Крупе́ць — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Центр Крупецької сільської громади.

Загальний опис Одне з найбільших в області. Населення — 1507 осіб станом на 2001 рік. З 1576 по 1939 роки мало статус міського поселення і було центром однойменної волості. З 1913 по 1917 рр керівником місцевої адміністрації — Крупецьким волосним старшиною та гласним (депутатом) Дубенського «Уѣздного Земского Собранія» був Яків Леонтійович Мирончук (1878—1955), житель Михайлівки. До складу волості на той час долучились Козин, Тарнавка, Середнє, Пустоівання, Рудня-Почаївська. Діяло однокласне сільське училище в Крупці, у якому служив вчителем Сергій Лаврентійович Гелюта. У місцевому трактирі шинкував Степан Михайлович Плечук. Волость обслуговувала земська лікарня на 14 ліжок у Рудні-Почаївській, лікар Борис Іванович Бояковський (Весь Юго-Западный край. Киев, 1913, стор. 432, 742—746.). Крупецька волость у 1884 році волость об'єднувала 8 сільських общин (Крупець, Карпилівка, Козинська Пляшева, Михайлівка, Сестрятин, Ситно, Срібно, Янівка), 20 поселень, 627 дворів, 5181 жителів, 16382 десятин землі (в тому числі 9430 десятин ріллі). З промисловості — пивоварні у Крупці та Сестрятині, цегельний та винокуренний заводи у Сестрятині, млин «американского устройства» в Янівці. У всіх селах, крім Янівки, діяли православні церкви, а у Крупці ще й єврейський молитовний дім та католицька каплиця. Церковно-приходська школа була одна — в Ситно. ЇЇ заснував у 1861 році ситенський священник Мойсей Степанович Лапінський, який служив і у михайлівській церкві. (Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. Выпуск III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. Санктпетербургъ, 1885. Стор. 190, 212).

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

Розташоване на Бродівсько-Кременецько-Дубнівській рівнині, у волинській частині природної зони Мале Полісся. Село відоме своєю агрокорпорацією «Крупець» (керівник Володимир Варфалюк, заслужений працівник сільського господарства України), де займаються птахівництвом (кури-бройлери, яйця), рільництвом (зернові та зернобобові). Іншим великим підприємством з більшою кількістю працюючих є молокозавод. Хороше сполучення зумовлює успішну працевлаштованість селян. Через центр Крупця проходить траса міжнародного сполучення Київ—Чоп, неподалік села, на початку вулиці Біла Криниця, пролягає залізнична колія, там зупиняється електропоїзд сполученням Рівне — Львів. До районного центру — 5 км, до обласних центрів Рівного, Львова, Тернополя та Луцька — близько 100 км до кожного, до них налагоджене сполучення автобусами.

15 грудня 2015 року утворена Крупецька ОТГ, перші місцеві вибори відбулися 24 квітня 2016 року. Першим головою громади став Віталій Мошкун.

До Крупецької сільської громади входять села: Баранне, Боратин, Веселе, Гайки, Гайки-Ситенські, Гнильче, Гоноратка, Довгалівка, Заміщина, Засув, Карпилівка, Коритне, Коти, Крупець, Митниця, Михайлівка, Нова Митниця, Пляшівка, Полуничне, Рідків, Ситне, Срібне,Табачуки,Теслугів,Хотин.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Крупецької сільської громади Радивилівського району..

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Радивилівського району, село увійшло до складу Дубенського району.

Природа Неподалік від села розташоване заповідне урочище «Сосновий Ліс» і ботанічний заказник Урочище «Кишка».

Походження назви

Припускається, за М. І. Теодоровичем, що містечко в давнину мало невелику площу, оточену з усіх боків сосновим лісом. Можливо, його перші поселенці були лісопромисловцями, які, маючи на меті поліпшити свій добробут, очищаючи землю від коренів під ріллю та садиби, влаштовували поблизу своїх жител печі для добування смоли з соснових пнів і сушняку, що нагромадилися; а коли печі ці створили круг біля їхніх жител, то вони й самій місцевості, ними зайнятій, дали назву — Круг-піч або Круг-печей, яка перейшла згодом в устах народу в Крупечеськ, Крупець (як з Лутеськ або Лучеськ — Луцьк, з Корчеськ — Корець). Цікаво, що аналогічна версію походження назви у села Крупець Хмельницької області. Інша версія: історик Папроцький, свідчить Теодорович, пише, що Володимир Святославович, великий князь руський, бажаючи змінити язичницьку віру, послав послів на схід і захід Європи з метою довідатися, яка віра найкраща. Після повернення посли вказали на повну перевагу Східної православно-християнської церкви. Дружинники Володимира, сильно поглинуті язичництвом, чуючи ці похвали Східному православ'ю, кепкували над цими послами. Тоді один з послів, на ім'я Галка, обурений насмішками, викликав трьох насмішників на поєдинок і всіх їх поклав мертвими. Ця подія, витлумачена як чудо, так сильно вплинула на оточуючих, що багато з них — дружинників — і сам Володимир прийняли православну Христову віру у 988 р. У пам'ять про це Володимир дав Галці прізвище Салава або Шалава, що по слов'янському ідентичне із словом Слава (честь). Як видно з хроніки Мартина Бєльського під 1300 р., нащадки цього Галки жили спочатку в околиці Києва, а потім у Червоній Русі. Ще в 16 столітті Галки жили в Руському воєводстві і в сусідніх провінціях, про це говорить Окольський (Теодорович подає відповідне посилання), який наводить напис на гробниці Станіслава Галки, котрий помер у 1600 році. За дослідженнями В.Рожка, Лідихів і Круп'є отримав у власність Нестор Галка. Згідно з давніми звичаями, роди (фамілії), які отримували у володіння відомі села, змінювали свої назви на назви цих сіл. Таким чином представники з родів, які оселилися в Лідихові і Круп'ї (Теодорович дає уточнення: нині м. Крупець), стали зватися панами Лідихівськими і Круп'єцькими. Згодом за селом закріпилася назва Крупець.

Історія Луцький історик-архівіст В.Рожко, який бував у Крупці і досліджував його історію, стверджує, що люди в тому місці, де постав Крупець, жили ще в епоху неоліту, у ті часи вони селилися біля річок. Про це свідчать кам'яні знаряддя праці, знайдені на території села. Першим державним утворенням тут була держава волинян з центром у Бужеську (Буську), розгромлена аварами в середині VII ст. Пізніше, за достовірними даними, край входив в удільне Перемильське князівство Галицько-Волинської землі, згадане в Іпатіївському літописі в 1097 році. Перемиль, до якого від Крупця близько 30 км, тоді був великим і знаним в Київській Русі містом, понищеним монголо-татарами в 1241 році і занепалим, зараз це село біля Берестечка на території Волинської області. Після того поселення входило в Руське королівство Данила Романовича. Після смерті всіх нащадків короля Данила по чоловічій лінії в 1340 р. поляки захопили Галичину, а Любарту-Дмитру Гедиміновичу, одруженому з правнучкою короля Данила, залишилась Волинь, відтоді край підпав під владу Литви. Доказом цього служить свідчення, що Любарт-Дмитро, князь Луцький і Володимирський, в 1382 р. купив в угорських старост сусідній Сестрятин і Перемиль (дивись Сестрятин). За В.Рожком, в 1442 р. великий князь литовський Казимир Ягеллон надав Лідихів і Крупець у власність вихідця з Поділля Нестора Галки.

XVI—XIX ст.