Мовчазна більшість

Мовчазна більшість () — маса людей, які не висловлюють свою думку публічно і, як правило, не беруть участі в суспільному і політичному житті.«Silent majority» Oxford English Dictionary За Ж. Бодріяром, мовчазна більшість характеризується загальною пасивністю, інертністю і схильністю до конформізму.Бодрийяр, Жан. В тени молчаливого большинства, или Конец социального (À l'ombre des majorités silencieuses ou la fin du social). / Пер. с фр. Н. В. Суслова. — Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 2000

Термін популяризовано в США в кінці 1960-х років — зокрема, після звернення президента Річарда Ніксона до нації з приводу війни у В'єтнамі. У своїй промові Ніксон протиставив «величезну мовчазну більшість Америки» (the great silent majority of my fellow Americans) «галасливій меншості» (vocal minority), яка активно виступала проти продовження воєнних дій і вимагала негайного виведення військ із В'єтнаму.Речь Ричарда Никсона от 3 ноября 1969 года. История США в документах, 2006—2013 Під «мовчазною більшістю» Ніксон мав на увазі середній клас, мільйони патріотично налаштованих американців, що живуть далеко від політичного центру і не отримують належної репрезентації в ЗМІ.

В політиці «Мовчазна більшість» стало політичним кліше і широко використовується в медіа і в публічних виступах політиків і громадських діячів.Rentoul, John. One man's war on clichés (does what it says on the tin). Independent, 14 червня 2011 року Цю фігуру мови, як правило, використовують прихильники популізму, прирівнюючи «мовчазну більшість» до «народу» в цілому і бажаючи виступати від його імені. Популісти засновують свою риторику на ідеї гомогенності суспільства, на солідарності переконань його «мовчазних» представників.Мюллер, Ян-Вернер. Что такое популизм? Пер. с англ. под науч. ред. А. Смирнова. — М: Изд. дом Высшей школы экономики, 2018.

Сполучені Штати Америки Перші згадки американської «мовчазної більшості» лунали задовго до звернення Річарда Ніксона до нації 1969 року.

Воррен Гардінг, 29-й Президент США, використовував цю фігуру мовлення в межах своєї президентської кампанії 1920 року.Weber, Matthew. The True Story Behind President Nixon's Silent Majority. Historycollection.co Номінант від Республіканської партії робив ставку на «повернення до нормальності» — до стану країни до початку Першої світової війни. Претендуючи на вираження інтересів більшості американців, Гардінг, однак, не виїжджав на зустрічі з виборцями і обрав тактику «кампанії з парадного ґанку»: виборці самі приїжджали до нього в Маріон, штат Огайо, щоб почути його виступи і задати питання.Dean, John W. Warren G. Harding: The American Presidents Series. Henry Holt and Co., 2004, pp. 71-73. За підсумками президентського голосування Гардінг набрав 404 голоси колегії виборників (60,2 % голосів виборців) і став першим президентом США, який зайняв Білий дім на посаді чинного сенатора. Термін «мовчазна більшість» використовувався і в рамках кампанії Калвіна Куліджа, 30-ого президента США. Просуванням кандидата займався Брюс Бартон, прихильник Республіканської партії. Він ретельно опрацьовував позитивний образ Куліджа в пресі, розставляючи акценти на його невтомній працьовитості і протестантських цінностях.Buckley, Kerry W. A President for the «Great Silent Majority»: Bruce Barton's Construction of Calvin Coolidge. The New England Quarterly, vol. 76, no. 4, 2003, pp. 599—602. За задумом Бартона, Кулідж міг стати уособленням «білої» сільської Америки. У своїй статті «Про Калвіна Куліджа» в щотижневому журналі Collier's Бартон писав:

Безліч американців — ні радикали, ні реакціонери. Ці люди — не ліві і не праві; вони живуть у своїх будинках, багато працюють, і дуже хочуть, щоб держава повернулася до старого доброго правила: якомога рідше втручатися в життя своїх громадян. Іноді здається, що у величезної мовчазної більшості так і немає свого представника.

Але Кулідж — з ними. Він живе, як вони, працює, як вони, і добре їх розуміє.

