Георгій Карпович Циньов (, місто Катеринослав, тепер Дніпро — , місто Москва) — радянський діяч органів державної безпеки, заступник, 1-й заступник голови КДБ СРСР, генерал армії (13.12.1978). Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1971—1976 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Депутат Верховної Ради Російської РФСР 8—10-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (4.05.1977).

Життєпис У 1925—1929 роках працював робітником, помічником розмітника, бригадиром Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського.

У 1929—1934 роках — студент Дніпропетровського металургійного інституту.

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1934—1939 роках — майстер, інженер, старший інженер, відповідальний секретар бюро, виконувач обов'язків начальника цеху Нижньодніпровського трубопрокатного заводу імені Карла Лібкнехта в Нижньодніпровську Дніпропетровської області.

У 1939—1940 роках — завідувач металургійного відділу Дніпропетровського міського комітету КП(б)У. З квітня 1940 року — 1-й секретар Ленінського районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

У 1940 — 29 березня 1941 року — секретар Дніпропетровського міського комітету КП(б)У з кадрів. 29 березня 1941 — липень 1941 року — 3-й секретар Дніпропетровського міського комітету КП(б)У.

З липня 1941 року служив у Червоній армії на політичній роботі, учасник німецько-радянської війни. У липні — листопаді 1941 року — військовий комісар артилерійського полку. У листопаді 1941 — лютому 1942 року — військовий комісар штабу оперативної групи 21-ї армії Південно-Західного фронту. У лютому — липні 1942 року — заступник начальника політичного управління Калінінського фронту. У липні 1942 — травні 1943 року — начальник політичного відділу 4-ї ударної армії Калінінського фронту. У травні 1943 — жовтні 1945 року — начальник політичного відділу 57-ї армії на 2-му Українському і 3-му Українському фронтах, а з червня 1945 року — в Південній групі військ.

У жовтні 1945 — квітні 1946 року — начальник економічного відділу, в квітні 1946 — 28 серпня 1950 року — помічник Верховного комісара — начальник штабу радянської частини Союзницької комісії в Австрії. 28 серпня 1950 — 28 липня 1951 року — заступник Верховного комісара радянської частини Союзницької комісії в Австрії.

У липні 1951 — вересні 1953 року — слухач Вищої військової академії Генерального штабу імені Ворошилова.

З 21 вересня 1953 по 24 червня 1958 року — начальник Управління особливих відділів МВС (з 1954 року — КДБ) по Групі радянських військ у Німеччині.

24 червня 1958 — 24 жовтня 1960 року — начальник Військового інституту КДБ при Раді міністрів СРСР імені Дзержинського.

З 24 жовтня 1960 по травень 1964 року — начальник Спеціального управління (особливих відділів ракетних військ стратегічного призначення) 3-го управління (військова контррозвідка) КДБ при Раді міністрів СРСР.

У березні 1961 — 23 лютого 1966 року — заступник начальника 3-го управління (військова контррозвідка) КДБ при Раді міністрів СРСР.

23 лютого 1966 — 24 липня 1967 року — начальник 3-го управління (військова контррозвідка) КДБ при Раді міністрів СРСР. З 24 травня 1967 року — член Колегії КДБ при Раді міністрів СРСР.

24 липня 1967 — 28 липня 1970 року — начальник 2-го Головного управління (контррозвідка) КДБ при Раді міністрів СРСР. У 1968 році перебував у складі оперативної групи КДБ в Чехословаччині, брав участь у підготовці питання про введення військ країн Варшавського Договору в цю країну.

28 липня 1970 — 25 січня 1982 року — заступник голови КДБ при Раді Міністрів СРСР. Відповідно до розподілу обов'язків курирував військову контррозвідку (3-е управління) і Слідчий відділ. У 1970—1974 роках також курирував 15-е управління (обслуговування атомних сховищ вищого керівництва), що стало надалі Головним управлінням. Був довіреною особою Л. І. Брежнєва в органах державної безпеки.

За видатні заслуги в забезпеченні безпеки Батьківщини і в зв'язку з сімдесятиріччям з дня народження, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 травня 1977 року генерал-полковнику Циньову Георгію Карповичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

25 січня 1982 — 1 грудня 1985 року — 1-й заступник голови КДБ СРСР.

З грудня 1985 по 11 січня 1992 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З січня 1992 року — у відставці в Москві.

Помер 31 травня 1996 року. Похований на Ваганьковському цвинтарі в Москві.

Військові звання полковий комісар полковник (.12.1942) генерал-майор (19.04.1945) генерал-лейтенант (9.01.1957) генерал-полковник (27.10.1967) генерал армії (13.12.1978)

Нагороди і звання Герой Соціалістичної Праці (4.05.1977) три ордени Леніна (29.12.1973, 4.05.1977, 4.05.1982) орден Жовтневої Революції (4.06.1971) три ордени Червоного Прапора (19.03.1944, 28.04.1945, 28.04.1980) орден Трудового Червоного Прапора (5.05.1967) орден Богдана Хмельницького ІІ ст. (3.11.1944) два ордени Вітчизняної війни І ст. (13.09.1944, 11.03.1985) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (27.09.1943) орден Святого Олександра IV ступеня з мечами (21.05.1945, Болгарія) орден Заслуг 1-го класу (Угорщина) орден «Червоного Прапора» (Монголія) медаль «За бойові заслуги» (19.11.1951) медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медалі

Примітки

Джерела Цинёв Георгий Карпович Цинёв Георгий Карпович