Дмитро Васильович Нагурний (22 серпня 1946, Москва, СРСР — 16 червня 2019, Київ, Україна) — український живописець, графік, монументаліст, член Національної спілки художників України.
Життєпис Народився 22 серпня 1946 року в Києві. Його батько, Василь Васильович Нагурний був художником-самоуком. Катерина Лебедєва. . Дмитро Нагурний. Красень українського мистецтва. Закінчив Київський державний художній інститут (1975). У 1964—1968 роках навчався на факультеті книжкової графіки Львівського поліграфічного інституту. У 1969 році вступив до Київського художнього інституту на факультет живопису, звідки через два роки перевівся на факультет монументального живопису в майстерню Тетяни Яблонської. У 1975 році закінчив інститут і став працювати на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З того часу бере участь у виставках.
Творчість Працював у галузі живопису, графіки, монументального мистецтва. У 1986 році здійснив кількамісячне відрядження у Чорнобиль, де створив 32 портрети ліквідаторів та інших осіб. Член НСХУ (1984). Заслужений художник України (2002). Твори Нагурного знаходяться у колекціях та музеях України, Росії, Італії, Фінляндії, Бельгії, Німеччини.
Високу оцінку творчості Д.Нагурного дав відомий український мистецтвознавець Дмитро Горбачов:
«Художник складного, «багатообломного профілю» (висловлюючись архітектурною мовою), полістиліст, у свідомості якого водночас працюють два сильно розвинуті струмені: раціонально-дизайнерський пластицизм (так званий американський психологічний комплекс) та одухотворена душевність (Києво-Печерського родоводу, адже Дмитро виростав на печерських горбах, просякнутих і донині містичною поезією іконописця Алімпія). Поєднання таких, здавалося б, полярних якостей в одній особистості, розгойдує маятник уяви, позбавляє психіку спокою, породжує безліч пластичних комбінацій і видозмін. Можна сказати, що його творчий діапазон пролягає між земним і небесним. Гіперреалізм його виповнений передчуттям злету, схильний до фантастики і сюрреалістичних перетворень і часто-густо (майже безприкладно) озивається ліричними нотами. У той час, як в абстрагованих творах Нагурного духовність ніби уречевлена, має внутрішню архітектоніку, живописну фактуру і цупкість. Що є постійно величиною у картинах Дмитрових, – це гармонійний пропорційний лад – відповідник тій системі координат, що на ній тримається рівновага Всесвіту.»Дмитро Горбачов. Вічний мандрівець шукає оази серед пустелі
Мистецтвознавиця Ольга Петрова вважає Д.Нагурного яскравим представником свого покоління:
«Урбаністична «метафізика» Д.Нагурного – іншої природи, ніж мрії Джорджо де Кіріко. Фантазії Д.Нагурного – духовний перегук з підсвідомим, авангардом початку ХХ століття. Його принциповий еклектизм і полістилізм, народжений від шлюбу футуристичних програм з художнім метафоризмом 70-х – початку 80-х років. Метафорична алегоричність була тоді ширмою для красномовної правди. У оповідно-літературних композиціях Д.Нагурного метафоризм, згущений до рівня багатовекторної інформативної події. У цьому засобі діалогів з відкритим і табуйованим, покоління Дмитра Нагурного являло себе світу.» Ольга Петрова. «FUTURO» Dмитра Nагурного.
Персональні виставки 1974. Київ, Польське консульство. 1979. Київ, Спілка художників. 1986. Чорнобиль. 1989. Швеція, Замок барона Ріксмана. 1991. Швеція, Мальме, Замок Сногехольм-Слотт. 1992. Італія, Оспадалетті, Сан-Ремо, галерея «Іль Тарло». 1993. Бельгія, Спа, галерея «Азур». 1993. Німеччина, Аахен, К-Галлері. 1994. Німеччина, Аахен, офіс партії СПД. 1995. Німеччина, Аахен, Клініка. 1996. Німеччина, Аахен, Сістем Хауз. 1996. Київ, Національний художній музей України. 1997. Львів, Палац мистецтв. 1997. Бельгія, Спа, галерея «Азур». 1997. Київ, Національний виставковий центр REX-97. 1997. Київ, галерея «Лада». 1997. Київ, галерея «Погляд». 1998. Київ, галерея «Лада». 1998. Німеччина, Аахен, галерея «Себастіан». 1998. Київ, галерея «Пектораль». 1999. Бельгія, Спа, галерея «Азур». 1999. Київ, галерея «Олімп». 1999. Київ, галерея «Пектораль». 1999. Київ, ресторан «Галерея». 1999. Київ, салон «Емпоріум». 1999. Німеччина, Аахен, галерея «Глекнер». 2000. Німеччина, Майнц, «Піктор Гелері». 2000. Київ, галерея «Лада». 2000. Бельгія, Верв'є, галерея «Сентер». 2006. Київ, Музей «Духовні скарби України». 2006. Київ, Спілка художників України. 2008. Київ, галерея «Арткапітал». 2010. Київ, галерея «Триптих». 2012. Київ, галерея «Вернісаж». 2014. Київ, галерея «Митець». 2016. Київ, галерея «Митець».
Примітки
Бібліографія Dmytro Nahurnyj. Weit Von Kiew. Aachen, 1996. Брама часів. Дмитро Нагурний. Малярство, графіка. Київ, Арткапітал, 2007.
Посилання Дмитро Горбачов. Вічний мандрівець шукає оази серед пустелі. Ольга Петрова. "Футуро Дмитра Нагурного. Дмитро Нагурний. Виставка в НХМУ. 1996 рік. Богема. Дмитро Нагурний. Дмитро Нагурний. Я шукаю досконалості. Дмитро Нагурний. Трансцендентальне творення образів. 2003 рік. Дмитро Нагурний. Красень українського мистецтва. Спецпроект Бібліотеки українського мистецтва.