Ліор ет Олів'є LeO 25 () — серія двомоторних поплавкових біпланів-торпедоносців виробництва французької авіакомпанії Lioré et Olivier міжвоєнного періоду. Для ВПС Франції серійно виготовлялись літаки модифікацій LeO H.257 і LeO H.258. До початку Другої світової війни безнадійно застарів і використовувався для патрулювання, проте під час німецького наступу на Францію також здійснював бомбардувальні місії.

Історія створення

В середині 20-их років в компанії Lioré et Olivier було сконструйовано біплан LeO 20 — порівняно гарний бомбардувальник того часу. Створена конструкція продовжувала розвиватись і 1929 року почались випробування прототипу LeO 25, який став основою для цілої серії літаків. В основному літаки відрізнялись різними моделями двигунів. 14 листопада 1932 року в повітря вперше піднявся літак LeO H.256.01 з двигунами , який після зміни хвостового оперення був прийнятий на озброєння під позначенням LeO H.258. Ще один прототип майбутніх серійних літаків LeO H.257.01 випробовувався навесні 1933 року і відрізнявся двигунами — GR 14Kbr і закритою кабіною. Серійні літаки отримали позначення LeO H.257bis. Загалом до квітня 1939 року було побудовано 86 серійних літаків.

Основні модифікації LeO H.257bis — оснащувався двигунами GR 14Kirs/jrs потужністю 870 к.с. (60 екз.) LeO H.258 — оснащувався двигунами HS 12Nbr потужністю 650 к.с. (60 екз.)

Історія використання

Гідропланами LeO H.257/258 було оснащено три ескадрильї — B1, B2 і B3. В кінці 1938 року H.258 були передані в резерв, але з початком Другої світової війни 8 літаків надійшли на озброєння патрульних ескадрилей 2S4 в Бретані і 4S2 в Північній Африці. Літаки використовувались для патрулювання, а в активних бойових діях участі не брали, більше того 1 квітня 1940 року було розформовано ескадрилью B3.

З початком німецького наступу LeO H.257bis почали використовуватись і для нальотів на наземні цілі. Так під час оточення військ союзників в Дюнкерку літаки ескадрильї B2 здійснювали нічні нальоти на дороги і мости в районі Булонь-Кале і досягли деяких успіхів. Проте при денних нальотах на танкові частини Вермахту, які просувались до Шербуру, застарілі літаки зазнали великих втрат. Не зважаючи на це 15 серпня 1941 року в строю ще залишалось 45 H.257bis і 8 H.258. В складі авіації Режиму Віші вони використовуватись тільки як навчальні.

Тактико-технічні характеристики Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы

Технічні характеристики LeO H.257bis LeO H.258 Довжина 17,75 м 17,54 м Висота 6,67 м 6,8 м Розмах крил 25,47 м Площа крил 133,8 м² Маса пустого 5300 кг 5613 кг спорядженого 9563 кг 10 223 кг Двигуни 2 × GR 14Kirs/jrs 2 × HS 12Nbr Потужність 2 × 870 к. с. 2 × 650 к. с. Максимальна швидкість 231 км/год Дальність польоту 1500 км 1200 км Практична стеля 6500 м

Озброєння Захисне: 1 × 7,5-мм кулемет в носовій установці 1 × 7,5-мм кулемет в верхній установці 1 × 7,5-мм кулемет в нижній висувній установці Бомбове: 700 кг бомб або 1 × торпеда DA

Примітки

Джерела

Посилання