Якуб Лоренц-Залеський (Залеський — псевдонім) (в. -луж. Jakub Lorenc-Zalěski, нар. 18 липня 1874, Радібор, Німеччина — 18 лютого 1939, Берлін, Німеччина) — лужицький письменник, публіцист і антифашистський громадський діяч. Дід лужицького письменника Кіто Лоренца.

Біографія Народився 18 лютого 1874 року в лужицькому селі Радібор в багатодітній родині. У 1887 році вступив в католицьку семінарію в Баутцені, з якої пішов рік по тому. У 1889 році вступив в німецьку школу в празькому районі Мала Страна. Після закінчення школи вступив до Лужицької семінарії, де навчався протягом двох років. Під час свого навчання був членом лужицького студентського братства «Сербовка».

З 1891 року навчався в ремісничому училищі разом зі своїм старшим братом. Відслуживши в армії, став працювати з 1885 року лісником в Західній Німеччині. В кінці Першої світової війни повернувся в Лужицю, де купив лісопилку, яка розташовувалася недалеко від станції на залізничній лінії Берлін-Герліц. Дохід від лісопилки дозволив Якубу Лоренц-Залеському займатися літературною діяльністю. В цей час він публікував свої літературні твори та публіцистику в лужицьких газетах «Serbski Dźenik».

У 1924 році був одним із засновників лужицької політичної партії «Serbska ludowa strona» (Лужицька народна партія, сьогодні — регіональна партія «Лужицкий альянс»). Був головою цієї партії до 1933 року, коли до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти. У 1925 році взяв участь в Конгресі національних меншин в Женеві. У Цьому ж році взяв собі псевдонім свого польського друга польського політика Аугуста Залеського, який в той час був послом Польщі в Швейцарії. Брав участь в конференціях Ліги націй, представляючи інтереси європейських національних меншин Німеччини.

З 1924 року по 1934 рік був головою Сербського літературного товариства. У 1933 році після приходу до влади націонал-соціалістів був заарештований за свою діяльність на короткий час. Дав обіцянку не займатися політичною діяльністю, після чого емігрував до Чехословаччини. У 1938 році в зв'язку з хворобою повернувся разом з дочкою в Німеччину, де помер в Берліні 18 лютого 1939 року.

Літературна діяльність У 1892 році вперше опублікував свій перший твір у літературному журналі «Łužica». Після повернення в Лужицю в кінці Першої світової війни писав оповідання та повісті, які публікував у лужицьких літературних журналах. У 1931 році опублікував роман "Kupa zabytych. Roman jedneje pytaceje duše ", який вважається першим твором сучасного лужицького роману. У 1932 році почав писати роман «W putach wosuda» (В оковах долі), який не був закінчений.

Основні твори

«Острів забутих» («Kupa zabytych. Roman jedneje pytaceje duše»), 1931. «Wostašan. Powědańcko ze starych serbskich stawiznow», Budyšin 1937. «Serbscy rjekowje. Zběrka wubranych spisow» Volk und Wissen, Berlin 1957. «Kifko», посмертне видання. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin.

Пам'ять

Ім'я Якуба Лоренц-Залеського носить одне з регіональних відділень організації ДомовінаDOMOWINSKA ŽUPA JAKUB LORENC-ZALĚSKI ZAŁOŽENA.

Примітки

Література

Гугнін А. А., Введення в історію серболужицької словесності і літератури від витоків до наших днів, Російська академія наук, Інститут слов'янознавства і балканістики, науковий центр слов'яно-німецьких відносин, М., 1997, стор. 122, 128—130, 132, 137—138, 145, 147—150, 153, 155, 162—163, 179, ISBN 5-7576-0063-2 Jurij Młynk, Franc Šěn: Lorenc-Zalěski, Jakub/Jan Šołta, Pětr Kunze, Franc Šěn (wud.): Nowy biografiski słownik k stawiznam a kulturje Serbow. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 1984, s. 352 Landratsamt des Niederschlesischen Oberlausitzkreises (Hrsg.): Persönlichkeiten des Oberlausitzer Lebens. Teil 1: Muskauer Heide. In: Heimatkundliche Beiträge für den Niederschlesischen Oberlausitzkreis. 12, Görlitz 1995 року, S. 62-69.

Посилання Бібліографія Бібліографія