«Дюна» або «Всесвіт Дюни» ( або ) — науково-фантастична медіафраншиза, що виникла з роману Френка Герберта «Дюна» 1965 року і продовжувала набирати нові публікації аж до 2017 року. «Дюна» часто характеризується як найпродаваніший науково-фантастичний роман в історії. Він отримав премію «Г'юґо» 1966 року і першу премію «Неб'юла» за найкращий роман, пізніше також був адаптований у фільм 1984 року і телевізійний мінісеріал 2000 року. Герберт написав п'ять продовжень, перші два були екранізовані як мінісеріал у 2003 році. «Всесвіт Дюни» також надихнув деякі настільні та відеоігри. З 2009 року назви планет з романів «Дюни» були прийняті для реальних номенклатур рівнин та інших об'єктів на супутнику Сатурна — Титані.
Френк Герберт помер у 1986 році. Починаючи з 1999 року, його син Браян Герберт і співавтор Кевін Джеймс Андерсон опублікували ряд приквелів, а також два романи, які завершують оригінальну серію «Дюна» («Мисливці Дюни» 2006 року та «» 2007 року), частково заснованих на нотатках Френка Герберта, виявлених через десять років після його смерті.
Політичний, науковий і соціальний сетинґ романів Герберта і його похідних творів знаний як «Всесвіт Дюни», або «Дюнверс». Дія саги розгортається десятками тисяч років у майбутнє й оповідає про цивілізацію міжзоряної імперії, яка заборонила всі види комп'ютерів, або «мислездатних машин», але натомість розвинула розумові й фізичні здібності людського тіла. Життєво важливою для цієї імперії є сувора пустельна планета Арракіс, єдине відоме джерело прянощів «меланж», найціннішої речовини у всесвіті, потрібної для міжзоряних польотів.
Через схожість між деякими термінами та ідеями Герберта і реальними словами та поняттями з арабської мови, а також «ісламськими підтекстами» і темами серії, неодноразово відзначався вплив Середнього Сходу на творчість Герберта.
Всесвіт «Дюни»
Тло всесвіту Дія франшизи «Дюна» розгортається у майбутньому, через тисячі років від нашого часу. Твори франшизи охоплюють епохи, коли надсвітлові подорожі буденні, а люди колонізували величезну кількість світів. На момент дії першої книги людство сформувало феодальну міжзоряну імперію, відому як Імперіум, керовану кількома великими домами, які контролюють різні планети.
Ключовий інтерес представляє планета Арракіс, також знана як «Дюна». Це повністю пустельна планета з майже повною відсутністю опадів. Разом з тим це єдина планета, де можна знайти особливу речовину для продовження життя — меланж або «прянощі». На додаток до продовження життя меланж посилює розумові здібності людей: він дозволяє людям, відомим як ментати, виконувати складні обчислення без допомоги комп'ютерів, дозволяє мутованим пілотам Космічної Гільдії згортати простір і долати міжзоряні відстані. Також вона дає здатності до передбачення та читання генетичної пам'яті Бене Ґессерит, жіночій релігійній групі, яка таємно прагне контролювати напрямок розвитку людства шляхом селекції та політичних інтриг. Меланж важко добути не тільки через суворе навколишнє середовище Арракіса, але й через присутність на планеті гігантських піщаних хробаків, які прямують назустріч будь-якому руху по пісках. У той же час хробаки й створюють «прянощі». Контроль над Арракісом, видобуток там «прянощів» і вплив посилених ним осіб на розвиток людства слугують центральними точками тисячолітніх конфліктів, які розвиваються крізь сюжети творів.
Історія «Дюни» послуговується датуванням BG (до Гільдії) або БГ (без Гільдії) та AG (після Гільдії) або ПГ, де точкою відліку є заснування Космічної Гільдії, що монополізувала міжзоряні польоти.
Передісторія Твори, де детально описується передісторія всесвіту, написали Браян Герберт і Кевін Джеймс Андерсон, тоді як у Френка Герберта попередні події згадані лише загально.
