Спортивна асоціація «Ро́ма» () — італійський професійний футбольний клуб з Рима, що був заснований у 1927 році. «Рома» тричі вигравала Серію A, у сезонах 1941–42, 1982–83 та 2000–01, а також дев'ять титулів Кубка Італії та два титули Суперкубка Італії. Команда грала на найвищому італійському рівні протягом усього свого існування, за винятком сезону 1951-52. У європейських змаганнях «Рома» виграла Кубок ярмарків у сезоні 1960–61 та Лігу конференцій УЄФА у сезоні 2021–22, а також була фіналістом Кубка європейських чемпіонів 1983–84, Кубка УЄФА 1990—1991 та Ліги Європи УЄФА 2022—2023.

Шістнадцять гравців вигравали Чемпіонат світу, граючи за «Рому»: Аттіліо Ферраріс й Енріке Гвайта (1934); Гвідо Мазетті й Еральдо Мондзельйо (1934 і 1938); Альдо Донаті та П'єтро Серантоні (1938); Бруно Конті (1982); Руді Феллер і Томас Бертольд (1990); Алдаїр (1994); Венсан Кандела (1998); Кафу (2002); Даніеле Де Россі, Сімоне Перротта та Франческо Тотті (2006); Пауло Дибала (2022).

З 1953 року «Рома» грає домашні матчі на стадіоні «Олімпійському», місці, яке клуб поділяє з міським суперником «Лаціо». З місткістю у 70 634 глядачів є другим за величиною стадіоном в Італії після «Сан-Сіро». Клуб планує переїхати на новий стадіон, але його ще не почали будувати. «Рома» та «Лаціо» мають сильне локальне суперництво — «Римське дербі».

Кольори клубу — карміново-червоний і золотисто-жовтий, завдяки чому «Рома» отримала прізвисько «жовто-червоні» (). На футбольній формі ці кольори часто поєднували з білими шортами. На значку клубу зображена вовчиця, що є натяком на міф про заснування Рима.

Історія

Заснування і перші сезони

Спортивна асоціація «Рома» була утворена 7 червня 1927 року (22 липня 1927 року — дата першої офіційної згадки, або день «першого наказу») в результаті об'єднання трьох римських команд: ФК «Роман», «Альба-Аудаче» і «Фортітудо-Про Рома» (спочатку команд було п'ять — «Роман», «Альба», «Аудаче», «Фортітудо» та «Про Рома»). Подібні злиття і перейменування відбувалися по всій Італії під час фашистського режиму з метою спростити географію футболу у великих містах, а також підвищити серед народу популярність і важливість місцевих команд. Ініціатором появи «Роми» і першим її президентом був секретар римської федерації фашистської партії Італо Фоскі, який бажав створити в Вічному місті клуб, здатний боротися з гегемонією північноіталійських команд — «Дженоа», «Торіно», «Ювентусом», «Інтернаціонале» та «Болоньєю». Уникнути злиття вдалося кільком столичним клубам, найбільш відомим з яких є «Лаціо», завдяки зусиллям її віцепрезидента генерала міліції Джорджіо Ваккаро. Крім того, можна згадати і «», що в той час грав у третьому регіональному дивізіоні, а пізніше став однієї з футбольних колисок майбутньої легенди «Роми» Франческо Тотті. Емблемою новоствореної команди стала Капітолійська вовчиця — символ Риму, а кольорами — червоно-жовті кольори клубу «Роман».

Перший матч «Рома» зіграла на «» 17 липня 1927 року проти віцечемпіона Угорщини «Уйпешта» і виграла з рахунком 2:1.

«Рома» дебютувала у чемпіонаті Італії в сезоні 1927/28. Свій перший офіційний матч «джалороссі» провели 25 вересня 1927 року, суперником був «Ліворно», римляни здобули перемогу з рахунком 2:0. Зайнявши у своїй підгрупі B 8-е місце з 11-ти команд і не пробившись у фінальний турнір, римська команда стала учасником втішного турніру — кубка КОНІ, де спочатку виграла свою підгрупу, а потім у фіналі в переграванні на нейтральному полі у Флоренції в додатковий час здолала «Модену» — 2:1. В наступному сезоні 1928/29 «Рома» у підгрупі A розділила третю позицію з «Алессандрією», але за новою формулою турніру тільки переможці підгруп отримували право грати у фіналі.

