Ігнац Молнар (, 27 жовтня 1901, Будапешт — 9 березня 1986, Відень) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Значну частину своєї тренерської кар'єри він провів у Туреччині і, завдяки своїм досягненням, вважається одним з найбільших тренерів турецького футболу загалом і особливо для «Фенербахче» . З цим клубом він був двічі чемпіоном Стамбулу та двічі чемпіоном Туреччини. Він також допоміг клубу здобути перший турецький «Золотий дубль», а також саме при ньому у 1959 році «Фенербахче» зіграло у дебютному чемпіонаті Туреччини та вперше стало чемпіоном країни.

Ігрова кар'єра

У дорослому футболі дебютував виступами за команду «Бочкаї».

У 1924 році він прибув до Італії, ставши гравцем «Віченци», яку очолив його співвітчизник . Дебютував у товариському матчі проти «Карпі» 28 вересня, а в чемпіонаті перший матч зіграв 24 жовтня в домашній грі проти «Удінезе» (4:2), в якій він також забив свій перший гол. «Віченца» отримав підвищення, вигравши свою групу другого дивізіону. Але згодом «Удінезе» подало апеляцію, через використання «Віченцою» професіональних угорських футболістів Молнара та його партнера . В результаті «Віченці» були зараховані технічні поразки 0:2 в усіх матчах сезону, де виходили на поле угорці, і вона опинилась на останньому місці.

Молнар змушений був залишити команду і перейшов до іншого місцевого клубу «Роман», де виступав аж до ліквідації команди у 1927 році, коли її об'єднали з двома іншими римськими колективами у єдиний клуб «Рома». Потім Молнар переїхав до Німеччини, де і закінчив футбольну кар'єру. Як футболіст він був нападником із чудовою технікою та чудовим дриблінгом.

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру у Нідерландах, де до 1939 року (з перервою на 1934—1936 роки, коли він очолював бельгійський «Антверпен») тренував місцеві клуби «Віллем II», «КсерксесДЗБ», «Квік Ден Гаг» та «РФК Роттердам».

У 1939 році його співвітчизник Ернест Ербштейн, головний тренер «Торіно», вирішив залишити Італію через расову дискримінацію і запропонував Молнара керівництву туринців як його можливого замінника, сподіваючись при цьому зайняти його місце в «Роттердамі». Переговори пройшли успішно і Молнар дебютував як головний тренер італійського клубу 5 лютого 1939 року, коли команда йшла на третьому місці в турнірній таблиці, тоді як Ербштейн згодом вирішив втекти до Угорщини. Під керівництвом Молнара «Торіно» тривалий час боролось із «Болоньєю» за чемпіонство, але все ж стало лише другимСтатистика на сайті RSSSF.com . Його перебування на посаді закінчилося на початку Другої світової війни.

Після світової війни Молнар очолив турецьке «Фенербахче», з яким виграв Стамбульську футбольну лігу у сезоні 1947/48 років, не зазнавши жодної поразки на турнірі. Цей результат спонукав Турецьку федерацію футболу поставити його на чолі національної збірної, що саме мала зіграти на Олімпійських іграх 1948 року в Лондоніtff.org: “MİLLİ TAKIM TEKNİK DİREKTÖRLERİ” (aufgerufen am 6. Juli 2014). Молнар прийняв цю пропозицію, на додачу до свого перебування на посаді у «Фенербахче». Втім безпосередньо перед початком турніру Молнар покинув і турецьку національну команду, і «Фенербахче» з причин, які не обговорювались далі, і залишив країну.

Після дев'яти років у 1957 році Молнар повернувся до Туреччини і вдруге очолив «Фенербахче». Цього разу він знову виграв з командою сезоні Стамбульську футбольну лігу у сезоні 1958/59, знову не програвши жодної гри за турнір. Цей розіграш став останнім в історії ліги, оскільки з 1959 року став проводитись загальнонаціональний чемпіонат Туреччини. Перший сезон пройшов з лютого 1959 року по червень 1959 року і Молнар та його команда обігравши у фіналі «Галатасарай» стали першим чемпіоном Туреччини, а сам Молнар став першим головним тренером, який привів команду до такого трофею.

У другому сезоні Молнар залишився у «Фенербахче» лише в першій половині сезону, а в другій частині його замінив співвітчизник Ласло Секей. Ще влітку 1959 року Молнар мав суперечки з деякими посадовими особами клубу. Президент клубу Ага Ерозан закликав публічно вибачитися тренера за свою поведінку22. Juni 1959, Milliyet, S. 6: “Şiddetli itham etti”. На думку Ерозана, Молнар внутрішньо відхилив пропозицію про продовження контракту, але у ЗМІ піднімав чутки про підвищення зарплати. Молнар, у свою чергу, сказав, що вибачень не буде23. Juni 1959, Milliyet, S. 6. В результаті у січні 1960 року Молнару було надано місячну відпустку після поразки від «Спарти» (Прага)14. Januar 1960, Milliyet, S. 6: “F.Bahçe yenildi ve…”15. Januar 1960, Milliyet, S. 6: “Molnar cezaya hayret ediyor”, а незабаром після цього Молнаром був розірваний15. Januar 1960, Milliyet, S. 6: “Esat, geçici antrenör” і Секей був представлений новим тренером19. Januar 1960, Milliyet, S. 6: “Szekelly Fenerbahçe'de”.

