Під час Другої світової війни необхідність мобілізувати збройні сили і населення для ведення важкої війни, а також впливати на ворожу армію і населення зайнятих ворожих територій, обернулася розквітом у країнах, що воюють, різних пропагандистських технологій, які стали невід'ємною частиною самої війни. У хід йшли не тільки плакати й листівки, а й звукозаписи, радіопрограми, прямі пропагандистські аудіотрансляції на ворожі окопи, створення колабораціоністських організацій.

Рівень обробки цільових груп з часом виявився дуже високим. Наприклад, за свідченнями очевидців, значна частина населення Німеччини навіть на початку весни 1945 року була впевнена в прийдешній перемозі, тоді як насправді результат війни вже був визначеним. Поразка Німеччини була неминучою.

З огляду на специфіку умов, в яких створювалися агітаційні матеріали, немає нічого дивного в тому, що більшість з них сучасній людині здаються занадто жорстокими, деякі занадто натуралістичними або ж, навпаки, карикатурними.

Радянська пропаганда З 1933 по 1941 рр. образ нацистської Німеччини зазнав трансформації кілька разів: 1933 — серпень 1939 рр. — образ Німеччини як ворога із розмежуванням нацистської держави і німецького народу; серпень 1939 — травень-червень 1941 р. — зняття антинацистських акцентів; травень 1941— 22 червня 1941 р.— повернення в пропаганду образу нацистської Німеччини як ворога в передвоєнних умовах.

Цією діяльністю займалося Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б) і Відділ роботи з військами противника Головного політичного управління РСЧАМатериалы о пропаганде, найденные в Центральном архиве Министерства обороны («Черные дыры. Белые пятна», РТР, эфир от 21 февраля).

Періодична преса була провідною формою радянської пропаганди. Сформований радянською пропагандою образ ворога в особі Німеччини, нацистської верхівки і нацизму — став важливим фактором морально-політичної підготовки СРСР до війни. Істотною частиною радянської пропаганди стало різке неприйняття расизму, нацизму, антисемітизму і шовінізму як прояв загальнолюдської складової ціннісних акцентів.

У воєнні роки до створення пропагандистських плакатів було залучено багато радянських художників з різних республік (Іраклій Тоїдзе). У кожному регіоні випускалися агітаційні матеріали з урахуванням специфіки менталітету і типу наданої фронтовикам допомоги.

Спрямована на власне населення і армію Пропаганда була зворотним боком силового впливу воюючої держави, зайнятого одночасно озброєним протистоянням на фронті та забезпеченням ефективної роботи тилу. З початком війни жителі втягнутих в неї країн зіткнулися з небезпекою втрати здоров'я і життя, різким зниженням рівня споживання, руйнуванням звичного соціального середовища. Пропагандистська робота була покликана знизити рівень соціального стресу, сприяти підвищенню бойового духу в армії й продуктивності праці в тилу. Майже всі матеріали подібного роду можна умовно розділити на дві категорії — зображують «своїх» і ворогів.

«Свої» в пропагандистських матеріалах постають сильними, впевненими в собі людьми. Як правило, широко використовуються зображення державних символів, політичних лідерів, популярних історичних персонажів (частіше пов'язаних з військовою історією). Сама війна в таких матеріалах постає справедливою, зумовленою необхідністю вирішення важливого загальнонаціонального завдання (наприклад, «порятунку європейської цивілізації від більшовизму» або «захисту соціалістичної Батьківщини від німецько-фашистських загарбників»). Народ постає як єдина і незламна сила. В пропагандистських матеріалах перебування на фронті не зв'язується з небезпекою.

Військові успіхи широко використовувалися з пропагандистською метою. У повідомленнях Радінформбюро щодня докладно розповідалося про вдалі дії радянських підрозділів, перераховувалися чи не всі населені пункти, відбиті у ворога. Велика увага приділялася опису втрат противника, практикувався переказ показань полонених-«очевидців» про низький бойовий дух ворога.

