Оксфордський електричний дзвінок ( або ) — експериментальний електричний дзвінок, створений в 1840 році і який працює майже безперервно (виключаючи випадкові короткі перерви, викликані підвищеною вологістю) по теперішній час .
Дзвінок був зроблений в майстерні Воткіна і Хілла ()Oxford Electric Bell та придбаний професором фізики Робертом Уокером ()The Clarendon Dry Pile . Знаходиться в коридорі лабораторії Оксфордського університету в Англії і дзвонить досі, неголосно, тому що знаходиться у вітрині за двома шарами скла.
Він використовує електростатичні сили: металева сфера діаметром близько 4 мм коливається між двома металевими дзвонами, з частотою Кожен дзвін підключений до свого електроду батареї. Коли сфера торкається одного дзвону, вона заряджається, відштовхується від нього та торкається іншого дзвону, де отримує заряд протилежного знаку. Електричний заряд, який передається при цьому, визначається електричною ємністю сфери. Така конструкція призводить до вкрай малого споживання струму від двох послідовно з'єднаних вольтових стовпів , які залиті для герметичності сіркою, і досі ніхто точно не знає, як саме вони влаштовані.
Оксфордський електричний дзвінок не демонструє вічний рух, як може здатися на перший погляд. Все залежить тільки від ємності елементів живлення і вкрай маленького струму споживання. Також він може припинити роботу від зносу елементів .
Примітки
Посилання
Оксфордський електричний дзвінок