Шляхетські ранги — градація або ранжування шляхетських титулів. Шляхетські титули поділяються на спадкові й особисті. Крім цього, монархічні та шляхетські титули у різних країнах історично поділяють за їх значимістю та важливістю (рангом), в залежності від того, яку суспільну чи політичну сходинку займає особа, що має той чи інший титул.
Традиційні титули європейських монархів, князів та шляхти беруть свій початок з епохи пізньої античності та раннього середньовіччя. Хоча вони різняться за назвами, часом виникнення та географічними регіонами походження, існує багато тотожних або схожих титулів в більшості країн Європи. Наприклад князь, в залежності від країни може мати назву принц, герцог, дюк, проте ці титули є одного рангу.
Європейські титули Слово «монарх» походить від грецького μονάρχης: «одноосібний правитель» (μόνος - «єдиний»; ἄρχων - «вождь», «правитель»). Слово «суверен» походить від латинського superānus: «вищий», «верховний». Титул «imperātor» з латинської перекладається як: «керівник», «володар».
Після розпаду Римської імперії, утворюється Священна Римська імперія. В ІХ—ХІІ ст. лише Папа Римський або Священний Римський імператор мали право надавати європейським правителям титул короля. Інші керівники держав того часу носили титули князя, великого князя, графа, господаря тощо.
Прообразами шляхетських титулів були ранги й посади чиновників й сенаторів в Римський імперії. Спочатку шляхта це були вельможі й придворні, які виконували якісь функції при дворі монарха чи яким він делегував частину своїх повноважень: військових, адміністративних або судових.
Пізніше виділилась верства територіальних намісників, які на відміну від удільних князів чи маркграфів (що правили своїм уділом в силу спадкових прав), призначались керівниками адміністративних одиниць країни королем (або великим князем) за власним бажанням.
Шляхетський титул, наданий монархом даної держави, пов'язувався з наданням шляхтичу, окрім титулу — землі або/та особливих привілеїв, які відповідали рангу даного титулу. Титул міг бути спадковим (що переходив до нащадків шляхтича) або особистий (не успадковувався). Шляхетство надавалось як нагорода або подяка за діяльність (довгострокову або окремий вчинок) на благо держави або самого правителя.
У ХХІ ст. в країнах, які є монархіями, існують власні національні, юридично закріплені ранги та умови надання шляхетських титулів. В республіках шляхетські та королівські титули, після революцій, були скасовані.
Нижче наведена порівняльна таблиця відповідних королівських та шляхетних титулів у різних країнах. Титули згруповані в категорії у відповідності до їх рангу та ступеня їх гідності.
Мова Імператор,Імператриця Король,Королева Архикнязь,Архикнягиня Князь,Княгиня Князь-виборщик,Княгиня Принц,Принцеса Намісник,Намісниця Маркіз/Маркграф,Маркіза/Маркграфиня Граф,Графиня Віконт,Віконтеса Барон,Баронеса Баронет,Баронетка Лицар,Дама Есквайр/Джентльмен Латинська Imperator / Caesar,Imperatrix / Caesarina Rex, Regina Archidux,Archiducissa Magnus DuxMagna Ducissa Dux,Ducissa Princeps Elector Princeps,Principissa Prorex,Proregina Marchio,Marchionissa Comes,Comitissa Vicecomes,Vicecomitissa Baro,Baronissa Eques Nobilis Homo (N.H.)Арабськаimperator/ embrator (إمبراطور),
imperatora/ embratora
(إمبراطوره)Malik (ملك),
Malika
(ملكه)Al-Ka'ed Al-Askary Al-Akbar (القائد العسكري الأكبر)Al-Emir Al-Akbar (الأمير الأكبر),
Al-Emira Al-Kobra
(الأميرة الكبرى)Ka'ed Askary (قائد عسكري)Emir Nakheb (أمير ناخب),
Emira Nakheba
(أميرة ناخبة),Amir/ Emir (أمير),
Amira/ Emira
(أميرة)Na'eb Al-Malik (نائب الملك),
Na'ebat Al-Malik
(نائبة الملك), - - -Baron (بارون),
Barona