Коли було винайдено двигуни для надсвітлових польотів між зорями, людська держава, відома потім як Стара Імперія, кілька тисяч років поширювалася всесвітом. З часом вона погрузла в корупції, а її населення, маючи вдосталь благ завдяки праці машин, стало інертним і втратило інтерес до відкриттів. Ця епоха добігала кінця за близько 11 тис. років у майбутньому. В цей час було відкрито Арракіс, а політик і філософ Тлалок здійснив спробу реорганізувати Стару Імперію. Тлалок зазнав невдачі, проте його ідеями проникся Ендрю Скорурос, який взяв собі ім'я Агамемнон. Він зібрав навколо себе революціонерів, названих Титанами, деякі з котрих замінили свої тіла, за винятком мозку, механізмами, ставши так званими кімеками. Титани отримали доступ до повсюдних роботів, які обслуговували людство, та через них встановили свою диктатуру, правлячи кожен своїм регіоном усесвіту. На місці імперії в 1287 BG постала Ліга Благородних, яка об'єднувала понад 10 тис. планет зі столицею на Салусі Секундус.
Панування Титанів тривало понад століття, в ході якого вони все більший контроль над роботами передавали «мислездатним машинам». Титан Ксеркс дав найбільшу свободу підконтрольному штучному інтелекту, що отримав назву Омніус і в 1182 BG почав самовільно захоплювати владу. Омніус вважав, що людство схильне до самознищення або через війни, або через стагнацію, тому повинне цілковито контролюватися машинами для виживання. Титани були нездатні зупинити Омніуса, разом з тим і він мав заборону на завдання особистої шкоди Титанам. Омніус створив усередині Ліги Благородних державу Синхронізованих світів. Деякі люди, зокрема прибічники нової релігії дзенісламу, втекли за межі володінь Омніуса, де заснували вільні колонії. Титани безуспішно намагалися протистояти Омніусу кілька віків.
У 200 BG Титан Барбаросса дійшов згоди з Омніусом почати відкриту війну проти Ліги Благородних. Через 20 років на Салусі Секундус народилася Серена Батлер, пізніше відправлена Омніусом на Землю. Коли її хазяїн, робот Еразмус, убив її дитину, на Землі спалахнуло повстання, що було жорстоко придушене Омніусом шляхом бомбардування планети. Дім Атрідів зумів захопити земне ядро Омніуса, отримавши доступ до його планів і тактик. Омніус захопив деякі з вільних планет для отримання сировинної бази та пішов у наступ. Атрідам вдалося звільнити декілька світів, створивши комп'ютерний вірус. Серена Батлер об'єднала людей у священній війні, названій Батлеріанським джигадом, оскільки вважала релігію найкращим об'єднавчим фактором. Під час джигаду вчений Тіо Гольцман винайшов технологію згортання простору, що дозволяла подорожувати космосом, лишаючись непоміченими Омніусом (події роману «Батлеріанський джигад»).
Після пропозиції перемир'я Омніус убив Серену, що перетворило її на мученицю і зумовило масові повстання. Омніус вирішив знищити всіх непокірних людей величезним флотом, названим «Бич Омніуса». В 108 BG Ліга Благородних здійснила Велике Очищення шляхом одночасного бомбардування Синхронізованих світів з кораблів Космічної Гільдії. В ході Очищення загинули всі машини, підконтрольні Омніусу, а також безліч людей, що перебували на його планетах. Керівник атаки, Файкан Батлер, взяв собі ім'я Корріно та став першим імператором-падишахом нової Імперії чи Імперіуму (події роману «Хрестовий похід проти машин»). Останнім великим конфліктом стала битва за Коррін у 88 BG, після якої останні залишки «мислездатних машин» було знищено і накладено заборону на їх створення. В битві було покладено початок ворожнечі між домами Атрідів і Харконненів через самоуправство Абулурда Харконнена (події роману «Битва за Коррін»).
Замість комп'ютерів стали застосовуватися ментати — люди зі штучно посиленими розумовими здібностями. Для міжзоряних польотів почали використовуватися спеціальні люди-навігатори. Для розвитку розумових здібностей виявилася в пригоді речовина меланж або «пряність», яка видобувалася на Арракісі. Рік, коли Космічна Гільдія монополізувала використання ефекту Гольцмана, став початком нового літочислення. Її нульовий рік припав на приблизно 13000 за Григоріанським календарем. Економіка опинилася в руках ДАПТу (Добропорядний Альянс Прогресивних Торговців).