Зате цього з лишком вистачило для того, щоб потрапити на наступний сезон в засновану Серію А, об'єднаний чемпіонат без поділу на підгрупи. Таким чином, починаючи з моменту утворення, «Рома» стала регулярним учасником головного італійського футбольного турніру, пропустивши лише один сезон (1951/52) за більш ніж 80 років його існування. Вже в наступному сезоні 1930/31 «джалороссі» фінішували на другому місці, пропустивши вперед лише «Ювентус», і вперше вийшли в міжнародний турнір — Кубок Мітропи. Вже тоді «Рома» показувала іскрометний футбол, забивши в 34 матчах 87 голів — здавалося, «вічний» абсолютний рекорд клубу, побитий лише в сезоні 2016/17 (але вже у 38 іграх). Кращими гравцями цього періоду в «Ромі» були капітан Аттіліо Ферраріс, а також Гвідо Мазетті, Фульвіо Бернардіні і Родольфо Волк (перший гравець клубу, який став найкращим бомбардиром Серії А у 1931-му році з 29 забитими м'ячами). Крім того у команди було два фінали Кубка Італії (1937, 1941). Загалом у довоєнний час «Рома» лише раз опускалася за межі першої десятки — в сезоні, що передував першого чемпіонства.

Перше чемпіонство і повоєнні невдачі

Під керівництвом Луїджі Барбезіно, римський клуб був близький до свого першого титулу в сезоні 1935/36, відставши всього на одне очко від «Болоньї». Перемоги ж у Серії А «Рома» досягла в сезоні 1941/42 під проводом Альфреда Шаффера, коли в Європі тривала Друга світова війна. Найкращим бомбардиром команди став місцевий вихованець Амадео Амадеї. На гребені успіху Шеффер покинув команду, і наступний сезон «Рома» завершила на 9-му місці.

З 1943 по 1946 роки чемпіонат в Серії А не проводився, оскільки військові дії перемістилися на територію Італії. Після відновлення Серії А місце команди в ній сумніву не піддавалося, проте «Рома» опустилася в нижню частину турнірної таблиці і зрештою вилетіла із Серії А в сезоні 1950/51. У наступному сезоні римляни під проводом Джузеппе Віані посіли перше місце в Серії В і повернулись в Серію А. Сезон длосі 1951/52 залишається єдиним, який «Рома» провела в Серії В. Пізніше, в 1953 році, «Рома» остаточно переїхала на стадіо «Олімпіко», як на свою домашню арену.

Після повернення в Серію А, «Рома» закріпилася у верхній частині таблиці, ведена такими гравцями як Еджисто Пандольфіні, Діно да Коста і данець Хельге Броне. Найуспішнішим став сезон 1954/55, в якому «джалороссі» під керівництвом англійця Джесса Карвера посіли третє місце, пропустивши вперед «Мілан» та «Удінезе». У сезоні 1960/61 «Рома» виграла свій перший єврокубок — Кубок ярмарків (попередник Кубка УЄФА), обігравши в фіналі «Бірмінгем Сіті» (2:2 на виїзді і 2:0 вдома).

Через кілька років «Рома» виграла свій перший Кубок Італії в сезоні 1963/64, перегравши у фіналі «Торіно» — перший матч завершився з рахунком 0:0, а в переграванні сильнішими були «вовки» 1:0.

Під час сезону 1964/65 тренер Хуан Карлос Лоренсо заявив, що клуб не в змозі платити своїм гравцям і навряд чи зможе дозволити собі вирушити на наступну гру в Віченцу. Вболівальники підтримали клуб, збираючи пожертви на користь клубу. Банкрутства вдалося уникнути з обранням нового президента клубу Франка Еванджелісті.

У сезоні 1968/69 був виграний другий Кубок Італії, а на наступний рік і третій. Джакомо Лозі встановив в 1969 році клубний рекорд за кількістю виступів у всіх змаганнях — 450 матчів, цей рекорд протримався 38 років, поки в 2007 році його не побив Франческо Тотті.

Сімдесяті пройшли відносно спокійно, хоча два трофеї «Рома» взяла — Англо-італійський кубок 1972 року і Кубку Італії 1980 року. Також після поїздки в США на товариський матч проти нью-йоркського «Космосу» в 1978, в клубі з'явився відділ маркетингу і був створений новий логотип: чорний силует голови вовчиці з червоним оком. Необхідність в новому логотипі виникла через бажання створити власний бренд і неможливості реєстрації в якості товарного знака Капітолійської вовчиці.