(بارونه) -Faris فارسRajol Nabil رجل نبيل Вірменська Shahanshah Arka Tagavor,Taguhee Ishkhanats ishkhan Duc,Duchesse Prince-électeur, Ishkhan,Ishkhanooee Bdeshkh,Bdeshkhooee Marquis,Marquise Comte,Comtesse Paronats Paron Paron Aznavour Asbed Azat Болгарська Императорът, Императрица Крал, Кралица Ерцхерцог, Ерцхерцогиня Велик Княз, Велика Княгиня Херцог, Херцогиня Курфюрст,Курфюрстина Княз, Княгиня Вице-крал,Вице-кралица Маркиз, Маркиза Граф, Графиня Виконт, Виконтеса Барон, Баронеса Баронет, Дама Рицар, Дама Господин Чеська Císař,Císařovna Král,Královna Arcivévoda,Arcivévodkyně Velkovévoda,Velkovévodkyně Vévoda,Vévodkyně Kurfiřt,Kurfiřtka Kníže,Kněžna Místokrál / Vicekrál,Místokrálovna / Vicekrálovna Markýz/Markrabě, Markýza/Markraběnka Hrabě,Hraběnka Vikomt,Vikomtka/Vikomtesa Baron,Baronka Baronet Rytíř Pán,Paní Німецька Kaiser,Kaiserin König,Königin Erzherzog, Erzherzogin Großherzog / Großfürst,Großherzogin / Großfürstin Herzog,Herzogin Kurfürst, Kurfürstin Prinz / Fürst,Prinzessin / Fürstin Vizekönig,Vizekönigin Markgraf,Markgräfin Graf,Gräfin Vizegraf / Burggraf,Vizegräfin / Burggräfin Baron / Herr / Freiherr,Baronin / Frau / Freifrau / Freiin Ritter Junker (Prussia), Edler (Austria),Junkerin, Edle Грецька Αυτοκράτωρ, Αυτοκράτειρα Βασιλεύς, Βασίλισσα Aρχιδούκας, Aρχιδούκισσα Μέγας Δούκας, Μεγάλη Δούκισσα Δούκας, Δούκισσα Eκλέκτορας Δεσπότης, Δέσποινα Aντιβασιλέας, Αντιβασίλησσα Μαρκήσιος, Μαρκησία Κόμης, Κόμισσα Υποκόμης, Υποκόμισσα Bαρώνος Βαρωνίσκος Ιππότης, Ντάμα Νωβελίσσιμος, Νωβελίσσιμα; Угорська Császár,császárnő Király,királynő Főherceg,főhercegnő Nagyherceg, fejedelem, vajdanagyhercegnő, fejedelemasszony, - Herceg,hercegnő Választófejedelem, (választófejedelemnő) Királyi herceg,királyi hercegnő Alkirály,alkirálynő Márki, őrgrófmárkinő, őrgrófnő Grófgrófnő Várgróf, vikomtVárgrófnő (vikomtnő) Báró,bárónő Baronet,baronetnő Lovag Nemes,nemesasszony Польська Cesarz, Cesarzowa Król,Królowa ArcyksiążęArcyksiężna Wielki Książę,Wielka Księżna Diuk (Książę),(Księżna) Książę Elektor,Księżna Elektorowa Książę,Księżna Wicekról, Wicekrólowa Markiz/Margrabia,Markiza/Margrabina Hrabia,Hrabina Wicehrabia,Wicehrabina Baron,Baronowa Baronet Rycerz/ Kawaler Szlachcic Сербська Car,Carica Kralj, Kraljica Nadvojvoda/Herceg, Nadvojvodkinja/Hercoginja Veliki vojvoda, Velika vojvodkinja Vojvoda, Vojvodkinja Princ,Princeza Knez, Kneginja Ban,Vicereine Markiz, Markiza Grof, Grofica Vikont, Vikontica Baron, Baronica/Baronesa Barunet, Baruneta Vitez Gospodin Іспанська Emperador,Emperatriz Rey,Reina Archiduque,Archiduquesa Gran Duque,Gran Duquesa Duque,Duquesa Príncipe Elector, Princesa Electora; Príncipe,Princesa Virrey,Virreina Marqués,Marquesa Conde,Condesa Vizconde,Vizcondesa Barón,Baronesa Baronet Caballero Escudero, Hidalgo Словацька Cisár,Cisárovná Kráľ,Kráľovná Arcivojvoda,Arcivojvodkyňa Veľkovojvoda,Veľkovojvodkyňa Vojvoda,Vojvodkyňa Kurfirst/Knieža voliteľ/Knieža volič Knieža, Kňažná Miestokráľ/Vicekráľ Markíz,Markíza Gróf,Grófka Vikomt,Vikontesa Barón,Barónka Baronet Rytier Шведська Kejsare,Kejsarinna Kung,Drottning Ärkehertig,ärkehertiginna Storhertig/Storfurste,Storhertiginna/Storfurstinna Hertig,hertiginna KurfursteKurfurstinna Prins/Furste,Prinsessa/Furstinna Vicekung,Vicedrottning Markis/markgreve,markisinna/markgrevinna Greve,Grevinna Vicomte,Vicomtessa Baron, Herre, Friherre,Baronessa, Fru, Friherreinde Riddare/Frälseman,Dam/Fru Турецька Padishah, Hakan, Sulṭānü's-Selāṭīn Sultan, Han Khedive, Pasha Pasha, Beylerbey, Beylerbayan Bey, Bayan - Şehzade, Hanımsultan Vezir - - - Timariot, Timariota Timar Şövalye Bey, Efendi Перська Šâhanšâh,
