Геязен або ГеязанГейазан — стремящийся в небоMinistry of Culture and Tourism. Goyazan fortress (); (також Гаварзін, Гевразін, Кавазін, Козін) або ГавазанБарсегян Л., Хачатрян Ж., О средневековых крепостях Армении, «Справочник Академии Наук Армении», 1962, N 7, էջ 74-76: Также о церкви см. в Х. Микаэл В. Ованнисян, Крепости Армении, Венеция, 1970, стр 493—494Джалалянц С. Архитектура Великой Армении, часть 1, Тифлис, 1842, стр. 156«Краткая грузинская история Джаваншира (Համառօտ պատմութիւն Վրաց ընծայեալ Ջուանշէրի պատմչի)» Венеция, 1884, стр 114Меликсет-Бек Л., Грузинские источники об армянах и Армении, Ереван, часть 1, 1934, стр. 218 () — середньовічна фортеця на схилах гори Геязен за 15 км на захід від міста Ґазах (сучасний Азербайджан) і за 1 км на північний захід від села Аббасбейлі, за 1,5 км від річки ВоскепарКарапетян С., Арцах, Ереван, 2004, стр. 436. До нашого часу збереглися залишки фортечних стін і невеликого поселення всередині фортеці.
Історія Перша згадка про фортецю в письмових джерелах сягає 1060-х років, коли грузинський цар Баграт IV (1027—1072) напав на Тбілісі, яке в той час перебувало у володінні гянджинського еміра Патлуна. Останнього розгромили війська Іване Орбеляна, захопили в полон і відпустили лише після того, як повернув грузинському царю «…Тпхіс, Гаг та Ковзин…».
1123 року грузинський цар Давид Будівельник (1073—1125) відвоював Гавазан та інші фортеці регіону в сельджуків.
У XIII столітті Гавазан згадується в письмових джерелах, що стосуються навали на ВірменіюThe Mongol acquisitions in Adharbayjan and northern Iran gave them an excellent opportunity to start their victorious campaign in Armenia. They took Tawush in Little Siwnik', as well as the other fortresses of Gardman, Katsaret, Nor Berd, Terunakan, Ergevank'/Erk'ewank', K'avazin, Gag, and Matsnaberd of the principality of Vahram Gageli-Mkhargrdzeli of Gag, in 1233. татаро-монголів на чолі з полководцем Моларом НуїніИстория Вардана вардапета (Հաւաքումն պատմութեան Վարդանայ վարդապետի), Венеция, 1862, стр 145.
Наступна згадка належить якомусь Колофосу і припадає на 1436 рік, коли у фортеці знайшли притулок християни, що втекли від набігів татаро-монголів:
Архітектура
Фортеця була побудована на 400 метровій височині, на її північно-східній частині і відносно навколишнього ландшафту має переважне розташування. Збереглися залишки цитаделі і невеликого поселення всередині фортеці. У 1960—1961 роках територію пам'ятника обстежено експедицією Академії Наук Вірменської РСРԲարսեղյան Լ., Խաչատրյան Ժ., Միջնադարյան Հայաստանի երկու ամրոցների մասին, «ՀՍՍՀ ԳԱ Տեղեկագիր», 1962, N 7, էջ 74-76: Բերդի մասին տե՛ս նաև՝ Հ. Միքայէլ Վ. Յովհաննէսեան, Հայաստանի բերդերը, Վենետիկ, 1970, էջ 493—494:. Розміри цитаделі становлять 140 x 40 метрів. Гавазан споруджений з жовтого вапняку, укріплений сімома напівкруглими вежами, тільки збережена висота яких становить від 4 до 7 метрів. Вхід розташований з заходу. Оточене фортечними стінами місто розкинулося на північ від цитаделі на відстані 400 метрів. Стіни цитаделі були зведені з жовтого вапняку і необробленого крупного гранітуՍամվել Կարապետյան, Հյուսիսային Արցախ, Երեւան, 2004, էջ 437:.
Перший короткий опис Гавазана зробив у першій половині XIX століття С. Джалалянц:
Опис фортеці 1895 року:
Примітки