Джон Ф. Кеннеді згадував «мовчазну більшість» у своїй книзі «Профілі мужності», за яку 1957 року отримав Пулітцерівську премію. Описуючи портрети американських політичних лідерів, Кеннеді протиставляв «мовчазну більшість» Америки та «галасливу меншість».Кеннеди, Джон Ф. Profiles In Courage Harper Perennial Modern Classics, 2006. pp. 260—261 Річард Ніксон отримав підписану книгу з рук Кеннеді в січні 1956 року.

Кліше «мовчазна більшість» було співзвучним з риторикою Ніксона. Старший радник президента Патрік Б'юкенен згадував, як 1968 року готувалася промова Ніксона за підсумками Національного конвенту Демократичної партії, який закінчився жорстоким розгоном протестувальників. У службовій записці Б'юкенен писав Ніксону: «Я б використовував протестувальників, найгірших з них… як підтвердження Ваших аргументів. Я б знову послався на Мовчазну Більшість, на тихих американців, чия справа — права. Вони заслуговують бути почутими».Бьюкенен, Патрик The Greatest Comeback: How Richard Nixon Rose from Defeat to Create the New Majority. Crown Forum, 2015. pp. 733—734 Ніксон повернув записку, в якій вирази «Мовчазна Більшість» і «тихих американців» були підкреслені.

У жовтні 1969 року в США пройшла масова демонстрація проти війни у В'єтнамі: по всій країні на вулиці вийшли близько двох мільйонів чоловік.BBC On This Day | October 15, 1969: Millions march in US Vietnam Moratorium BBC.co.uk Учасники виступали проти тривалої війни і вимагали негайного повернення солдатів додому. Передвиборчі обіцянки президента Ніксона з приводу «секретного плану» швидкого завершення війни не виправдалися.3 листопада 1969 року Ніксон виступив зі зверненням до нації. Президент оголосив нову концепцію американської політики у В'єтнамі — так звану доктрину «в'єтнамізації». Ніксон стверджував, що досягти «почесного миру» () шляхом негайного виведення військ неможливо; американський контингент буде скорочено, але військові дії не припиняться. Згадуючи масові протести, Ніксон підкреслив, що протестувальники перебувають у меншості — тоді як «величезна мовчазна більшість Америки» солідарна з чинною адміністрацією і по-іншому дивиться на війну у В'єтнамі.President Richard Nixon Address to the Nation on the War in Vietnam, November 3, 1969 Richard Nixon Presidential Library and Museum, 2017

Протягом майже 200 років політику нашої держави здійснювали, відповідно до нашої Конституції, обрані всім народом лідери в Конгресі і в Білому домі. Якщо галаслива меншість, при всьому її запалі у відстоюванні своєї позиції, візьме гору над розумом і волею більшості, майбутнього у нашої держави як вільного суспільства не буде. /…/

І тому сьогодні ввечері я прошу вас, величезна мовчазна більшосте Америки, надати мені підтримку.

Американське суспільство бурхливо відреагувало на виступ Ніксона. Наступного дня після звернення до нації в Білий дім надійшли десятки тисяч листів зі словами схвалення.Wicker, Tom. One of Us: Richard Nixon and the American Dream Random House, 1991 Згідно з результатами опитування Інституту Ґеллапа, 77 відсотків американців підтримали курс Ніксона у В'єтнамі; 75 відсотків опитаних були впевнені, що «мовчазна більшість» — це ті, хто вважають, що протестувальники зайшли занадто далеко.DeGroot, Gerard. The Seventies Unplugged: A Kaleidoscopic Look at a Violent Decade , Picador, 2011 5 листопада 1969 року в New York Times з'явилася офіційна інтерпретація терміна «мовчазна більшість»: «широкий і такий, що, як правило, не виступає публічно зріз американського суспільства, який до вчорашньої ночі не висловлював своєї думки про війну» (). Ніксон говорив про білих працьовитих американців, жителів сіл і невеликих міст, про яких, як правило, не пишуть у пресі.

15 листопада 1969 року 500 000 протестувальників проти війни у В'єтнамі вийшли до монумента Вашингтона. Ніксон повідомив журналістам, що ніякої акції протесту не помітив — під час мітингу він дивився футбол. За словами історика Джерарда де Грута, після позитивної суспільної реакції на промову про «мовчазну більшість» Ніксон був упевнений, що ця більшість американців — на його боці, а не на боці протестувальників.

