Володимир Федорович Горленко ( 21 листопада 1927, Вовне) — український етнограф. Доктор історичних наук (1990).
Біографія Народився 21 листопада 1927 року в селянській родині в селі Вовне Шосткинського району (сьогодні Сумської області). 1953 року з відзнакою закінчив історичний факультет Московського державного університету. Після цього проходив аспірантуру в Інституті етнографії імені М. М. Миклухо-Маклая, під час якої досліджував етнографічні матеріали в архівах Москви та Санкт-Петербурга, брав участь в етнографічних експедиціях, вивчав відомості з української етнографії. Науковим керівником Володимира Горленка був бібліограф і етнограф Антон Козаченко.
Після успішного завершення аспірантури з 1957 року працював в ІМФЕ АН УРСР у Києві, єдиній тоді в Україні науковій установі з відділом етнографії (сьогодні належить до НАН України). Захистив кандидатську дисертацію на тему історії української етнографії від початків етнографії як науки до середини XIX століття. У 1965—1971 роках за сумісництвом викладав етнографію в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, на історичному факультеті якого в 1965 році вперше став ініціатором читання курсу «Історія української етнографії», а згодом також другого спецкурсу «Культура та побут українців». У 1975—1980 роках обіймав посаду завідувача відділу етнографії ІМФЕ АН УРСР. У 1981—2004 роках працював на посаді провідного наукового співробітника. У 1988 році в Києві захистив докторську дисертацію «Становление украинской этнографии конца XVIII — первой половины XIX в.». 1990 року здобув науковий ступінь доктора історичних наук. Крім КНУ, також за сумісництвом працював викладачем етнографії й у низці інших вищих навчальних закладах Києва.
Доробок Головним напрямком дослідження Володимира Горленка є українська етнографія. Автор статей і монографій з історії, теорії й становлення методики української етнографії, господарства та матеріальної культури українців, питань українського народознавства. Працював над невиданими працями «Традиції народно-побутової культури українців» і «Регіональний історико-етнографічний атлас України, Білорусії та Молдавії. Вип. 1. Народна землеробська техніка». Співзасновник і учасник науково-методичної ради Київського музею народної архітектури та побуту УРСР, член редакційної колегії міжнародного видання «Ethnologia Slavica». Був науковим керівником дисертантів В. Борисенко, Л. Артюх.
Бібліографія Нове про творчу та суспільно-політичну діяльність Т. Г. Шевченка // РЛ. 1959. № 2 О периодизации истории украинской этнографии. — СЭ, 1961 г., № 1, с. Нариси з історії української етнографії та російсько-українських етнографічних зв'язків. — К.: Наукова думка, 1964 р. — 248 с. В. П. Милорадович: до 120-річчя з дня народження. — НТЕ, 1966 р., № 2, с. 83 — 85. Народна землеробська техніка українців. К., 1971 (у співавторстві) Традиційно-побутова культура і звичаї українців другої половини XVII—XVIII ст. // Історія Української РСР. К., 1979. Т. 2 З історії формування наукової методики народознавства // НТЕ. 1980. № 4 Об этнониме «черкаси» в отечественной науке конца 18 — первой половины 19 ст. // Сов. этнография. 1982. № 3, с. 96 — 108. Спільнослов'янські елементи в традиційній матеріальній культурі українців. К., 1983 До питання етнографічної типології народних землеробських знарядь українського селянства // Нар. творчість. 1984. № 4 М. О. Максимович як етнограф. — НТЕ, 1984 р., № 6, с. 31 — 36. Етнографія Києва і Київщини: традиції і сучасність. — К.: Наукова думка, 1986 р. — 271 с. Традиционно-бытовая культура Полтавщины в работах отечественных исследователей к.18 в. — «Всесоюзная научная конференция по историческому краеведению. 1-я. ТД», К., 1987 г., с. 275—276. Становление украинской этнографии конца XVIII — первой половины ХІХ в. — К.: Наукова думка, 1988 г. — 214 с. Становлення і розвиток матеріальної культури української народності (XIV — середина XVII ст.) // Укр. народність: Нариси політ. та соц.-етніч. історії. К., 1990 Про походження назви «черкаси» щодо українців 16 — 17 ст. — Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина (К.), 1993 р., т. 2, с. 27 — 34. До проблеми вивчення етнографічної групи українців «литвини». — «Полісся: мова, культура, історія», К., 1996 р., с. 194—200.
Ремесла і промисли козацького краю: 16 — 18 ст. — ПУ, 1998 р., № 3-4, с. 97 — 102. Українці: Істор.-етногр. дослідж: У 2 кн. Опішне, 1999, кн. 1. (у співавторстві) Литвини півночі України — ймовірний уламок нащадків племені літописних сіверян // ПУ. 2001. № 1–2, с. 84 — 103, 46 іл.
Примітки