ŠahrbânuŠâh,Šahbânu_, _Khan-i-Khanan, Khatun BozorgKhan, KhatunEntexâbgare Šâhpur, Entexâbgare Šâhdoxt,Šâhpur, ŠâhdoxtJânešinMârki, MârkizKont, KontesVikont, VikontesBarun, BarunesBarunet, BârunetesŠovâlyeAgha, Khanum Українська Імператор / Цісар, Імператриця / Цісаре́ва Король / Цар, Королева / Цариця Архикнязь, Архикнягиня Великий Князь, Велика Княгиня Князь / Дюк, Герцогиня / Дючеса Курфюрст, Курфюрстина Князь/Принц, Княгиня/Принцеса Віце-король / Намісник, Віце-королева Маркіз/Бояр, Маркіза/Боярина Граф, Графиня Віконт, Віконтеса Барон, Баронеса Баронет Лицар, Дама Пан/Господар, Пані/Господиня Валлійська Ymerawdwr, Ymerodres Brenin, Brenhines Archddug, Archdduges Archddug, Archdduges Dug, Duges Tywysog, Tywysoges Marcwis/Ardalydd, Ardalyddes Iarll/Cownt, Iarlles/Cowntes Iarll, Iarlles Barwn, Barwnes Barwnig, Barwniges Marchog
Ранжування титулів У таблиці наведено порівняння шляхетних титулів кількома мовами, відповідно до їх рангу. Латинські назви були основою для багатьох європейських шляхетських титулів та використовувались в міжнародному дипломатичному листуванні, особливо в Ранньому Середньовіччі, коли латинська мова було офіційною мовою діловодства в більшості країн Європи.
В той же час, до 18 ст. не було чітко виробленої й загально прийнятої системи рангів шляхетських титулів. В кожній країні були свої особливості й традиції, які зазнавали змін протягом всього Середньовіччя.
В Королівстві Русі, Речі Посполитій, Великому князівстві Руському не склалась чітко визначена ієрархічна система шляхетських рангів. Окрім спадкових князів та титулу князь Священної Римської імперії, який надавався українським шляхтичам імператором, вся інша шляхта в Україні була нетитулована. Крім того українські гетьмани - такі Б. Хмельницький, І. Виговський, Д. Дорошенко, Ю. Хмельницький, І. Мазепа та інші - отримували від різних монархів титули: князь Русі, князь Сарматії, Великий князь Руський, князь України, тощо.
У 17-18 ст. в українській козацькій державі сформувався відмітний від російського становий і службовий устрій. За українським кодексом законів “Права, за якими судиться малоросійський народ” (1743) шляхетські права визнавалися не лише за тими, хто мав відповідні королівські грамоти, а й за козацькою старшиною усіх звань, починаючи від сотника та нащадками генеральної старшини і полковників.
Після входження Гетьманщини до Російської імперії, козацька старшина кілька разів зверталася до царського уряду з проханням прирівняти її до відповідних чинів російського «дворянства»: у 1733, 1742, 1756, 1763 і 1767 р.
У 1756 р. гетьман К. Розумовський розробив і подав на затвердження український варіант Табелю про ранги із переліком усіх «малоросійських чинів» (окрім гетьмана і наказного гетьмана, що прирівнювались до титулу князя) поділених на 12 класів.
Першому класові відповідав чин генерального обозного, другому - генеральних судді і підскарбія, третьому-генеральних писаря, хорунжого, осавула і бунчужного, четвертому - полковника і т. д. На найнижчій сходинці стояли козаки, жолдаки, пушкарі та компанійці. Проте російський уряд не погодився зрівняти гетьманські чини з табельними і не надавав козацькій старшині статусу дворянства.
У 1784 р. імперською владою взагалі було офіційно заборонено надавати «малоросійські чини» українській шляхті. Після надання т.зв. «Грамоти про вільність дворян» у 1785 козацька старшина, яка змогла підтвердити, в особистому порядку, своє шляхетство або обіймала посаду відповідну до рангу у російському Табелі про ранги, була включена до російського «дворянства».
В таблиці також подані геральдичні корони, які відповідали тому чи іншому титулу. Крім того, хоча деякі титули розміщуються рівнозначно, через подібне положення в ієрархії шляхетної гідності кожної з країн, це не означає, що вони точно рівноцінні.