Ikarus 620 — міський автобус середньої місткості, що випускався заводом «Ікарус» у Будапешті у 1958—1972 рр. та призначений для роботи на міських та приміських лініях. Загальні відомості Створений на базі Ikarus 60,має рамну конструкцію і розташований спереду двигун,але зовні виглядав набагато скромніше приміських Ikarus 55 та Ikarus 60.
Цей автобус призначався в основному для міських маршрутів, хоча часто працював і на приміських маршрутах.
Для посадки-висадки пасажирів в автобусі розташовувалися дві автоматичні ширмові двері з пневматичним приводом та шириною 1175 мм кожна. У кабіні було двоє дверей (для водія та кондуктора), які відчинялися проти ходу.
Завдяки трирядному компонуванню та великим накопичувальним майданчикам в салоні Ikarus 620 могло розміститися близько 80 пасажирів при 20-23 посадкових місцях. За цими якостями 620 модель значно перевершувала однотипні ралянські автобуси ЗІС-155, ЗІЛ-158 та ЛАЗ-695.
В основному Ikarus 620 комплектувалися дизельними двигунами Csepel D-613 із робочим об'ємом 7,99 л. та потужністю 125 к.с. Також автобус міг комплектуватися потужнішим 8,28-літровим двигуном Csepel D-614(145 к.с.).
Усі двигуни працювали з механічною п'ятиступінчастою коробкою передач із синхронізацією на II-V передачах. Всі моделі 620 мали зчеплення з гідравлічним приводом та пневматичну гальмівну систему. Застосування Ikarus 620 від початку виррбництва став досить поширеним автобусом в Угорщині, де його використовували не лише як міський автобус, а й як автолавка. Проте Ikarus 620 експортувався до багатьох країн Варшавського договору, де використовувався у великих столичних автотранспортних підприємствах (наприклад, у Варшаві та Празі).
З 1959 року автобус поставлявся до СРСР в одиночному виконанні, і рідше в міжміській модифікації (Ikarus 630), а також спецавтомобілів на її базі (флюромобілі та стоматологічні кабінети).
Автобуси цього типу експлуатувалися у містах СРСР до кінця 1970-х років.
Деякі списані автобуси перероблялися автотранспортними підприємствами на вантажні автомобілі та фургони.