Клепа́ло або сту́кальце, стука́чка, грю́кальцеСтукачка, стукальце, грю́кальце // Кримський А., Єфремов С. Російсько-український академічний словник, 1924–1933 . Друге видання. — К., 2007. — С. 767.Клепало // Андрусишин К., Крет Я. Українсько-англійський словник, 1955., дверний молоток (росіянізм) — зовнішнє знаряддя на дверях, призначене для людей, що перебувають за межами будинку, сповіщати стуком господарів про свою присутність і бажання увійти у приміщення. Виготовляється з металу і зазвичай має форму кільця, молоточка чи вигляд певної фігурки, якою стукають об закріплену на дверях металеву частину клепала.
Історія
У добу середньовіччя і Ренесансу майстри перетворили дверні клепала на маленькі витвори мистецтва. Перші відомі клепала датуються раннім середньовіччям і мали форму молоточка. Згодом для стукалець запозичили форму , дверної ручки у вигляді левової голови з кільцем. Ще одним популярним мотивом була рука, яка б'є м'ячем у двері.
Орнамент дверей і клепал мав стати вираженням статків і соціального становища власникаUrsula Mende. Die Türzieher des Mittelalters. Deutscher Verlag für Kunstwissenschaften, Berlin 1981, ISBN 3-87157-086-9.
У новітню добу стукальця замінив електричний дзвінок. Відтак клепала виконують виключно декоративну функцію.
Види дверних клепал Німецький професор, орнаменталіст Франц Меєр виділив три види стукачок: «кільце» (антаба), «молоток» та орнаментована частина, яка могла набути форми тварини чи іншої фігури. Високий попит на антикварні клепала на початку ХХ століття спричинив появу кованих версій.
Галерея дверних стукачок
Див. також
Дверний дзвінок
Примітки
Посилання
«Heurtoir» (клепало) — ілюстрований французький архітектурний словник