Анатолій Семенович Дригін ( , місто Балашов, тепер Саратовської області, Російська Федерація — , місто Москва) — радянський державний діяч, 1-й секретар Вологодського обласного комітету КПРС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Член ЦК КПРС у 1971—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (13.03.1984).

Життєпис Народився в багатодітній селянинській родині. Батько працював шляховим обхідником.

Закінчив середню школу. У 1929 році вступив до комсомолу.

У 1935 році закінчив Мічурінський інститут плодово-ягідних культур, агроном.

У 1935—1936 роках — молодший науковий співробітник, у 1936—1941 роках — старший науковий співробітник — завідувач відділу селекції і сортовивчення дослідної плодово-ягідної станції Башкирського науково-дослідного інституту соціалістичної реконструкції сільського господарства.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941—1946 роках служив у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У 1941 році був політичним керівником роти стрілецького полку, потім — стрілецького батальйону. З 1942 року командував стрілецьким батальйоном. З 1943 по 1945 рік майор Анатолій Дригін (не маючи ніякої військової освіти крім короткострокових довоєнних зборів) командував 70-м гвардійським стрілецьким полком 24-ї Євпаторійської гвардійської стрілецької дивізії. Воював на Західному, Волховському, Сталінградському, Донському, Південному, 2-м Прибалтійському і 3-му Білоруському фронтах. Був тричі поранений.

У 1946—1950 роках — директор експериментальної бази «Красный пахарь» Всесоюзного науково-дослідного інституту рослинництва в Павловському районі Ленінградської області. У 1950 році — директор плодорозплідницького радгоспу «Стреблово» Лузького району Ленінградської області.

У 1950—1953 роках — голова виконавчого комітету Лузької районної ради депутатів трудящих Ленінградської області.

У 1953—1956 роках — 1-й секретар Лузького районного комітету КПРС Ленінградської області.

У 1956—1957 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Ленінградського обласного комітету КПРС.

У 1957—1960 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Ленінградської обласної ради депутатів трудящих.

У 1960 — вересні 1961 року — секретар Ленінградського обласного комітету КПРС.

27 вересня 1961 — 20 липня 1985 року — 1-й секретар Вологодського обласного комітету КПРС.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 березня 1984 року за багаторічну і плідну роботу в партійних і радянських органах, великі заслуги в мобілізації комуністів, всіх трудящих на прискорений розвиток економіки і культури області та в зв'язку з 70-річчям Дригіну Анатолію Семеновичу присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З липня 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 19 листопада 1990 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Звання майор підполковник (1945)

Нагороди Герой Соціалістичної Праці (13.03.1984) три ордени Леніна (22.06.1957, 27.08.1971, 13.03.1984) орден Жовтневої Революції (11.12.1973) два ордени Червоного Прапора (22.04.1944, 31.08.1944) орден Трудового Червоного Прапора (19.03.1964) орден Суворова ІІІ ст. (20.04.1945) орден Вітчизняної війни І ст. (11.03.1985) орден Червоної Зірки (7.02.1943) медалі Почесна медаль Радянського комітету захисту миру «Борцеві за мир» Почесний громадянин міста Вологди (1985)

Примітки

Джерела Дрыгин Анатолий Семёнович Дрыгин Анатолий Семёнович