Борис Блахер (; , Нючжуан (нині Їнкоу), Китай — , Берлін) — німецький композитор, музикознавець, педагог.
Біографія і творчість Борис Блахер народився в часи коли його батьки жили в російськомовній громаді маньчжурського міста Нючжуан (). Батько, Едвард Блахер, родом з Таллінна, керував відділами російсько-німецького банку в Китаї, Сибіру і Маньчжурії. Мати — Хелене Блахер (народжена Вульф), німкеня. Борис Блахер навчався в школі в містах Яньтай і Ухань, Іркутська і Харбіна. Опанував побіжно німецькою, російською, англійською, китайською та італійською мовами. Вчився грати на скрипці і фортепіано. Цікавився оперним театром і працював як практикант на різних сценах.
У 1922 році через Шанхай і Париж потрапив в Берлін. Спочатку вивчав архітектуру і математику, з 1924 року почав здобувати вищу музичну освіту (серед його вчителів, зокрема, Фрідріх Ернст Кох).
У 1925 році створив музику до кінофільму про Бісмарка, в 1927 році три п'єси для флейти, двох кларнетів та ударних, в 1929 році камерну дадаїстичну оперу «Хабемеаяя» ( — Перукар). Заробляв на життя уроками музики, написанням розважальної музики, а також як тапер в кінотеатрах.
У 1937 році Берлінський філармонічний оркестр під керуванням Карла Шуріхта виконав його Concertante Musik für Orchester (Концертну музику для оркестру). Блахер став педагогом в Дрезденській консерваторії, але в 1939 році був звільнений, так як виступив на захист музики Арнольда Шенберга, Пауля Гіндеміта і Даріуса Мійо.
Після другої світової війни створив багато творів, в тому числі популярні «Варіації на тему Паганіні» для оркестру (1947). Йому належать в цілому 14 опер, 9 балетів, концерти для фортепіано, скрипки, альта, віолончелі, труби, кларнета, симфонії, кантати, твори для хору та камерних ансамблів і пісні. У своїх творах користувався власною системою «змінного метра». Більшість його творів атональні, але завдяки яскравому інструментуванню і безтурботному настрою це не завадило їм здобути масове визнання. У 1960 році Блахер зайнявся електронною музикою. Цікавився також джазом.
Викладав в класі композиції в Міжнародному музичному інституті (Берлін-Целендорф). У 1948 році був призначений професором Берлінської вищої школи музики, в 1953—1971 рр. її директор. До числа його учнів належали такі відомі композитори, як Готфрід фон Айнем, Джордж Крам, Арне Меллнес, Юн Ісан, Франсіс Бурт, Клаус Губер, Гюнтер Кохан і Аріберт Райманн.
Дружиною Бориса Блахера була піаністка Герта Блахер-Герцог (нар. 1922). З чотирьох дітей двоє вибрало професію артиста: син Коля (нар. 1963) став скрипалем, дочка Тетяна (нар. 1956) акторкою.
Вибрані твори Симфонія (1938) Струнний квартет № 2 (1940) Княжна Тараканова, опера (1940) Великий Інквізитор (Der Großinquisitor, тв. 21), ораторія для баритона, хору і оркестру за мотивами поеми Ф. М. Достоєвського (1942) Ромео і Джульєтта, камерна опера заШекспіром (1943) Концерт для скрипки (1948) Гамлет, балет за Шекспіром (1949) Німецькі казки, балет-опера (1949/1952) Лісістрата, балет за Арістофаном (1950) Концерт для фортеп'яно № 2 (1952) Абстрактна опера № 1 (1953) Концерт для альта, тв. 48 (1954) Венеціанський мавр, балет за Шекспіром (1955) Концерт для віолончелі (1964, прем'єрне виконання — Зігфрід Пальм) Трістан, балет (1965) Anacaona, шість віршів Альфреда Теннісона (1969) Івонна, принцеса бургундська, опера за драмою Ґомбровича (1973) Поема для розширеного оркестру (1974, присв. Тетяні Гзовській) Варіації на тему Чайковського для віолончелі та фортепіано (1974) 24 прелюдії для фортепіано (1974)
Література
Heribert Henrich u. Thomas Eickhoff: «Boris Blacher». Hofheim, 2003. ISBN 3-936000-20-4 Hanns Heinz Stuckenschmidt: «Boris Blacher». Berlin 1985, ISBN 3-7931-1391-4
Примітки