Со́кіл (стара назва Сокуль) — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Рожищенської міської громади. Населення становить 797 осіб.

Символіка Печатка ратуші відома з 1629 року, на ній було зображено родовий герб князів Єловицьких, які були власниками поселення у пер. пол. XVI ст.: у червоному полі золотий портал, над яким срібний хрест.

Легенда про заснування Одна з легенд, розповідає, що в сиву давнину на місці села були непрохідні ліси і що саме тут троє мисливців знайшли сокола, який був ними приручений і став першим помічником під час полювання. Вигідне географічне положення — ліси, родюча земля, річка Стир — все це приваблювало сюди перших поселенців.

Археологія В археологічному пам'ятнику Волині (Рожищенсъкий район) зазначено, що в південній частині села на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега р. Стир висотою 8-10 м над рівнем заплави та на схід від шосейної дороги — багатошарове поселення культури гребінцево-накольчастої кераміки і укріплене місто давньоруського періоду Х-ХІІ ст., площею 1 га.

Археологи вважають, що спочатку постав замок, розташований на березі річки, оточений земляними валами, висота яких ще й тепер сягає 5-ти метрів, а ширина 10-ти метрів. Сокульський замок був на той час важливим стратегічним пунктом і являв собою досить неприступне укріплення. Лад земляними валами підіймався дерев'яний паркан з важких дубових колод. Вхід до замку з західної сторони перекривала в'їзна брама. Перед нею знаходився висячий міст, при потребі він підіймався і опускався через заповнений водою рів перед валами, довжина збережених земляних валів замку — 90 метрів, ширина — 80.

Історія

Хоча місто існувало ще у XI—XII ст., перші відомі згадки про нього містять документи давнього літописного «Пам'ятника» Почаївського монастиря за 1224 рік. Належало місто до Галицько-Волинського князівства.

Головне заняття населення в ХІІ-XIII століттях — землеробство, тваринництво, рибальство, мисливство. Центром міста був замок, навколо якого виростали будинки селян, ремісників, купців. Населення з кожним роком збільшувалося. В XIV—XV ст. його оточували високі земляні вали, що захищали від ворожих нападів.

У XV—XVII ст. містечко далі забудовується і розвивається. В 1564 від великого князя литовського і короля Польщі Сигізмунда Августа Сокуль отримав магдебурзьке право, що сприяло його подальшому економічному і культурному розквіту. В 1577 році платив від містечка королівській скарбниці від 30 ринкових домів, 248 вуличних домів, 60 убогих домів, 8 лозних людей. Наприкінці XVII ст. у містечку проживає 777 мешканців, було дві церкви, костел, синагога, дві крамниці, 17 ремісників, щорічно відбувались дві ярмарки.

Перша згадка про бібліотеку села Сокіл датується 1816 роком, коли було перебудовано храм Успіння Божої Матері і при ньому було встановлено школу та бібліотеку. Далі бібліотека функціонувала при церковно-приходській школі та в хатах-читальнях.

За переписом 1911 року в містечку Сокуль було 209 дворів, 1453 мешканці 3 них основне населення — українці, більше сотні євреїв, багато польських сімей.

У 1929 на Сокіл поширені правила міської забудови.Rozporządzenie Ministra Robót Publicznych w porozumieniu z Ministrem Spraw Wewnętrznych z dnia 10 maja 1929 r. rozciągające przepisy dla gmin miejskich na niektóre osiedla gmin wiejskich na obszarze województwa wołyńskiego. — Dz.U. 1929 nr 41 poz. 347

В липні 1943 року село оточили німецькі есесівці і мадярські війська загнали людей до Троїцької церкви, щоб спалити всіх живцем, але людей було врятовано, нацистами було спалено 189 житлових будинків і 245 господарських будівель. 35 осіб вивезли на каторжні роботи до Німеччини. 66 мешканці загинуло смертю хоробрих у боротьбі з ворогом. Під час польсько-українського конфлікту на Волині село Сокіл було спалено, 19 мешканці замордовано поляками.

12 червня 2020, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 708-р, село увійшло до складу Рожищенської міської громади.

19 липня 2020, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рожищенського району, село увійшло до складу новоутвореного Луцького району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 897 осіб, з яких 414 чоловіків та 483 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 804 особи.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельністьВідсотокукраїнська78698,62 %російська111,38 %Усього797100 %

Відомі уродженці села Богачук Олександр Теофілович (18 грудня 1933 — 18 травня 1994) — український поет, журналіст. Єлізар'єв Руслан Євгенович (4 грудня 1971 — 30 листопада 2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Чайка Тарас Ігорович (10 лютого 1993 — 2 листопада 2022) — військовослужбовець, старший лейтенант 125 ОБрТрО, Герой України (посмертно) Кравчук Владислав Олександрович (18 травня 1999 — ) — військовослужбовець, солдат 3-ї окремої штурмової бригади. Пушкарчук Алла Вікторівна (18 листопада 1994 — 25 квітня 2024) — українська журналістка, редакторка, театрознавиця, учасниця російсько-української війни.

Галерея </center>

Примітки

Література Со́кіл // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.638

Посилання Погода в селі Сокіл

Православний монастир — у католицькому костелі. Стаття Наталки Слюсар про чоловічий монастир Успіння Пресвятої Богородиці в с. Сокіл Рожищанського деканату в обласному виданні «Вісник і Ко»