Юда га-Насі (, Yəhūḏā hanNāsī; бл. 135 — бл. 220) — визнаний римлянами глава Синедріону, систематизатор Усного Закону і редактор Мішни, на якому базується Талмуд і з якого отримано класичний єврейський закон галаха. Голова єврейської громади в Ерец-Ісраель (Сирії Палестинській) під час репресій після повстання Бар Кохби.
Сучасники називали його «нашим святим рабином» (rabbenu ha-kadosz). З часом стали називати просто Раббі. Він був сином Шимона бен Гамлієля II, керівника релігійної академії в Узі, де Юда провів юність. Єврейська традиція пов'язує його дружбою з імператором Антонієм (Марком Аврелієм або Александром Севером). У той же час він користувався широким визнанням серед євреїв у Ерец-Ісраель. Скориставшись мирними часами, він взявся за остаточну редакцію Мішни, тому був представником останнього, шостого покоління . Він створив науковий та релігійний центр у Сепфорісі, де згодом помер. Його поховали у . Його учнями були Аба Аріха та Мар Шмуель, мудреці юдаїзму рабинистичної версії у Вавилонії та засновники його рабинських академій.
Посилання
Примітки