Маріно Маріні (, 11 травня 1924, Седжано — 20 березня 1997, Мілан) — італійський співак, композитор і музичний продюсер. Мав міжнародний успіх в 1950-х-1960-х роках. Найвідоміша пісня у виконанні Маріно Маріні — La più bella del mondo, яка використовувалась у польському фільмі Хлопці не плачуть.
Біографія Народився в Тоскані в родині музикантів родом з Монтеселіо, неподалік Риму. Провів своє юнацьке життя в Болоньї, де вивчав скрипку та композицію в консерваторії і одночасно отримав диплом інженера-електрика.
По завершенні навчання він починає працювати вчителем музики, але незабаром його призивають до армії. Після Другої світової війни його прийняли на посаду художнього керівника театру в Неаполі, а тим часом він удосконалив свою музичну підготовку в місцевій консерваторії Сан-П'єтро-Мажелла.
У 1949 році на польському кораблі «Sobieski» Маріно прибув до США. Тут він пробув півроку і оселився в Гринвіч-Віллиджі, де познайомився з такими персонажами, як Діззі Гіллеспі та Стен Кентон, познайомившись з класикою бродвейської музики та з бібопом. Американська сцена джазової музики залишила глибокий вплив на його музичний стиль.
Повернувшись до Італії, він почав писати теми для саундтреків та сформував квартет, який виступав у нічних клубах та танцювальних залах. У La Conchiglia в Неаполі він пробув п'ять років, проявляючи свій талант не лише як музиканта, але і як аніматора та розважального. Його репертуар варіювався від міжнародних хітів (I love Paris, Rico vacilon) до неаполітанських пісень (La pansé, Io mammeta e tu, 'E spingule frangese), які переосмислювались в танцювальній версії, часто дотримуючись тогочасної моди і ритмів.
У 1955 році він поїхав до Мілану, де виступав у Caprice і опублікував перші записи під лейблом Durium; в 1956 році він вперше з'явився на телебаченні, а в 1958 році дебютував у Парижі, де досяг неочікуваного і надзвичайного успіху в Олімпії і почав продавати свої записи. Найвідомішою його піснею стає Bambino, французька версія , яку потім перспівала Даліда і щонайменше п'ятнадцять інших виконавців. Ще одна співачка, яка певним чином завдячує музиці Маріні — Катерина Валенте, яка неодноразово включала у свій репертуар пісні Маріно.
Його успіх поширився за межі Європи, досягнувши Близького Сходу, Латинської Америки та Японії.
У 1958 році він приїхав до Великої Британії, де грав з Джеррі Льюїсом в шоу на . Також у Великій Британії Маріні мав великий успіх, настільки, що Пол Маккартні в інтерв'ю повідомляв, що його батько також мав кілька записів Маріно Маріні у своїй колекції.
Марін також переробляв пісні інших авторів, таких як Доменіко Модуньо (, ), (Marina), Ренато Карозоне ().
1960 року його гурт розпався, і Маріні змушений був шукати інших музикантів, які все ще могли супроводжувати його у численних шоу, на які він взяв на себе зобов'язання. В цей час він мав серйозний успіх у Східній Європі та в самому Радянському Союзі — майже неможливе досягнення для західного артиста.
Завершивши активні виступи у сімдесятих роках, Маріні продовжував працювати в звукозаписній галузі як скаут талантів та музичний продюсер; Він також створив звукозаписну компанію Tiffany разом зі своєю дружиною Анною Скоккою.
З закриттям лейблу він став менеджером Fonit Cetra.
Помер у Мілані в 1997 році. Його прах був похований на , де також поховали прах його дружини у 2004 році.
Склад квартету Маріні
Маріно Маріні: голос, фортепіано : голос, бас (1954—1960) Вітторіо Бенвенуті: голос, бас (1960—1963) Франко Сезаріко: голос, бас (1963—1966) Серджіо Пеппіно: барабани (1954—1958) Анджело Піккаррета: барабани (1958—1960) Потіто Діпаче: барабани (1960—1963) : гітара (1954—1960) Бруно Гуарнера: гітара (1960—1963) Франческо Вентура: гітара (1963—1966) Ім'я барабанщика у 1963—1966 роках невідомо
Вибрана дискографія
Примітка
Бібліографія
Autori Vari (a cura di Gino Castaldo), Il dizionario della canzone italiana, editore Armando Curcio (1990); alla voce Marini Marino, di Fabrizio Zampa, pagg. 1004—1005
Посилання Маріно Маріні на AllMusic