Друге чемпіонство, 90-ті роки Початок нової успішної сторінки в історії «Роми» ознаменувала перемогою в Кубку Італії 1979/80, де у фіналі по пенальті був обіграний «Торіно». У сезоні 1980/81 «джалороссі» зупинились в кроці від першого місця, пропустивши вперед «Ювентус», на наступний рік команда зайняла третє місце позаду «Ювентуса» та «Фіорентини». Тренером на той час був колишній гравець «Мілана» Нільс Лідгольм, під керівництвом якого грали такі майстри, як Бруно Конті, Агостіно Ді Бартоломеї, Роберто Пруццо і Фалькао.

На наступний рік, в сезоні 1982/83, «Рома» виграла титул вперше за 41 рік. Наступний сезон «Рома» завершила на другому місці і виграла Кубок Італії. Крім того команда дійшла до фіналу Кубка чемпіонів. Фінал з «Ліверпулем», який проходив на стадіоні «вовків», закінчився внічию 1:1 (у «Роми» відзначився Пруццо), але в серії пенальті точнішими виявилися англійці. Успіхи «Роми» 1980-х років закінчилися зайнятим другим місцем у чемпіонаті у сезоні 1985/86 і перемогою в Кубку Італії в тому ж сезоні, де у фіналі була обіграна «Сампдорія» — 3:2. Після цього почалося зниження результатів у лізі, одним з небагатьох успіхів було третє місце в сезоні 1987/88. У 1991 році «Рома» дійшла до фіналу Кубка УЄФА, де програла в італійському фіналі «Інтеру» — 1:2. У тому ж сезоні клуб виграв свій сьомий Кубок Італії і поступився «Сампдорії» в Суперкубку. У 1993 році власником клубу став Франко Сенсі. До кінця десятиліття «Рома» не мала високих досягнень, найкращим результатом було четверте місце в сезоні 1997/98. На початку 1990-х в команді з'явився вихованець клубу нападник Франческо Тотті, який став знаковою фігурою команди.

Нове тисячоліття

«Рома» повернула втрачені позиції в 2000-х, почавши десятиліття з виграшу свого третього скудетто в сезоні 2000/01 під проводом Фабіо Капелло. Доля чемпіонату була вирішена лише в останньому турі — 17 червня 2001 року перемігши «Парму» 3:1, «Рома» випередила «Ювентус» на 2 очки. Капітан команди Франческо Тотті став одним з головних героїв в історії клубу, побивши кілька рекордів. Інші важливі гравці цього періоду — Алдаїр, Кафу, Габріель Батістута і Вінченцо Монтелла.

«Джалороссі» намагалися захистити титул в наступному сезоні, але закінчили його на другому місці, поступившись «Ювентусу» одним очком. Після цього «Рома» протягом 2000-х не раз зупинялася за крок від трофеїв. Вона програла «Мілану» 4:2 у фіналі Кубка Італії 2002/03 і поступилася «Мілану» в чемпіонаті, знову зайнявши друге місце, в сезоні 2003/04.

З переходом Капелло в «Ювентус» в стані «джалороссі» почалася справжня чехарда з участю тренерів клубу. Чезаре Пранделлі на початку сезону 2004/05 залишив «Рому» за сімейними обставинами. Керівництво клубу в екстреному порядку призначило німецького фахівця Руді Феллера, який встиг пограти за «джалороссі» коли був футболістом. Правда, і йому не вдалося затриматися надовго — вже через місяць він був звільнений. Незабаром «Рома» оголосила про запрошення на пост головного тренера Луїджі Дельнері, що став вже третім запрошеним тренером за рік, однак дель Нері не протримався біля керма команди і півроку. Четвертим фахівцем був призначений Бруно Конті, який присвятив римському клубу багато років — після завершення ігрової кар'єри Конті був призначений тренером молодіжних команд «Роми».

У наступному сезоні новий тренер римлян Лучано Спаллетті привів команду до п'ятого місця, яке незабаром, після корупційного скандалу в італійському футболі в 2006 році перетворилося на друге місце в сезоні 2005/06, дозволивши на наступний рік брати участь у Лізі чемпіонів (звідки команда вилетіла в ¼ фіналу, програвши «Манчестер Юнайтед», що розгромив «Рому» на «Олд Траффорд» з рахунком 7:1«Манчестер Юнайтед» — «Рома» — 7:1 «Рома» не викинула на ринг рушник). У тому ж сезоні у фіналі Кубка Італії клуб програв «Інтернаціонале». У наступні кілька сезонів «джалороссі» зміцнили свої позиції у верхній частині турнірної таблиці Серії А, двічі виграли Кубок Італії, а сам Спаллетті був визнаний найкращим тренером країни. Незважаючи на відсутність трофеїв, це десятиліття безумовно є кращим в історії римлян. У 2008 році після смерті Франко Сенсі президентом «Роми» стала його донька Розелла Сенсі.