уже не перший випадок, коли на ім'я Штефана Лохнера приходили рекламні листи: так швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung пропонувала Лохнеру безкоштовний пробний абонемент, а American Express вислав йому формуляр для «золотої» кредитної картки . Як гадають, Штефан Лохнер випадково потрапив до адресної бази даних через присутність у Кельнському соборі його «Вівтаря трьох Королів».

Примітки

Література Julien Chapuis: Stefan Lochner. Image Making in Fifteenth-Century Cologne. Brepols, Turnhout 2004, ISBN 2-503-50567-8.

Frank Günther Zehnder (Hrsg.): Stefan Lochner, Meister zu Köln. Herkunft — Werke — Wirkung.'' Ausstellungskatalog Wallraf-Richartz-Museum Köln. Locher u. a., Köln 1993, ISBN 3-9801801-1-5.

Посилання

Werke in der Web Gallery of Art Die Unterzeichnungen des «Altars der Stadtpatrone» im Hohen Dom zu Köln

Штефан Лохнер

Źródło i licencja