Видавався «Блокнот агітатора» — масовий журнал Головного політичного управління Радянської Армії і ВМФ на допомогу армійським і флотським агітаторам. Публікував матеріали про подвиги радянських людей на фронті і в тилу. Виходив із серпня 1942, два рази на місяць. У роки Другої світової війни «Блокнот агітатора» видавався російською, азербайджанською, вірменською, грузинською, казахською, узбецькою, татарською мовами. Основні завдання: роз'яснення політики КПРС і Радянського уряду з питань будівництва Збройних Сил, пропаганда революційних, бойових і трудових традицій радянського народу і його Збройних Сил, роз'яснення вимог військової присяги і статутів, узагальнення досвіду армійських і флотських агітаторів«Блокнот агитатора», также, — периодические издания обкомов КПСС, выпускаемые на местных национальных и русском языках обычно 2 раза в месяц. В 1968 в СССР было издано 76 «Блокнотов агитатора» общим тиражом 45,4 млн экз...

В СРСР в період війни в пропагандистських цілях стала використовуватися історична спадщина добільшовицької Росії, перш за все військова. В армії була відтворена гвардія, в зміненому вигляді повернулися георгіївські нагороди і символи, кадетські корпуси. Починаючи з 1943 року радянські військовослужбовці стали носити погони, були введені нові нагороди на честь історичних російських полководців і флотоводців — Олександра Невського, А. В. Суворова, М. І. Кутузова, Ф. Ф. Ушакова, П. С. Нахімова. Масово видавалися брошури про героїчне минуле російського народу. У той же час в пропаганді зверталися і до часів Громадянської війни, підкреслювалися подвиги червоноармійців і проводилися паралелі між Громадянською війною і війною проти загарбників.

З пропагандистською метою радянське керівництво почало залучати й Церкву. У 1943 році після великої перерви було дозволено обрання нового Московського патріарха. Про патріотичну позицію Церкви широко повідомлялося у пресі. Зокрема, широку популярність здобув факт створення на кошти віруючих танкової колони «Дмитро Донський».

Вороги в пропагандистських матеріалах

Вороги в пропагандистських матеріалах постають жалюгідними, безпорадними і нелюдськими монстрами. У деяких випадках центральною ланкою пропагандистського матеріалу стає не сам ворог, а нелюдськість і руйнівність його дій. Це пов'язано з необхідністю одночасно придушити в своїх солдатах страх по відношенню до ворога, вселити в них рішучість і деперсоніфікувати образ противника— зробити так, щоб він не сприймався як людина і в нього було легше стріляти. Як правило, в таких матеріалах сильні мотиви захисту своєї країни, свого будинку, а також мотив помсти.

Часто використовувалися в непривабливому вигляді образи політичних лідерів ворожої держави. В пропагандистської кінопродукції бойові і особисті якості ворожих солдатів описуються найчастіше як дуже низькі. Найчастіше, перебуваючи в безпеці, вони виглядають нахабними і дурними, але виявляють боягузтво в бою. Ворога в такому фільмі виявляється дуже легко вбити. Так, наприклад, в завершальному епізоді радянського фільму «Два бійці» (1943) головні герої удвох безперешкодно розстрілюють колони німців, що наступали.

Пропаганда в нейтральних державах За вказівкою Сталіна, наприкінці 1940 року Комінтерн і БРП(к) розгорнули в Болгарії одну з наймасштабніших і найуспішніших пропагандистських кампаній у всій Другій світовій війні — Соболевську акцію (болг. Соболєва акція). Вона мала на меті чинити тиск на прем'єр-міністра Болгарії Богдана Філова і болгарського царя Бориса III, щоб вони прийняли пропозицію СРСР про укладення пакту про взаємодопомогу з Болгарією. В ході Соболевської акції активісти БРП(к), за підтримки своїх союзників з політичного кола «Ланка», БЗНС і БРСДП (ш.с.) домоглися відправлення сотень звернень, телеграм і відозв. У них представники всієї болгарської громадськості — робітники, селяни, інтелігенція, старшокласники, студенти та ін., закликали Народні збори, уряд Болгарії і царя Бориса III прийняти пропозицію СРСР. Оцінки кількості зібраних підписів варіюються в межах від 340 000 до півтора мільйонів.

