Варлаам Ґеловані (14 квітня 1878 — 22 лютого 1915) — адвокат та політик у Російській імперії.

Життєпис Варлаам Ґеловані був молодшим сином князя Левана Ґеловані і Деспіни Шервашидзе. Родовий маєток — с. Спатогорі, Кутаїської губернії Російської імперії, нині в складі Грузії.

Нероздільно з братами, Костянтином і Платоном володів маєтком у Лечхумському повіті Кутаїської губернії (близько 1000 десятин лісу і 200 десятин орних земель). Закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького Імператорського університету і працював помічником Присяжного Повіреного тамтешньої судової палати. В активне політичне і громадське життя включився як член народницької групи Петроградської адвокатури. Переконаний соціал-федераліст, який мріяв про відродження Грузії, він стверджував:

Не в запереченні особливих інтересів маленьких націй, а в їх поєднанні з завданнями величезного цілого — єдиний шлях до здорового державного будівництва.

Деякий час перебував на посаді секретаря «Трудової групи» в III Державній думі Російської імперії. Повернувшись вкінці сесії (1912) на Кавказ, був обраний в IV Державну думу від Кутаїської губернії за списком соціалістів-федералістів, від групи «трудовиків». Був головою одного з шахових клубів Санкт-Петербурга. Варлам Ґеловані був також обраний секретарем Петербурзького відділення Товариства Злуки Народностей Російської імперії (під головуванням графа Івана Толстого). Був особистим другом Олександра Керенського (разом з ним, в приватних бесідах зізнавався, що «Ми гриземося»). ვასილ წერეთელი. «კერენსკი და ჩვენი ფედერალისტები» // «ჩვენი ქვეყანა», # 44, შაბათი, 3 ივნისი, 1917 წ.(Василий Церетели. "Керенский и наши федералисты" // "Наша Страна", № 44, суббота, 3 июня 1917 г.)

IV Державна дума Вибори до четвертої Державної Думи відбулися у вересні—жовтні 1912 року. До цього часу у РСДРП в Грузії з'явився серйозний конкурент — Національно-демократична партія, і симпатії виборців явно схилилися в бік її представників. На Кавказі, як і раніше, повинні були бути обрані 10 депутатів Державної Думи. Відновити свій ослаблий вплив у Тифліській губернії грузинським соціал-демократам меншовикам вдалося шляхом залучення симпатій вірменського населення.

З 21 виборців у Тифліській губернії 15 були вірменами. Завдяки саме їх підтримці меншовик Чхеїдзе Ніколоз знову став депутатом. Зате в Кутаїській губернії перемогу здобули національно-демократичні сили: від цієї губернії депутатом був обраний їхній представник Варлаам Ґеловані. Соціал-демократи перемогли в Батумській і Карський областях і Сухумському окрузі, депутатом від яких обрали меншовика Акакія Чхенкелі. Матвій Скобелєв, який отримав мандат від російського населення Кавказу, теж був соціал-демократом. Лідером соціал-демократичної фракції в Державній Думі знову став Чхеїдзе Ніколоз.

Четверта Державна Дума займає важливе місце в грузинській історії: саме там було поставлено питання про автономію Грузії. Постановка цього питання пов'язана з іменами Акакія Чхенкелі і Варлаама Ґеловані.

10 грудня 1912 року, виступаючи з трибуни четвертої Думи, Акакій Чхенкелі виголосив промову, короткий зміст якої можна сформулювати наступним чином: 1) національне питання є надто важливим для такої багатонаціональної країни, як Російська імперія; 2) для того щоб Російська держава була сильною, необхідно розробити національну політику, однаково прийнятну як для росіян, так і для представників інших національностей; 3) слід скасувати всі закони, що обмежують права неросійських народів; 4) Грузія, грузинський народ на собі відчули всі негаразди національного гніту; 5) соціал-демократія буде боротися, захищаючи інтереси всіх пригноблених народів; 6) кожна нація, яка проживає в Російській імперії, повинна отримати право на створення власних виконавчих органів; 7) соціал-демократична фракція зробить все, аби прискорити процес створення таких органів. Хоча Акакій Чхенкелі в цьому виступі жодного разу не вжив слово «автономія», але, говорячи про «власні виконавчі органи», він мав на увазі саме це.

У своєму виступі в Державній Думі 13 грудня 1912 року Варлаам Ґеловані прямо поставив питання про створення територіальної автономії Грузії в складі Російської імперії. Хоча ніяких практичних наслідків цей виступ не викликав, сам факт постановки питання про автономію Грузії був вельми важливим.

Діяльність грузинських політиків в Державній Думі чотирьох скликань багато в чому визначив обличчя грузинської політичної еліти. Набутий в результаті цієї діяльності досвід був використаний в процесі відтворення державності Грузії в 1918—1921 роках.

Перша світова війна Як тільки була оголошена війна, князь Варлаам Ґеловані вирушив на німецький фронт командиром санітарного загону Державної Думи. Під Августовим (місто на північному сході Польщі) особисто виносив з-під обстрілу поранених бійців і був нагороджений Георгіївською медаллю і відзнакою Червоного Хреста.

На початку 1915 року направлений на Кавказький фронт. У лазареті заразився на висипний тиф, від якого і помер 22 лютого 1915 року.

Некролог на смерть Варлаама Ґеловані, написаний Олександром Керенським і опублікований в Петроградському журналі «Північна зірка», закінчується такими словами:

Любий друже, нестерпно важко усвідомлювати, що тебе немає і не буде більше поруч з нами! Ти пішов, залишивши нам новий приклад того, як повинні йти люди боргу. О, якби й у нас вистачило сил, коли прийде час, так само просто і до кінця виконати наш борг. 24 лютого 1915 р. О. Керенський

Незабаром після смерті в Петрограді було створено «Освітнє товариство імені князя Варлаама Ґеловані», що ставив собі за мету турботу про сиріт загиблих в боях воїнів, відкриття шкіл, дитячих садків, видання підручників, підтримку церкви і пам'яток історії та архітектури (його статут було затверджено вже при Тимчасовому уряді, у квітні 1917)Российский государственный исторический архив Ф1278 Оп.9. Д.175..

Родина

Батько — князь Леван Ґеловані — підпоручик міліції, учасник російсько-турецької війни 1877—1878 рр. Мати — княгиня Деспіна Шервашидзе. Дружина — княгиня Ніна Тархан-Моураві, донька генерал-майора, князя Георгія Тархан-Моураві від шлюбу з Софією. Ніна брала участь в роботі чоловіка, була сестрою милосердя на фронті в загоні свого чоловіка і одночасно з ним захворіла на тиф, але одужала. Їхній єдиний син Георгій помер малолітнім. Брат — князь Костянтин Ґеловані — грузинський воєначальник. Герой Російсько-японської війни 1904—1905 рр., учасник Першої світової війни. Генерал Грузинської Демократичної Республіки. Брат — князь Платон Ґеловані — про долю практично нічого невідомо, розстріляний 10 серпня 1937 року. Засуджений за особистою санкцією Йосипа Сталіна. На розстрільному списку підписи: «ЗА» Сталін, Молотов, Каганович. Син — князь Георгій Ґеловані — помер малолітнім.

Джерела

Дворянские роды Российской Империи, т.3, под ред. С. В. Думина. 1996. Архив РАН. Личный архив Н. А. Морозова Высшие и центральные органы власти ИСТОРИЯ ДОРЕВОЛЮЦИОННОЙ РОССИИ В ДНЕВНИКАХ И ВОСПОМИНАНИЯХ Российская империя. История Государства Российского

Примітки