Володимир Іванович Долгих ( , село Іланське Єнісейської губернії, тепер місто Іланський Іланського району Красноярського краю, Російська Федерація — , місто Москва) — радянський державний діяч, секретар ЦК КПРС, 1-й секретар Красноярського крайкому КПРС. Член ЦК КПРС у 1971—1990 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 24 травня 1982 по 30 вересня 1988 року. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань. Депутат Державної думи Російської Федерації 6-го скликання (2011—2013). Член Ради Федерації РФ (2013—2018). Двічі Герой Соціалістичної Праці (4.12.1965, 4.12.1984). Кандидат технічних наук (1968). Доктор технічних наук, професор.
Життєпис Народився в родині слюсаря залізничного депо станції Іланська Єнісейської губернії.
Під час навчання в середній школі № 61 міста Іланського Володимир Долгих був головою ради шкільної піонерської дружини, потім — секретарем комсомольської організації.
У Червоній армії з 1941 року. Учасник німецько-радянської війни. Додавши собі рік, добровольцем пішов у діючу армію. З маршовою ротою був направлений на Західний фронт, де в цей час йшла битва під Москвою. Був зарахований до 25-го стрілецького полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії, і незабаром призначений політичним керівником роти протитанкових рушниць. 9 лютого 1943 року в бою в Орловській області був важко поранений. На початку 1944 року — комісований з армії.
Член ВКП(б) з 1942 року.
Закінчивши підготовчий курс, у 1944 році поступив в Іркутський гірничо-металургійний інститут, який закінчив з відзнакою в 1949 році. Одночасно з навчанням в інституті закінчив у 1948 році Вечірній університет марксизму-ленінізму при Іркутськом міському комітеті ВКП(б).
З 1949 року на інженерно-технічних посадах. У 1949—1958 роках — начальник зміни, технолог, начальник цеху № 6 (виробництво платини і паладія), начальник цеху № 3 (виробництво родія), головний інженер Красноярського афінажного заводу (потім — заводу кольорових металів).
У 1958—1962 роках — головний інженер Норильського гірничо-металургійного комбінату імені Завенягіна.
У 1962 — квітні 1969 року — директор Норильського гірничо-металургійного комбінату імені Завенягіна Красноярського краю.
28 квітня 1969 — 28 грудня 1972 року — 1-й секретар Красноярського крайового комітету КПРС.
18 грудня 1972 — 30 вересня 1988 року — секретар ЦК КПРС. Одночасно у 1976—1984 роках — завідувач відділу важкої промисловості (з 1983 року — важкої промисловості і енергетики) ЦК КПРС.
З вересня 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві. З 1997 року — голова правління Московської регіональної громадської організації «Красноярське земляцтво».
У 2000-і роки був членом Ради директорів ГМК «Норильський нікель».
З 2002 року — голова Московської міської ради ветеранів. З липня 2008 року — голова Громадської ради міста Москви. Віце-президент регіонального благодійного громадського фонду сприяння театру і телебачення імені І. Смоктуновського «Золотий пелікан».
У 2011—2013 роках Володимир Долгих був депутатом Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації VI скликання в складі федерального списку кандидатів, висунутого партією «Єдина Росія». Як найстарший за віком депутат Державної думи шостого скликання, відповідно до конституції Російської Федерації і регламенту Держдуми відкрив перше засідання нижньої палати нового скликання.
З 13 вересня 2013 по 19 вересня 2018 року указом мера Москви С. Собяніна наділений повноваженнями члена Ради Федерації від виконавчої влади міста Москви. Член комітету РФ з економічної політики.
З 23 грудня 2014 по 29 вересня 2017 року — позаштатний радник губернатора Красноярського краю В. Толоконського. З 26 жовтня 2017 року — позаштатний радник губернатора Красноярського краю О. Усса.
Нагороди і звання Двічі Герой Соціалістичної Праці (4.12.1965, 4.12.1984) шість орденів Леніна (9.06.1961, 4.12.1965, 25.08.1971, 13.12.1972, 4.12.1974, 4.12.1984) два ордени Вітчизняної війни І ст. (6.05.1965, 23.04.1985) орден «За заслуги перед Вітчизною» І ст. (Російська Федерація) (21.07.2014) орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІ ст. (Російська Федерація) (16.04.2020) орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація) (28.12.2009) орден Дружби (Російська Федерація) (8.08.2005) орден Переможного Лютого (Чехословаччина) (19.03.1985) орден Георгія Димитрова (Болгарія) орден Сухе-Батора (Монголія) медалі Золота медаль імені Лаврентьева (2003) знак «Шахтарська слава» 1-го ступеня «Почесний енергетик СРСР» «Почесний будівельник Росії» Почесний громадянин Красноярського краю (22.10.2004) Почесний громадянин Норильська (30.06.2009) Почесний громадянин Москви (31.03.2010) Почесний громадянин Іланського району (Красноярський край) Лауреат премії уряду Москви «Легенда століття» (2006)
Примітки
Джерела
Долгих Владимир Иванович
Посилання Помер секретар ЦК КПРС Долгих /Гордон, 11.10.2020/