Забезпеченням стабільності зайнявся жіночий орден Бене Ґессерит, який здійснював програми селекції. Орден міг читати генетичну пам'ять предків по жіночій лінії та вмів глибоко контролювати фізіологічні процеси. Головною метою Бене Ґессерит було створити Квізац Хедераха — чоловіка, здатного читати генетичну пам'ять усіх своїх предків, і передбачати віддалене майбутнє завдяки аналітичним здібностям. Організація Бене Тлейлаксу взяла на себе розробку біотехнологій, які функціонально замінювали б машини. Зокрема ментатів, клонів важливих осіб, солдатів і шпигунів.
Встановлення «Золотого шляху»
Центральні твори Френка Герберта зосереджені на особі Пола Атріда, що став пророком Муад'Дібом, пізнавши «Золотий шлях», яким повинне розвиватися людство; і його синові Лето II, котрий почав утілювати «Золотий шлях», ставши доброзичливим тираном усього відомого всесвіту.
Імперіум під владою дому Корріно існував понад 10 тис. років. Основою військової міці Корріно були війська сардаукари, треновані на Салусі Секундус, яка в ході Баттлеріанського джигаду перетворилася на пустельну планету. Селекційна програма Бене Ґессерит зі створення Квізац Хедераха вже добігала кінця і з допомогою цієї людини в ордені планували захопити владу в Імперіумі. Для сприяння цьому Бене Ґессерит поширювали по багатьох планетах пророцтво про пришестя месії.
У 10166 AG Дім Морітані почав війну проти дому Еказ, у перебіг чого втрутився дім Атрідів. Це посприяло зростанню популярності Атрідів, а лідер дому, герцог Лето, натренував невелику армію, аналогічну за ефективністю сардаукарам. Занепокоєний цим імператор Шаддам IV замислив знищити Атрідів, передавши їх у володіння Арракіс, який належав Харконненам. Згідно з його задумом, Харконнени, очолювані Владіміром, сприяли б повстанням місцевого населення, що врешті дискредитувало б Атрідів і дало привід офіційно їх знищити. В 10190-10191 AG Атріди перенесли свою столицю з планети Каладан на Арракіс.
Наложниця герцога Лето, Джессіка, повинна була народити дівчинку, котра вже народила б Квізац Хедераха. Проте вона народила сина Пола, що разом з родиною переселився на Арракіс. Під час низки інтриг Харконненам вдалося ввести війська на Арракіс, унаслідок чого Лето загинув у спробі вбити Владіміра. Джессіка та Пол натомість зуміли сховатися в пустелі, де приєдналися до місцевих жителів фрименів, узявши ім'я Муад'Діб. Пол, завдяки видатним успадкованим здібностям, постав для фрименів довгоочікуваним месією та переконав їх виступити проти Харконненів. Живучи серед фрименів, Пол одружився з Чані. Джессіка, завагітнівши вдруге, прийняла збагачену «пряністю» воду («воду життя»), що передало її знання доньці Алії. Напади фрименів стали завадою для видобутку «прянощів», а їхні навички виживання та посилення вживанням «прянощі» дозволили протистояти навіть сардаукарам. Зрештою доми Харконнен і Корріно зібрали армаду зорельотів аби повернути Арракіс під свій контроль. Пол, прийнявши «воду життя», розкрив свій потенціал, здобувши здатність бачити минуле, сучасне і майбутнє. Він виступив із погрозою знищити всі «прянощі» водою, поваливши тим самим Імперіум. Шаддам IV в результаті відрікся від влади, однак малого Полового сина було вбито в ході атаки на планету. Пол уклав формальний шлюб з його дочкою Шаддама IV, Ірулан, і став у 10193 AG наступним імператором, узявшись за здійснення свого плану перебудови Імперіуму, де люди більше не будуть залежні від нав'язаної ким-небудь долі. Ірулан стала його літописицею, записавши вчення Муад'Діба (події роману «Дюна»).