Пропаганда «в стані ворога» Пропагандистська робота проти ворога мала на меті знизити його бойовий дух, змусити відмовитися від продовження збройної боротьби і схилити до здачі в полон та деморалізувати противника. З цією метою сторони вели за допомогою гучномовної апаратури трансляції через лінію фронту пропагандистських програм, іноді чергуючи їх з музикою. У розташування ворожих частин закидалися агітаційні друковані матеріали (листівки, які також служили і «перепусткою» в полон)«Пропуска в плен» для немцев заработали после битвы под Сталинградом // Российская Газетаё, 11.06.2016. Найчастіше в таких матеріалах містилася думка про небезпеку або безглуздість опору. Пропагандисти повідомляли солдатам противника про те, що вони знаходяться в тяжкому становищі, безпосередньо загрозливому загибеллю, що в тилу у них залишилася сім'я, яка чекає, що вони повернуться живими і здоровими.

Часто в якості мотиву відмови від опору пропонувався тезу про «неправильність» політичного режиму в країні, яку захищає солдатів. У разі здачі в полон противник обіцяв гідні, а то і розкішні умови утримання до кінця війни. Багато друкованих пропагандистських матеріалів були оформлені як «пропуск в полон»— передбачалося, що солдат, який здається, повинен пред'явити таку листівку першому ж військовослужбовцю ворожої армії. Часто агітаційні матеріали для противника створювалися від імені колабораціоністських організацій— таких як «Російська визвольна армія» або «Вільна Німеччина».

Пропаганда союзників Друга світова війна є одним з найяскравіших прикладів репрезентації образу ворога в пропагандистських компаніях. Від того як політики і їх пропагандисти могли зобразити своїх головних військових, політичних та ідеологічних супротивників, навмисно спотворити їх образ, підкреслити негативні риси цього образу, мотивувати звичайну людину не тільки захищати інтереси своєї країни, а й певну ідеологію, залежала доля держав і народів, а також майбутнє всього людства. Не є винятком в цьому плані і пропагандистські кампанії союзників по антигітлерівській коаліції, в яких плакати активно використовувалися в якості основного інструменту візуалізації ворожого образу.

При аналізі візуального відображення образу ворога в пропаганді союзників, виділяються такі риси:

Тваринний образ ворога. Перебільшення чи применшення тих чи інших деталей. Особливий акцент на великих втратах ворога. Використання світлового контрасту. Звернення до історичного минулого. В пропаганді США та Великої Британії використовувався образ християнства, як релігії, яка протистоїть нацизму.

Нацистська пропаганда

Спрямована на власне населення і армію Основою розробленої Геббельсом концепції було інформування та вплив на населення Рейху через радіо— відповідно, практично в кожній німецькій родині був радіоприймач.

За роки війни було випущено 150—180 пропагандистських фільмів (із загального числа близько 1300). В кінотеатрах перед кожним сеансом влаштовувався перегляд (обов'язковий, пропустити було неможливо) пропагандистського кіножурналу «Die Deutsche Wochenschau» — на початку війни тривалістю 10-15 хв., в кінці — вже півгодини.

У пропагандистських фільмах (і промовах Гітлера), роз'яснюють причини оголошення війни Америці, проводилися паралелі між нею і «єврейським» урядом Рад, єврейським характером її капіталу, жидобільшовцькою спрямованістю її політики (спрямованої на поглинання третіх країн), а президент Рузвельт оголошувався євреєм. США малювалася як країна низькою моралі, а основним джерелом добробуту її громадян була гра на біржі.