Теуво Туліо (справжнє ім'я Теодор Антоніус Тугай; 23 серпня 1912 – 8 червня 2000) – фінський кінорежисер і актор.

Розпочавши свою кар'єру актора наприкінці німого кіно, Туліо звернувся до режисури і постановки у 1930-х. Його фільми відзначаються надзвичайно мелодраматичним стилем."How did Theodor Tugai turn into Teuvo Tulio?" at Embassy of Finland, RigaThe Auteurs: The Strange Loves of Teuvo Tulio

Життєпис Народився у Резекне (Вітебська губернія, Російська імперія, нині – Латвія).

При народженні Туліо отримав ім'я Теодор Антоній Тугай від батька турецько-польського та матері персько-латвійського походження.

Перед тим як переїхати з матір'ю, що одружилася з фіном, до Гельсінкі, Тугай провів ранню частину свого дитинства в Латвії зі своїми бабусями та дідусями.

У віці чотирнадцяти років Тугай став зіркою, зігравши роль у фільмі свого колеги, російського емігранта, вісімнадцятирічного Валентина Ваали "Mustat silmät" ("Чорні очі"), що був завершений у 1929. Через свою "екзотичну" зовнішність, молодого Тугая іноді називали відповіддю Фінляндії Рудольфу Валентино.

У 1936 Тугай змінив ім'я на більш фінське Теуво Туліо. Його першоюрежисерською роботою став фільм "Taistelu Heikkilän" ("Бій за особняк Гейкіла",1936) Реґіною Ліннангеймо у головній ролі. Ліннангеймо стала супутницею Туліо на все життя, хоча вони ніколи не були одружені. Реґіна виступала в ролі провідної леді у багатьох його фільмах і стала співавторкою сценарів для шести творів Теуво Туліо, включно з останнім фільмом «Сенсуела» (1973).

Ліннангеймо написала сценарій до "Rikollinen nainen" ("Крива жінка") та до "Olet mennyt minun vereeni" ("Ти увійшов у мою кров").

Всього Туліо зняв 15 художніх фільмів, три з яких були знищені під час пожежі в 1959. Частини двох фільмів були знайдені у 2007 та 2015 роках.

Подальший вплив і репутація Фільми Туліо вплинули на фінського режисера Акі Каурісмякі, який пізніше привернув міжнародну увагу до Туліо-кінорежисера.

У 2008 та 2009 роках у США відбулися короткі ретроспективи його творчості в Бруклінській академії музики та Тихоокеанському кіноархіві.

Кінокритик Дж. Гоберман у щотижневику "The Village Voice" писав: "Одночасно вигадливий і невмілий, чіткий і наповнений. Для кінострічок Туліо характерна перебільшена емоційна напруженість і не менш первісна відсутність самосвідомості... Його фільми відчайдушні та наполегливі, іноді незграбні, але від цього не менш сильні».

У короткому нарисі режисера для англомовного вебсайту «The Auteurs» Анна Бак-Квапіль назвала роботи Туліо «видовищами страждання та сексу» написавши: «Його стиль може бути ейзенштейнівським. Завдяки експресіоністичному монтажу сяючі обличчя пролетаріату перетинаються з кошенятами, розп'яттями або з недопалками, але він обожнює Голлівуд, надто захопливо наслідуючи К'юкора, Любіча та Фон Стернберга".

Фільмографія

Режисерські роботи

Taistelu Heikkilän talosta (Боротьба за особняк Гейкіла, 1936), частина копії, знайденої в 2007 році Nuorena nukkunut (Силя, яка заснула, молодою, 1937), частина копії, знайденої в архівах La Cinémathèque Franҫaise у 2015. Kiusaus (Спокуса, 1938), всі копії, знищені вогнем у 1959. Laulu tulipunaisesta kukasta (Пісня про червону квітку, 1938) Vihtori ja Klaara (Віктор і Клара, за мотивами коміксу "Виховувати батька", 1939) Unelma karjamajalla (У полях мрій, 1940) Sellaisena kuin sinä minut halusit (Шлях, на якому ти хотів мене, 1944) та його шведськомовна версія –Sådan du ville ha mig (1944) Rakkauden risti (Хрест кохання, 1946) та його шведськомовна версія: Kärlekens kors (1946) Levoton veri (Неспокійний Бод, 1946) та його шведськомовна версія: Oroligt blod (1946) Intohimon vallassa (У захваті від пристрасті, 1947) та його шведськомовна версія: Olof – forsfararen (1947) Хорнанкоскі (Пороги Пекла, 1949) та його шведськомовна версія: Forsfararna (1949); у співпраці з Roland af Hällström Rikollinen nainen (Крива жінка, 1952) Mustasukkaisuus (Ревнощі, 1953) та його шведськомовна версія: Kvinnorna på forsgården (альтернативна: Två kvinnor, 1953) Olet mennyt minun vereeni (Ти увійшов у мою кров, 1956) Se alkoi omenasta (Спочатку було яблуко, 1962) Сенсуела (1973)

Примітки

Посилання

"Як Теодор Тугай перетворився на Теуво Туліо?" в Посольстві Фінляндії, Рига