Вираз «мовчазна більшість» незабаром став універсально придатним для двох сторін. Протестувальники, у свою чергу, також використовували це кліше у своїй риториці. Їхня інтерпретація була протилежною інтерпретації Ніксона: протестувальники називали «більшістю без голосу» себе, а не американців, які підтримують нову військову доктрину.

Лінія «мовчазної більшості» знайшла своє продовження й у наступних президентських виборах. 1970 року, за два роки до переобрання Ніксона, начальник штабу Гаррі Роббінс Голдеман став ініціатором плану з мобілізації «мовчазної більшості» по всій країні. В рамках цього плану у всіх 50 штатах було відкрито відділення корпорації «Silent Majority Inc.».Lassiter, Matthew D. Who Speaks for the Silent Majority? The New York Times, Nov. 2, 2011 До завдань корпорації входила організація продержавних мітингів і демонстрацій.

Один риторичний вираз Ніксона позначив нову популістську категорію. Ця категорія продовжує впливати на те, як два протиборчі політичні табори звертаються до своїх прихильників і борються за розширення свого впливу. За словами історика Ріка Перлштайна, поняття «мовчазної більшості» — це квінтесенція політичної філософії самого Ніксона: «це ідея, що існують два типи американців; є звичайні хлопці, які належать до середнього класу і живуть в будинках за білим парканчиком, які грають за правилами, платять податки і не протестують… А є ліві».Sanders, Sam. Trump Champions The 'Silent Majority,' But What Does That Mean In 2016? NPR, Jan. 22, 2016 Ще коротше «мовчазна більшість» описав автор Річард Скеммон: «немолоді, небідні і нечорні» ().Scammon, Richard. The Real Majority, Coward-McCann, 1970, p. 57

«Мовчазна більшість» повернулася в політичний дискурс і в американські медіа в рамках президентських виборів 2016 року. Номінант від Республіканської партії Дональд Трамп часто використовував це кліше як у передвиборчих промовах, так і в своїх постах у Твіттері. Трамп регулярно підкреслював, що «мовчазна більшість» Америки почувається покинутою, забутою і ображеною, а також те, що «мовчазна більшість» повертається в політику, і він готовий бути її законним представником. Характерний твіт Трампа, який містить відсилання до «мовчазної більшості» (від 19 серпня 2015 року):

Очікую на завтрашню поїздку в Нью-Гемпшир. Мовчазна більшість повертає собі нашу країну. Ми ЗРОБИМО АМЕРИКИ ВЕЛИКОЮ ЗНОВУ!

За результатами дослідження Інституту Гувера, у вересні 2015 року більше третини прихильників Трампа мали вік від 65 років — а отже, вони ще могли пам'ятати промову Ніксона про «мовчазну більшість» та її наслідки.Brady, David; Rivers, Douglas. Decoding Trump's Supporters Hoover Institution, Stanford University. Sept. 15, 2015

Як і у випадку переобрання Річарда Ніксона в 1972 році, популізм Трампа і регулярна апеляція до «мовчазної більшості» зіграли роль у його перемозі. За підсумками виборів багато журналістів також писали про фатальну роль політичної коректності. Неможливість виражати праві погляди в ліберальному суспільстві зробила перемогу Трампа несподіваною для більшості демократів.Whitaker, Marie. Rural America and a Silent Majority Powered Trump to a Win NBC News, Nov. 9, 2016 Колумніст Мері Вітейкер стверджувала, що невидимість сільської республіканської Америки і стигматизація прихильників Трампа дозволили йому перемогти: «Ті, хто не могли дозволити собі публічно підтримати Трампа, скористались приватністю своїх кабін для голосування. Мовчазна більшість Америки ніби запитує: а тепер ви нас чуєте?».

Згідно з прогнозом історика Ріка Перлштайна, «мовчазна більшість» як кліше і як спосіб мислення вже не зникне з американської політичної риторики. Він асоціює цей спосіб мислення з почуттям відчуження, яке виникає у представників сільського середнього класу в період політичних і соціальних змін.

Італія