Звільнений театр () — чехословацький театр політичної сатири.
Історія Заснований в 1925 році в Празі режисерами Їндржихом Гонзлем і Їржі ФрейкомJaromír Pelc: Zpráva o Osvobozeném divadle, Práce, Praha, 1982, str. 15 і офіційно розпочав свої виступи з лютого 1926 рокуVáclav Holzknecht: Jaroslav Ježek & Osvobozené divadlo, SNKLHU, Praha, 1957, str. 65Michal Schonberg: Osvobozené, Odeon, Praha, 1992, str. 37. У репертуарі театру були сатиричні комедії Яна Веріха і Їржі Восковця, п'єси Вітезслава Незвала, Адольфа Гоффмайстера. Музику до спектаклів писав композитор Ярослав Єжек. Одним з постійних критиків театру був Юліус Фучик.
П'єси були пройняті злободенними політичними натяками, в них сатирично зображувалась дійсність. Виставам, близьким до політичних оглядів, приділялася форма своєрідного театру масок, де головними дійовими особами були два клоуни — Восковець і Веріх (V-j-W). Велике місце займала імпровізаціяJaromír Pelc: Jak jsem potkal Osvobozené — Neznámé forbíny V+W. In: Almanach autorů A, č. 3, Praha, 1991, s. 79–89, .
Напередодні окупації Чехословаччини (1938) «Звільнений театр» був закритий.
Після Другої світової війни (1946) Ян Веріх та Їржі Восковець (Ярослав Єжек помер у США в 1942 році) намагалися відновити Звільнений театр (п'єса Чудодійний горщик), але соціальні умови були не дуже сприятливими для політичної сатири. Більше того, вже на початку цього періоду між двома авторами виникли розбіжності щодо подальшого спрямування театру, що, безумовно, знайшло своє відображення у їхніх діалогах. Після еміграції Іржі Восковця Звільнений театр остаточно припинив існування.
Примітки
Література
Milan Obst, Adolf Scherl: K dějinám české divadelní avantgardy, ČSAV, Praha, 1962 Josef Cincibus: Gramofonová deska a Jan Werich, Státní hudební vydavatelství, Praha, 1964, 40 s. František Cinger: Tiskoví magnáti Voskovec a Werich, Akropolis, Praha, 2008, , 376 s. Zdeněk Hedbávný: Divadlo , Panorama, Praha, 1988, str. 14, 71, 87, 109 Václav Holzknecht: Jaroslav Ježek & Osvobozené divadlo, SNKLHU, Praha, 1957, 419 s. Jaromír Pelc: Meziválečná avantgarda a Osvobozené divadlo, Ústav pro kulturně výchovnou činnost, Praha, 1981, 247 s. Jaromír Pelc: Zpráva o Osvobozeném divadle, Práce, Praha, 1982, 216 s. Jaromír Pelc: Osvobozené divadlo, Mladá fronta, Praha, 1990, 488 s. Oddíl «Osvobozené divadlo neznámé» (s. 339—485) obsahuje skeče, scénické improvizace, předscény a náčrty nerealizovaných her V+W, které se podařilo rekonstruovat z autorských rukopisů, záznamů a stenogramů, pořízených v Osvobozeném divadle. Jaromír Pelc: Jak jsem potkal Osvobozené — Neznámé forbíny V+W. In: Almanach autorů A, č. 3, Praha, 1991, s. 79–89, Otto Rádl: Historie Osvobozeného divadla — Na konci jednoho období, In: Přítomnost, ročník XII, č. 22, 5. června 1935, Praha, str. 347–9 Otto Rádl: Historie Osvobozeného divadla — Místa a roky, In: Přítomnost, ročník XII, č. 23, 12. června 1935, Praha, str. 360–362 Michal Schonberg: Osvobozené, Odeon, Praha, 1992, 402 s. Ondřej Suchý, Oldřich Dudek: jako vystřižená, Melantrich, Praha, 1986, str. 7, 43–4, 46, 57–8, 72, 105, 113, 118