Джанфранко Маттеолі (; 21 квітня 1959, Оводда) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за «Інтернаціонале», з яким став чемпіоном Італії та володарем Суперкубка Італії, а також національну збірну Італії.
Клубна кар'єра Народився 21 квітня 1959 року в місті Оводда. Вихованець футбольної школи клубу «Канту». У дорослому футболі дебютував 1975 року у дорослій команді, в якій провів один сезон, взявши участь у 3 матчах Серії D.
1976 року Маттеолі перейшов у «Комо», але через деякий час відправився в оренду за ігровою практикою в «Джуліанову». У січні 1978 року Джанфранко повернувся в Ларіо, але потім знову відправляється в оренду в «Осіману» і, нарешті, в «Реджані», де він грав два сезони і став повноцінним гравцем основного складу
Повернувшись влітку 1982 року до «Комо», після двох сезонів в Серії В він допоміг команді вийти до вищого дивізіону. Дебютував в Серії А 16 вересня 1984 року в матчі проти «Ювентуса» (0:0) і був визнаний одним з найкращих півзахисників сезонуPanini, vol. 1. p. 20..
У 1985 році він переїхав до «Сампдорії», де провів лише один сезон, після чого за 4,8 мільярда лір був придбаний «Інтернаціонале»Panini, vol. 3. p. 10.. Міланці на чолі з Джованні Трапаттоні були однією з найкращих команд країни і 1989 року вибороли титул чемпіона Італії та стали володарем Суперкубка Італії. У цьому ж сезоні Маттеолі 27 листопада 1988 року встановив рекорд забивши найшвидший гол і історії Серії А, відзначившись у матчі проти «Чезени» через 9,9 секунд після початку гри. 10 січня 1993 року Марко Бранка пообив цей рекорд, забивши гол на 9,1 секунді, але і той рекорд був побитий — Паоло Поджи забив свій гол на 8,9 секунді матчу 2 грудня 2001 року.
1990 року уклав контракт з клубом «Кальярі», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Кальярі» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди і 1993 року допоміг клубу після багаторічної відсутності в єврокубках кваліфікуватись до Кубку УЄФА. Там клуб дійшов до півфіналу, де програв «Інтеру», який потім виграв турнір.
Завершив ігрову кар'єру у команді «Перуджа», за яку виступав протягом сезону 1994/95 років.
Виступи за збірні Протягом 1984—1986 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1986 року. Всього на молодіжному рівні зіграв у 14 офіційних матчах.
6 грудня 1986 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії в матчі відбору на чемпіонат Європи 1988 року проти Мальти (2:0). Наступного року зіграв ще у двох матчах відбору та трьох товариських іграх, після чого за збірну більше не грав.
Кар'єра тренера З 1999 року працював тренером юнацької команди «Кальярі», а 15 жовтня 2001 року після звільнення головного тренера першої команди Антоніо Сали Маттеолі став виконувачем головного тренера. Однак 18 грудня після поганих результатів Маттеолі був звільнений і незабаром повернувся до роботи з молоддю.
29 грудня 2005 року обійняв посаду технічного директора «Кальярі», де пропрацював протягом 10 років і покинув її 26 травня 2015 року.
1 листопада 2015 року він приєднався до «Комо», ставши технічним консультантом нового головного тренера клубу Джанлуки Фести, де пропрацював до березня.
4 липня 2016 року він був призначений куратором молодіжного сектору «Інтернаціонале».
Статистика виступів
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення Чемпіон Італії (1): «Інтернаціонале»: 1988–1989 Володар Суперкубка Італії (1): «Інтернаціонале»: 1989
Примітки
Джерела Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961—2012, vol. 1 (1984—1985), ed. speciale per La Gazzetta dello Sport, Modena, Panini, 7 maggio 2012. Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961—2012, vol. 3 (1986—1987), ed. speciale per La Gazzetta dello Sport, Modena, Panini, 21 maggio 2012.
Посилання