Тимофій Олександрович (Тевель Шевелевич) Докшицер ( 13 грудня 1921, Ніжин, Чернігівська губернія, Українська СРР — 16 березня 2005, Вільнюс, Литва) — радянський і російський трубач, педагог і диригент. Народний артист Російської РФСР, професор Російської Академії Музики імені Гнесіних.

Біографія Батьки майбутнього трубача — музикант духового оркестру Шевель Тевелевич Докшицер (1885—?)Докшицер Т. А. Трубач на коне . — М.: Издательство «Композитор», 2008. С. 6-7., уродженець Ніжина, і Люба Нохимівна Слезова-Лузман (1897—?), родом з Козельця, уклали шлюб 15 травня 1918 року в НіжиніЗапись о бракосочетании в канцелярии городского раввина Нежина доступна на сайте еврейской генеалогии JewishGen.org. Здесь же указаны имена деда и бабушки со стороны отца: Тевье Шмуйлович и Перл-Фейга Залман-Беровна Докшицер. Семья происходила из Дисны.Великий трубач : Здесь имена родителей записаны как Александр Тевелевич Докшицер и Любовь Наумовна Слезова..

У 1932 році сім'я переїхала до Москви, де Тимофія Докшицера узяли на виховання до оркестру 62-го кавалерійського полку, і з цього ж часу почав навчатися грі на трубі в дитячих класах музичного училища імені Глазунова у соліста оркестру Великого театру Івана Василевського. З 14 років навчався в музичній школі в класі Михайла Табакова, а також грав у Балалаєчному оркестрі Центрального будинку Червоної армії, у складі якого виступав у різних містах СРСР.

До цього часу відноситься знайомство Докшицера з композитором Володимиром Пескиним, згодом написав спеціально для нього ряд творів для труби. У 1941 році Тимофій Докшицер брав участь у другому Всесоюзному конкурсі виконавців на духових інструментах і завоював на ньому третю премію (перші дві не були присуджені).

У роки німецько-радянської війни Тимофій Докшицер ― музикант оркестру штабу Московського військового округу, в його складі він брав участь у параді на Червоній площі 7 листопада 1941 року. З 1945 році Докшицер продовжив навчання у Табакова в Музично-педагогічному інституті імені Гнесіних, і того ж року вступив за конкурсом до оркестру Большого театру. У 1947 році, на Міжнародному конкурсі в Празі ― першому, де брали участь радянські виконавці на духових інструментах, ― Докшицер отримав першу премію. Тимофій Докшицер закінчив інститут у 1950 році, а з 1952 року навчався в класі оперно-симфонічного диригування Московської консерваторії у Лео Гінзбурга. З 1957 року ― року закінчення консерваторії ― Докшицер періодично виступав як диригент у Большому театрі, проте, не відчуваючи себе професійним диригентом, з 1971 року відійшов від цієї діяльності.

Педагогічна діяльність Тимофія Докшицера тісно пов'язана з Музично-педагогічним інститутом імені Гнесіних, де він працював спочатку як асистент свого вчителя М. Табакова, а потім викладав сам. За роки педагогічної роботи Докшицера в інституті з його класу вийшло понад 100 висококласних музикантів, у тому числі 15 лауреатів Міжнародних конкурсів. Музикант також охоче давав майстер-класи і концерти як в Радянському Союзі, так і за кордоном.

У 1989 році в Нідерландах Тимофій Докшицер переніс операцію на серці. З 1990 року разом з другою дружиною, Монною Рачгус, жив у Вільнюсі.

Помер 2005 року у Вільнюсі, похований на Донському кладовищі в Москві.

Творчість Тимофій Докшицер ― один з найбільших солістів-трубачів XX століття. До його репертуару входили як класичні твори для труби, так і твори, написані спеціально для нього. Серед композиторів, які написали свої твори для Докшицера ― Мечислав Вайнберг, Олександр Арутюнян, Олександра Пахмутова, Ейно Тамберґ та інші радянські й закордонні композитори. Докшицер — автор численних перекладень для труби творів, написаних для інших інструментів, зокрема — скрипкових. Багато творів записані і надалі перевидані на компакт-дисках (вибрана дискографія Докшицера включає більш двадцяти дисків). У 1960-1980-ті роки Тимофій Докшицер виступав із сольними концертами в багатьох містах СРСР і країнах світу.

Тимофій Докшицер — автор трьох книг: «Шлях до творчості», «З блокнота трубача» і «Сурмач на коні».

Родина

Перша дружина — Фаїна Семенівна Хавкша, філолог. Син — Сергій Докшицер (1948—1991), фаготист. Друга дружина — Монна Янівна (Іванівна) Рачгус (Рачгус-Докшицер, нар. 1921), скульптор-кераміст. Брат — Володимир Докшицер.

Примітки

Література

Болотин С. В. Энциклопедический биографический словарь музыкантов-исполнителей на духовых инструментах. — 2-е изд., доп. и перераб. — М.: Радуница, 1995. — С. 86—88. — 4000 экз. — ISBN 5-88123-007-8.

Кавунник О. А. Світ підкоряється тому, хто має Батьківщину / О. А. Кавунник. –  Ніжин : Міланік, 2006, - 75 с. Кавунник О. А. Творчість Докшицера у контексті українського та світового музично-інформаційного простору. / О. Кавунник, Л. Кавунник // Український вимір Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей з України та діаспори. – Ніжин-Київ : НДУ ім. М. Гоголя. – 2006. – С.  97-99. Кавунник О. А. Тимофій Докшицер – трубач-легенда / О. А. Кавунник. – Ніжин : Міланік, 2007. – 111 с. Кавунник О. А. Музично-педагогічні питання у науковій спадщині Т. О. Докшицера / О. А. Кавунник // Наук. вісник НМАУ ім. П. Чайковського. – К., 2008. – Вип. 70. – Кн. 1 : Проблеми методики та виконавства на духових інструментах. – С. 167–175. Кавунник О.А. Ретроспекція творчості Тимофія Докшицера й Валерія Посвалюка в контексті музикознавчої регіоніки. // Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України та зарубіжжя. Збірник наукових праць. Волинські обереги. Випуск 13. / Упорядник С. Д. Цюлюпа. Рівне, 2021. С. 84-88. (Міжнародні науко-метричні бази Google Scholar, Academic Resource Index Pesearch Bib). Кавунник О. А. Постать трубача Тимофія Докшицера в музичній культурі України (до 100-річчя пам’яті митця) // Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України та зарубіжжя. Збірник наукових праць. Волинські обереги. Випуск 14 / Упорядник С. Д. Цюлюпа. - Рівне: 2022. С. 80-82. (Міжнародні науко-метричні бази Google Scholar, Academic Resource Index Pesearch Bib).

Посилання

Офіційний сайт, присвячений музикантові Докшицер Т. О. // Щоб пам'ятали (chtoby-pomnili.net) Олена Кавунник: «У нас немає незамінних, але є неповторимі». Пам'яті Тимофія Докшицера https://nizhyn.city/articles/180973/olena-kavunnik-u-nas-nemaye-nezaminnih-ale-ye-nepovtorimi-pamyati-timofiya-dokshicera