З літа 1959 року Молнар також працював з другою збірною Туреччини9. Juni 1959, Milliyet, S. 6: “Molnar ‘B’ Milli takım antrenörü”4. Juli 1959, Milliyet, S. 6, паралельно з його роботою у «Фенербахче». У вересні він вдруге став головним тренером національної збірної Туреччини10. September 1959, Milliyet, S. 6: “MOLNAR A,CİHÂT ARMAN B MİLLÎ TAKIM ANTRENÖRÜ”, до січня 1960 року суміщуючи цю посаду з роботою у «Фенербахче», а потім лише тренував національну команду21. November 1959, Milliyet, S. 6: “1962 DÜNYA FUTBOL ŞAMPİYONASINA İŞTİRAK EDİYORUZ”. Після єдиного товариського матчу проти збірної Шотландії, Молнар покинув збірну.

У 1960 році він прийняв пропозицію «Хапоель» (Петах-Тіква)29. Dezember 1960, Milliyet, S. 6: “Molnar 5-0 mı? Hayret, dedi”31. Januar 1961, Milliyet, S. 6: “Almanyayan antrenör istedik”1. März 1961, Milliyet, S. 6: “MOLNAR GELMEK İSTİYOR”8. August 1961, Milliyet, S. 6: “Molnar Şehrimizde”, вигравши чемпіонат Ізраїлю 1960/61. Восени 1961 року очолив «Маккабі» (Тель-Авів), з яким пропрацював до кінця сезону. Перед сезоном 1962/63 він покинув Ізраїль і став головним тренером австрійської «Аустрія» (Зальцбург), куди запросив воротаря Шюкрю Ерсой, з яким працював у «Фенербахче»22. August 1962, Milliyet, S. 8: “Fenerbahçe,Şükrü'ye bonservis verdi”. Через рік Молнар покинув і цей клуб.

На сезон 1965/66 Молнар повернувся до Туреччини і очолив клуб першого дивізіону «Вефаспор»9. August 1965, Milliyet, S. 8: “Molnar,Vefa ile anlaştı”. У лютому 1966 року він заявив про свою відставку12. Februar 1966, Milliyet, S. 8. Незабаром після цієї відставки Молнар став головним тренером клубу другого дивізіону «Алтинорду», з яким посів 2 місце і вийшов до елітного дивізіону1. Mai 1966, Milliyet, S. 8angelfire.com: “1965-1966 Türkiye 2. Ligi” (abgerufen am 6. Juli 2014). Незважаючи на цей успіх, він покинув «Алтинорду» на новий сезон і увійшов до тренерського штабу турецької збірної25. August 1966, Milliyet, S. 8.

У лютому 1967 році Молнар погодився очолити «Ферікей», однак ця співпраця не сталася7. Februar 1967, Milliyet, S. 10. Натомість Молнар зайняв посаду тренера у своєму колишньому клубі «Фенербахче», де головним тренер працював Абдула Гегич29. März 1967, Milliyet, S. 8. Лише у новому сезоні Молнар був представлений новим головним тренером клубу та втретє очолив команду15. Juni 1967, Milliyet, S. 8. Цей сезон команда провела успішно, вигравши титул чемпіона. Окрім цього був здобути і перший титул Кубка Туреччини історії клубу, а отже, і перший «золотий дубль» у клубній історії. На додачу до цього «Фенербахче» виграв і Кубок Президента, аналог суперкубка країниmackolik.com: “Bütün Kupalar Fener'in” (abgerufen am 8. Juli 2014), а також Балканський кубок, першим серед турецьких клубів. У новому сезоні результати команди не були такими вдалими і Молнара замінив румунський спеціаліст Траян Іонеску після 24-го туру.

На новий сезон Молнар погодився очолити клуб другого дивізіону «Аданаспор»19. Juni 1969, Milliyet, S. 1022. November 1969, Milliyet, S. 109. Dezember 1969, Milliyet, S. 12, з яким працював протягом майже усього сезону. Після того, як мета підвищитись у класі вже не була досяжна, він на початку травня 1970 року покинув південнотурецький клуб4. Mai 1970, Milliyet, S. 10. Надалі Молнара почав перемовини з «Бешикташем», але не зміг домовитися про співпрацю з цим клубом12. Mai 1970, Milliyet, S. 12 , після чого повернувся до Зальцбурга і чекав тут будь-яких пропозицій з Туреччини3. August 1970, Milliyet, S. 1012. Juli 1975, Milliyet, S. 1224. Dezember 1975, Milliyet, S. 12.

На початку 1986 року здоров'я Молнара погіршилося. Його довелося госпіталізувати на лікування у Відень. Там він і помер від своєї хвороби 9 березня 1986 року на 85-му році життя10. März 1986, Milliyet, S. 14.

Титули і досягнення Як тренера «Фенербахче» Чемпіон Туреччини (2): 1959, 1967–68 Володар Кубка Туреччини (1): 1967–68 Володар Суперкубка Туреччини (1): 1968 Чемпіон Стамбульської футбольної ліги (2): 1947–48, 1958–59 Володар Балканського кубка (1): 1966–67

«Хапоель» (Петах-Тіква) Чемпіон Туреччини (1): 1960–61

Примітки

Посилання

Профіль на sport.de